Ухвала суду № 32176365, 03.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

03 липня 2013 р.Справа №801/6787/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Петренко В.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Республіканської медико-соціальна експертної комісії №3

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Республіканської медико-соціальна експертної комісії №3 про встановлення інвалідності 2 групи; визнання дії протиправними, в ході яких не виконані вимоги "Положення про медико-соціальну експертизу" № 1317, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 року № 183 "Про затвердження інструкції щодо встановлення груп інвалідності"; - зобов'язання видати довідку про визнання позивача інвалідом 2 групи з 09.02.2011 року безстроково.

Пунктом 4 ч.1 ст.3 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство - це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до положень ст. 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст.3 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними дії відповідача при прийнятті рішення та зобов'язання визнання позивача інвалідом 2 групи.

Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року N 83, медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків тощо. Медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.

Залежно від ступеня втрати здоров'я інвалідність поділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, чи захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов'язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно із вказаним Положенням, медико-соціальна експертиза повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність і обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу.

Медико-соціальні експертні комісії проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та протоколу засідання медико-соціальної експертної комісії, які підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.

Отже, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Слід зазначити, що за своєю сутністю оскаржені дії рішення відповідача є експертним висновком, який зроблено на підставі застосування спеціальних знань з метою встановлення певних обставин або фактів.

Таким чином, порушуючи питання визнання неправомірними дій відповідача, позивач має основною метою вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов'язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Слід також зазначити, що у даному випадку Республіканська медико-соціальна експертна комісія №3 не виступає у статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій при прийнятті рішень стосовно встановлення групи інвалідності, оскільки обов'язки відповідача по визначенню групи інвалідності пов'язані зі здійсненням відповідачем своєї лікарської компетенції, що не може бути віднесене до владних управлінських функцій.

Тобто між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України, а тому встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Згідно положень ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, справи у спорах, пов'язаних із захистом цивільних прав та обов'язків відносяться до юрисдикції судів загальної юрисдикції та підлягають розгляду в порядку Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, позивач із заявленим позовом Республіканської медико-соціальна експертної комісії №3 може звернутися в порядку цивільного судочинства до відповідного суду.

На підставі викладеного та керуючись 3, 17, 109, 160,165 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Республіканської медико-соціальна експертної комісії №3 про встановлення інвалідності 2 групи; визнання дії протиправними, в ході яких не виконані вимоги "Положення про медико-соціальну експертизу" № 1317, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 року № 183 "Про затвердження інструкції щодо встановлення груп інвалідності"; - зобов'язання видати довідку про визнання позивача інвалідом 2 групи з 09.02.2011 року безстроково.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко