Рішення № 32176765, 01.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р.Справа № 916/1046/13

За позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська національна стивідорна компанія"

про стягнення 12 697,55 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Орєшкова Н.В., довіреність №020/7-1056 від 26.10.2012р.

Від відповідача: Коротков С.О., довіреність №б/н від 02.01.2013р.

В засіданні 01.07.2013 р. приймали участь представники:

Від позивача: Орєшкова Н.В., довіреність №020/7-1056 від 26.10.2012р.

Від відповідача: Коротков С.О., довіреність №б/н від 02.01.2013р.

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Українська національна стивідорна компанія" на користь ДП „ОМТП" 10 581,23 грн. пені, 2116,23 грн. три проценти річних за порушення строків здійснення розрахунків за договором №КД-4405 від 01.10.2003р.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав до суду заперечення на відзив відповідача від 29.05.2013р. за вх.№16665/13, в їх обґрунтування зазначає, що 01.10.2003р. між ДП „ОМТП" та ТОВ „Українська національна стивідорна компанія" було укладено договір №КД-4405 про надання послуг, за умовами якого позивач надавав відповідачу послуги у червні-вересні 2012р., а відповідач за них розраховувався, але несвоєчасно, що стало підставою для нарахування позивачем на суму несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов'язання пені та трьох процентів річних.

Позивач вважає, що здійснив розрахунок пені та трьох процентів річних у відповідності до чинного законодавства. Між тим, зазначає, що три проценти річних, про стягнення яких заявив позовну вимогу не є нестойкою та не підлягають зменшенню відповідно до ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

Відповідач проти позову частково заперечує, подав відзив на позов від 18.05.2013р. за вх.№15370/2013, додаткове обґрунтування від 03.06.2013р. за вх.№17039/13, доповнення до відзиву від 05.06.2013р. за вх.№17351/13, де вказує на те, що суми пені та трьох процентів річних є невірно розрахованими позивачем з підстав допущення помилки при визначенні дати відліку прострочки по рахунках №№546009, 546009/1 від 11.10.2012р. Разом з цим, заявник просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки у зв'язку з тим, що у 2012-2013р.р. ТОВ „УНСК" працює з негативним фінансовим результатом, незважаючи на що протягом 2010-2013р.р. щомісячно забезпечує виконання своїх зобов'язань перед портом за договором про надання послуг №КД-4405 від 01.10.2003р., так у 2012р. сплатив порту 6803799,94 грн., у січні-квітні 2013р. сплатив 935805,57 грн. В той же час фінансові показники ДП „ОМТП" за 2012р. є позитивними, що вбачається із публікації доповіді начальника ДП „ОМТП" Васькова Ю.Ю. в газеті „Одеський портовик" за 23.01.2013р. №3. Отже, прострочення з боку ТОВ „УНСК" грошових зобов'язань є незначним, не завдало збитків ДП „ОМТП" та не призвело до негативних фінансових наслідків. В той же час стягнення штрафних санкцій в сумі 12 697,55 грн. призведе до значного погіршення платоспроможності ТОВ „УНСК". Зазначаючи про можливість зменшення штрафної санкції, відповідач посилається на не завдання позивачу збитків своїм простроченням та вказує на встановлення цих фактів судовими рішеннями у справі №5017/1355/2012, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Клопотання сторін про долучення додаткових доказів від 07.05.2013р. за вх.№14250/2013, від 18.05.2013р. за вх.№15371/13, від 29.05.2013р. за вх.№16666/13, від 03.06.2013р. за вх.№17040/13 були судом задоволені.

Ухвалою суду від 10.06.2013р. згідно ч.3 ст.69 ГПК України, за клопотанням сторін від 10.06.2013р. за вх.№17934/13 строк розгляду справи було продовжено до 01.07.2013р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

01.10.2003р. між ДП „ОМТП" (порт) та ТОВ „Українська національна стивідорна компанія" (підприємство) було укладено договір №КД-4405, за умовами якого порт приймає на себе зобов'язання по виконанню для підприємства вказаних у п.п.3.1.1.-3.1.7. договору робіт (послуг) по забезпеченню виконання підприємством комплексу робіт та послуг, пов'язаних із перевалкою вантажів (вантажно-розвантажувальних робіт), а підприємство зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1. договору).

За умовами п.4.1. договору №КД-4405 від 01.10.2003р., п.1 додаткової угоди №КД-4405/6 від 01.11.2011р. вартість послу, що надаються портом, складає 15,5 відсотків від вартості комплексу вантажно-розвантажувальних робіт (перевалки), що оплачуються акордною ставкою, а також вартості завантаження контейнерів та їх вивантаження, згідно „Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів в портах України", затвердженого наказом Мінтрансу України від 31.10.1995р. №392, без ПДВ. Податок на додану вартість нараховується та сплачується додатково, у відповідності до діючого законодавства України.

Послуги порту по цьому договору сплачуються в порядку щомісячної передоплати шляхом перерахування на рахунок порту 263,4тис.грн., включаючи ПДВ, (за вирахуванням суми передоплати за попередній місяць, у випадку наявності такої), у строк не більше 5-ти банківських днів оплачуваного місяця. Протягом 10-ти днів після закінчення місяця сторони підписують акт приймання-передачі виконаних портом робіт на підставі якого визначається кінцева сума оплати порту за місяць. У випадку, якщо сума яка належить до сплати порту за звітний місяць, перевищує суму здійсненої передоплати, підприємство доплачує різницю протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунка порту. Сума переплати зараховується в рахунок зобов'язань підприємства перед портом в наступні періоди (п.п.4.2., 4.4. договору №КД-4405 від 01.10.2003р.).

Згідно п.5.4. договору №КД-4405 від 01.10.2003р. за прострочку грошового зобов'язання сторона, яка таку допустила, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в період, за який сплачується пеня від простроченої суми.

У п.9.1. договору №КД-4405 від 01.10.2003р. сторони визначили строк його дії протягом десяти років з 01.10.2003р.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2007р. у справі №15-25/206-07-5402 за позовом ТОВ „УНСК" до ДП „ОМТП" про визнання укладеною додаткової угоди та за зустрічним позовом ДП „ОМТП" до ТОВ „УНСК" про стягнення 33 980,17 грн. - визнано укладеною додаткову угоду до договору про надання послуг від 01.10.2003р. №КД-4405 з серпня 2005 року у запропонованій ТОВ „УНСК" редакції в серпні 2005 року, якою встановлений термін здійснення передплати за договором про надання послуг від 01.10.2003р. №КД-4405 не пізніше 25 числа оплачуваного місяця.

На виконання умов договору №КД-4405 від 01.10.2003р. позивач у червні-вересні 2012р. надав відповідачу послуги, що підтверджується звітами про об'єм та вартість комплексу робіт та послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів, виконаних за вересень, 3 квартал 2012р., акти здачі-прийняття робіт від 30.06.2012р., від 30.09.2012р., від 31.07.2012р., від 31.08.2012р.

Позивачем було виставлено до оплати рахунки №№546009, 546009/1 від 11.10.2012р., які було отримано відповідачем 11.10.2012р.

Відповідач здійснив оплату заборгованості по передоплаті за червень-вересень 2012р. та сплату рахунків №№546009, 546009/1 від 11.10.2012р. з порушенням обумовлених сторонами строків, підтвердженням чого слугують банківські виписки станом на 13.07.2012р., 15.08.2012р., 17.09.2012р., 23.10.2012р., 19.10.2012р.

Так, судом встановлено, що в порушення умов договору №КД-4405 від 01.10.2003р. відповідач прострочив здійснення передоплати за червень-вересень 2012р. та сплату рахунків №№546009, 546009/1 від 11.10.2012р., а саме: передоплата за червень мала бути здійснена до 25.06.2012р. включно, а фактично відбулась 13.07.2012р.; передоплата за липень 2012р. мала бути здійснена до 25.07.2012р. включно, а здійснена лише 15.08.2012р.; передоплата за серпень 2012р. мала бути здійснена до 25.08.2012р. включно, а здійснена - 17.09.2012р.; передоплата за вересень 2012р. мала бути здійснена в строк до 25.09.2012р. включно, тоді як частина була оплачена 19.10.2012р., а решта - 23.10.2012р.; по рахунку №546009 останній строк оплати до 16.10.2012р., оплачено - 23.10.2012р.; по рахунку №546009/1 останній строк оплати до 16.10.2012р., оплачено - 23.10.2012р.

27.11.2012р. позивачем відповідачу було вручено претензію №020/1-1169 від 23.11.2012р. з вимогою сплатити у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання по договору №КД-4405 від 01.10.2003р. три проценти річних в сумі 2116,23 грн.

На підтвердження скрутного фінансового становища та збитковості діяльності відповідач надав суду баланс станом на 31.12.2012р., звіт про фінансові результати за 2012р., баланс та звіт про фінансові результати станом на 31.03.2013р., оборотно-сальдові відомості, платіжні документи, що свідчать про виконання зобов'язань перед бюджетом, розрахункові відомості по заробітній платі, виписки по рахунках, докази сплати орендних платежів перед ДП „ОМТП" за договорами оренди.

В підтвердження клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач вказує на встановлення судом неспіврозмірності заявлених позивачем до стягнення санкцій наслідкам порушення зобов'язання відповідачем у справі №5017/1355/2012 за позовом ДП „ОМТП" до ТОВ „УНСК" про стягнення 3 582 391,10 грн., просить суд застосувати преюдицію щодо цих фактів. Однак, як вбачається із судового рішення від 09.07.2012р. у справі №5017/1355/2012, правовідносини сторін у ній стосуються порушення умов договору №КД-4405 від 01.10.2003р. в частині забезпечення вантажопотоку перевалки вантажів та нарахування портом у зв'язку із цим суми компенсації та ПДВ, тоді як у даній справі розглядається позовна вимога щодо штрафних санкцій за несвоєчасну оплату відповідачем вартості послуг, які надавались у червні-вересні 2012р., з огляду на що застосування преюдиції не є можливим, у зв'язку з тим, що факти встановлені рішенням від 09.07.2012р. у справі №5017/1355/2012 не підлягають встановленню судом при розгляді справи №916/1046/13.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд, вважає заявлені ДП „ОМТП" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 581,23 грн. пені, 2116,23 грн. три проценти річних за порушення строків здійснення розрахунків за договором №КД-4405 від 01.10.2003р. частково правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, та те, що сторони підтверджують факт надання у червні-вересні 2012р. послуг позивачем та набуття їх відповідачем, несвоєчасну оплату цих послуг відповідачем суд дійшов висновку про правомірність нарахування до стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені з врахуванням наступного.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України. Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Нарахування пені позивачем по передоплаті за послуги у червні - вересні 2012р. зроблено вірно. Однак, позивачем при розрахунку пені по заборгованості за рахунками №546009 та №546009/1 допущено помилку при визначенні дати початку періоду її нарахування як „16.10.2012р.", тоді як з огляду на вручення рахунків 11.10.2012р. та передбачені у п.4.4. договору №КД-4405 від 01.10.2003р. умови щодо 5-денного строку для оплати рахунка, відлік початку прострочення слід починати з 17.10.2012р. Таким чином, за розрахунком суду пеня по заборгованості за рахунком №546009 складає 789,48грн., по рахунку №546009/1 складає 254,85 грн., з врахуванням чого загальна сума пені за розрахунком суду складає 10 432,03 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних 2116,32 грн. за прострочення здійснення передоплати за червень-вересень 2012р. та по рахункам №№546009, №546009/1.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, здійснений позивачем, суд встановив, що в частині розрахунку річних по передоплаті за червень-вересень 2012р. його зроблено вірно, однак, має місце помилка при розрахунку позивачем річних по рахункам №546009 та №546009/1 в частині визначення дати початку періоду їх нарахування як „16.10.2012р.", тоді як з огляду на вручення рахунків 11.10.2012р. та передбачені у п.4.4. договору №КД-4405 від 01.10.2003р. умови щодо 5-денного строку для оплати рахунка, відлік початку прострочення слід починати з 17.10.2012р. Таким чином, за розрахунком суду три проценти річних по заборгованості за рахунком №546009 складають 157,90грн., по рахунку №546009/1 складають 50,97 грн., з врахуванням чого загальна сума трьох процентів річних складає 2086,40грн.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд встановив наступне.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, суд бере до уваги те, що згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З врахуванням того, що відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих послуг за договором №КД-4405 від 01.10.2003р. виконані повністю, прострочення строку оплати не перевищувало місяць, з підстав чого збитки не є великими у порівнянні до невиконаного зобов'язання, фінансовий стан відповідача є важким, суд вважає за можливе зменшити вдвічі розмір заявленої до стягнення пені 5216,01 грн., у зв'язку з чим задовольняє заявлені позивачем позові вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 5216,01 грн.

При цьому, підлягає судом задоволенню повністю позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2086,40грн. три проценти річних, з огляду ще й на те, що три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги частково, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 5216,01 грн. пені, 2086,40грн. три проценти річних.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1720,50 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська національна стивідорна компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код 31846804) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код 01125666) 5216 (п'ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 01 коп. пені, 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 40 коп. три проценти річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу в решті частині позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 01.07.2013 р.

Суддя Малярчук І.А.