Рішення № 32176542, 27.06.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа № 915/801/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Спецремтехнологія" /51925, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 2, прим. 307/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибузький гранітний кар'єр" /56455, Миколаївська обл., Доманівський район, с. Прибужжя/

про стягнення 57249,91 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Галенко М.В. (довіреність від 18.06.13р. № 630), Пилипенко С.Г. (довіреність від 19.06.13р. № 118)

від відповідача: Гнатюк П.О. (довіреність від 01.04.13р. № 5)

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 57249,91 грн., з яких: 50000,00 грн. основного боргу, 3821,91 грн. пені, 2128,00 грн. 3 % річних та 1300,00 грн. інфляційних нарахувань.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати робіт, виконаних позивачем за договором від 03.06.11р. № МРc29/06-2011.

Відповідач позов позивача не визнав, посилаючись на те, що вал ексцентрика дробарки дійсно передавався відповідачем позивачу для виконання робіт за договором від 03.06.11р. № МРc29/06-2011, проте дані роботи відповідач не виконав, а поданий позивачем акт приймання-передачі робіт від 15.09.01р. містить підпис від імені відповідача, замість директора Жеріхова С.А., невідомої особи, у зв'язку з чим відповідач заявив на розгляд суду клопотання про призначення судової експертизи підпису.

При цьому, відповідач пояснив суду (пояснення від 26.06.13р. № 6/40), що станом на дату підписання договору (03.06.11р.) та протягом всього 2011 року відповідальним за зберігання печатки підприємства був колишній директор Жеріхов С.А., але печатка зберігалась не в сейфі, а перебувала у вільному доступі в робочому кабінеті директора, котрий, через характер виробництва, проводив мало часу безпосередньо в офісі, тому в разі необхідності, поставити печатку могла будь-яка особа. Право підписання актів приймання-передачі виконаних роботі мав лише директор Жеріхов С.А., який на даний час у відповідача не працює, а встановити його місце перебування не видається можливим.

Ухвалою суду від 29.04.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 27.05.13р. о 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27.05.13р. розгляд справи був відкладений на 20.06.2013р. о 10 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 20.06.13р. оголошувалась перерва до 27.06.13р. о 12 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.06.11р. між сторонами був укладений договір на виконання робіт № МРc29/06-2011 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався своїми силами та матеріалами виконати роботи з відновлення посадкових місць вала ексцентрика дробарки КСД (КРД) 2200 в кількості 1 (одна) шт., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити виконані позивачем роботи відповідно до умов договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору загальна вартість робіт за даним договором складає 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% на суму 8333,33 грн. Відповідач здійснює оплату за даним договором в наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 50% від загальної суми договору на підставі рахунку;

- остаточна оплата у розмірі 50% на протязі 5-ти банківських днів з моменту повідомлення позивачем про готовність робіт, але не пізніше дня попереднього дню здачі робіт представникам відповідача.

Згідно з п.п. 3.4., 3.5., 3.6., 3.8. позивач передає виконані роботи за актом здачі-приймання виконаних робіт. Приймання устаткування з ремонту здійснюється шляхом візуального огляду устаткування та проведення замірів відновлених поверхонь відповідним вимірювальним інструментом в присутності відповідальних осіб відповідача та позивача. У випадку наявності обґрунтованих претензій зі сторони відповідача до якості виконаних робіт, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і строком їх виконання. Зобов'язання позивача за договором вважаються виконаними після виконання робіт у відповідності з умовами, передбаченими п. 3.4. даного договору.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що при затримці оплати за виконані роботи відповідач сплачує пеню 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки.

Пунктом 9.5. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.11р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на суму 50000,00 грн., на підтвердження чого останнім подано суду акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.09.11р.

Вказаний акт з боку позивача підписано директором Альонкіним С.Г., а з боку відповідача - міститься підпис від імені директора Жеріхова С.А. Вказані підписи скріплені печатками обох сторін. Факт скріплення даного акту печаткою відповідача останнім не заперечується та жодним чином не спростовується.

Вважаючи, що поданий позивачем акт приймання-передачі робіт від 15.09.01р. містить підпис від імені відповідача, замість директора Жеріхова С.А., невідомої особи, відповідач заявив на розгляд суду клопотання про призначення судової експертизи підпису.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд ухвалив відмовити відповідачу у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/3 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012р. № 1950/5) (далі - Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Згідно з п. 1.3., 1.4., 1.5., 1.7., 1.8. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо). Вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням. Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо). Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.

У наданих до суду письмових поясненнях від 26.06.13р. № 6/40 відповідач стверджує, що на даний час Жеріхов С.А. більше не працює у відповідача, а встановити його місце перебування не видається можливим.

Пояснення представника відповідача, надані у судовому засіданні 27.06.2013р., свідчать про те, що відповідач не може забезпечити присутність у судовому засіданні особи, яка підлягає ідентифікації (Жеріхова С.А.) для надання експериментальних зразків підпису та посвідчення вільних та умовно-вільних зразків підпису.

За таких обставин, у суду відсутня можливість встановити факт, що саме Жеріховим С.А. виконано вільні та умовно-вільні зразки підпису, надані відповідачем до суду, а отже відсутня можливість і приєднати вказані зразки до матеріалів справи як вільні та умовно-вільні. При цьому слід звернути увагу на те, що в якості умовно-вільних зразків підпису відповідач просить суд вважати лише один підпис, який міститься на укладеному між сторонами договорі.

Так само у суду відсутня можливість відібрати у Жеріхова С.А. особисто експериментальні зразки підпису.

Не подано відповідачем до суду в якості належних зразків у відповідності до п. 1.4. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і документів, на яких підпис достовірно виконаний Жеріховим С.А., якими можуть бути: заява про отримання паспорта (форма №1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо.

Таким чином, господарський суд вважає, що в матеріалах справи відсутні необхідні для призначення судової почеркознавчої експертизи вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки, які суд повинен надати експерту для проведення досліджень, з огляду на що призначення судової експертизи, яку просить суд провести відповідач, не забезпечено сторонами шляхом подання суду необхідних матеріалів та забезпечення явки Жеріхова С.А.

Також судом при вирішенні питання про призначення судової експертизи враховується факт наявності на оригіналі акту приймання-передачі робіт від 15.09.01р. (а.с. 76) оригінальної печатки відповідача - ТОВ "Прибузький гранітний кар'єр", який не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.2., 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити: особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, господарський суд вважає, що наявність в акті приймання-передачі робіт від 15.09.01р. в графі "Замовник ТОВ "Прибузький гранітний кар'єр" підпису, скріпленого оригінальною печаткою відповідача, є достатнім підтвердженням факту приймання відповідачем робіт за договором від 03.06.11р. № МРc29/06-2011 на загальну суму 50000 грн. Більше того, господарський суд вважає, що сам факт наявності печатки на акті приймання-передачі робіт від 15.09.01р. вже є свідченням скріплення відповідачем самого акту.

Окрім того, відповідачем, в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України, не подано суду жодних доказів того, що позивач знав чи повинен був знати, що зазначений акт підписаний не директором відповідача, а іншою особою, з наслідуванням його підпису.

Твердження відповідача, викладені в поясненнях від 26.06.13р. № 6/40, про те, що станом на дату підписання договору (03.06.11р.) та протягом всього 2011 року відповідальним за зберігання печатки підприємства був колишній директор Жеріхов С.А., але печатка зберігалась не в сейфі, а перебувала у вільному доступі в робочому кабінеті директора, котрий, через характер виробництва, проводив мало часу безпосередньо в офісі, тому в разі необхідності, поставити печатку могла будь-яка особа, жодним чином відповідачем не доведені. Більше того, факт перебування печатки відповідача у вільному доступі не звільняє відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності від наслідків скріплення цією печаткою документів, на підставі яких у відповідача виникають зобов'язання. При цьому доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки ТОВ "Прибузький гранітний кар'єр", так само як і доказів звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу незаконного використання печатки ТОВ "Прибузький гранітний кар'єр", матеріали справи не містять.

За вищевикладених обставин, господарський суд приймає акт приймання-передачі робіт від 15.09.11р. як належний та допустимий доказ виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором від 03.06.11р. № МРc29/06-2011.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності вважати наявність печатки підприємства на документі свідченням скріплення підприємством вказаного документу, незалежно від того, чи підписаний вказаний документ уповноваженою особою, викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011р. у справі №21/235-09 та від 22.06.2011р. у справі №38/370.

Окрім того, на підтвердження факту виконання робіт за договором від 03.06.11р. № МРc29/06-2011 позивачем подано суду також і інші докази: калькуляції з наведеними витратами на матеріали, що використовувались для проведення робіт, та прямих витрат на оплату праці робітників, що виконували дані роботи, виписки з Журналу реєстрації інструктажів з охорони праці, з Книги реєстрації нарядів-допусків, дефектну відомість, накази про початок робіт та про виконання робіт, акти, видаткові накладні.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд вважає, що наявними матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 03.06.11р. № МРc29/06-2011, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити виконані позивачем роботи в термін не пізніше дня, попереднього дню здачі робіт представникам відповідача, тобто, в термін - до 14.09.11р. (включно).

Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобов'язання в частині оплати виконаних позивачем робіт не виконав, що підтверджується поясненнями обох сторін.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 50000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлення господарським судом факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 03.06.11р. № МРc29/06-2011, а також відсутності в матеріалах справи доказів своєчасного погашення відповідачем наявної заборгованості, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 50000,00 грн. основного боргу є правомірними, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З поданих до суду в додатку до позовної заяви розрахунку пені та заяви позивача від 27.06.2013р. про уточнення суми пені та періоду її нарахування вбачається, що позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3821,91 грн. за період з 21.09.11р. по 18.03.12р., не врахувавши при цьому, що у 2012р. було 366 днів та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, судом було перераховано суму пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 21.09.11р. по 31.12.11р. у сумі 2165,75 грн. (50000 грн. боргу х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 102 днів прострочення / 365 днів у році) та пеня за період з 01.01.12р. по 15.03.12р. у сумі 1588,11 грн. (50000 грн. боргу х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 75 днів прострочення / 366 днів у році), тобто, загальний розмір пені становить 3753,86 грн., а отже позов позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд приймає до уваги розрахунок трьох відсотків річних, наданий позивачем до суду в додатку до позовної заяви, вважає його обґрунтованим та таким, що зроблений з повним дотриманням норм чинного законодавства України, з огляду на що є підставною та підлягає задоволенню позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 16.09.11р. по 01.03.13р. в сумі 2128,00 грн.

З поданого до суду розрахунку інфляційних нарахувань та пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що позивач фактично нарахував до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 1300,00 грн. за період з вересня 2012 року по січень 2013 року, невірно визначивши при цьому шляхом перемноження середній індекс інфляції за вказаний час прострочення.

Індекс інфляції за період з вересня 2012 року по січень 2013 року за даними Державного комітету статистики України становить 100,39758%.

Таким чином, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 50198,79 грн. (50000 грн. х 100,39758%), а отже індекс інфляції становить 198,79 грн. (50198,79 грн. - сума боргу 50000 грн.).

За таких обставин, внаслідок перерахування суми інфляційних нарахувань судом встановлено, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні нарахування в сумі 198,79 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибузький гранітний кар'єр" (56455, Миколаївська обл., Доманівський район, с. Прибужжя, код 31821994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Спецремтехнологія" (51925, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 2, прим. 307, код 34827433) 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3753 (три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 86 коп. пені, 2128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн. 00 коп. 3% річних, 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 79 коп. інфляційних нарахувань та 1685 (одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять) грн. 36 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 02 липня 2013 року.

Суддя Д.О. Бездоля