Постанова № 32176047, 03.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.07.2013 р. справа №913/695/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Марченко О.А., Принцевська Н.М.,

за участю представників сторін: від позивача:Мальованна Т.В. довіреністьвід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис», м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від20.05.2013рпо справі№ 913/695/13-г (суддя: Середа А.П.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М.Шимановського», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис», м. Луганськ простягнення 36' 476,16 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М.Шимановського», м. Київ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис», м. Луганськ (далі - «Відповідач») 36' 476грн.16коп., яка складається з: 36' 476,16 грн. - основного боргу, 853,50 грн. - 3% річних, 2' 472,66 грн. - штрафні санкція.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог до 36' 340,06 грн., де: 32' 950,00 грн. - основний борг, 932,32 грн. - 3% річних, 2' 457,74 грн. - пеня.

Зменшення розміру позовних вимог судом першої інстанції було прийнято, у зв'язку з чим подальший розгляд справи проходив у межах суми 36' 340,06 грн..

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.05.2013 року у справі № 913/695/13-г позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає договір на виконання проектних робіт недійсним, наполягає на тому, що господарським судом першої інстанції це твердження відповідача до уваги прийнято не було.

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи.

Позивач надав відзив, у якому звернувся до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважність не явки не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням норм матеріального права та процесуального права; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 07.10.11 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено договір № 26 на виконання проектних робіт, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання роботи до програми: "Розширення виробництва модульних транспортабельних котелень (з використання різних видів палива) і забезпеченням їх експлуатації для опалення об'єктів соціальної сфери у вуглевидобувних регіонах (2-й етап проекту)" відповідно до узгодженого сторонами технічного завдання, яке є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1) (п.1.1).

Вартість робіт визначається узгодженим сторонами протоколом погодження про договірну ціну робіт (п.1.2).

Вартість робіт становить 86' 400,00 грн. Їх оплата здійснюється поетапно, а саме:

І етап - 19800,00 грн.;

ІІ етап - 332150,00 грн.;

ІІІ етап - 33450,00 грн.

Розрахунок здійснюється після здачі та приймання кожного етапу роботи у 5-денний термін після підписання замовником акта здачі-приймання етапу науково-технічної продукції (п.2.5).

Здача приймання роботи з кожного етапу чи роботи в цілому оформляється двостороннім актом здачі-приймання виконаних робіт (п.3.2).

Замовник протягом 15 днів з дня одержання акта здачі-приймання робіт і звітних документів, зазначених у п.3.2 даного договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт і оплатити прийняту роботу або направити мотивовану відмову від приймання робіт (п.3.3).

У разі несплати у зазначений у п.п.2.5 та 2.6 даного договору термін виконаних і прийнятих робіт замовник платить виконавцю неустойку у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за час прострочки за кожний день прострочки (п.5.2).

Факт виконання зазначених у договорі робіт підтверджується підписаним та скріпленими печатками підприємств актами здачі-приймання проектних робіт, зокрема, № 2 від 29.03.2012р. на суму 33' 150,00 грн. за 2 етап проекту.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, утворивши заборгованість по цьому акту.

З матеріалів справи вбачається (виписка банку, а.с.52), що 08.11.2011р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача передплату - 20' 000,00 грн.

З заяви про зменшення розміру позовних вимог, вбачається, що позивач посилаючись саме на виписку банку зменшив розмір позовних вимог у частині основного боргу на 200,00 грн.

Інших доказів у підтвердження перерахування відповідачем суми заборгованості надано не було, як і не було надано заперечень у їх не здійсненні або перерахуванні у більшому розмірі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 32' 950,00 грн. та застосування правових наслідків порушення зобов'язання у вигляді нарахування пені у розмірі 2' 457,74 грн. та 3% річних у розмірі 932,32грн..

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України»), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому спірні відносини, регулюються главою 63 ЦК України.

Відповідно до ст..901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та відповідачем належними доказами не спростовується, що продукція була поставлено покупцю у строки узгоджені сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 32' 950,00 грн..

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості на момент пред'явлення позову, то місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про можливість застосування до відповідача засобів відпвідальності за порушення прийнятих відповідачем зобовязань, у вигляді пені, та - приписів ст. 625 ЦК України, щодо стягнення річних.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних у встановлені позивачем періоди, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає пеня у розмірі 2' 457,74 грн. та 3% річних у розмірі 932,32 грн..

Посилання відповідача на недійсність договору № 26 від 07.10.2011р., який є підставою подання позивачем позову - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування приписів ст.ст. 203 та 215 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи спірний договір укладено у формі єдиного документу, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, що відповідає ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України.

За ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст. 237 ЦК України, юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідачем у продовж розгляду справи не надавалися докази, які б спростовували твердження позивача, що при укладанні спірного договору відповідачем не були надані дані про наявність обмежень щодо представництва у розумінні ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Відповідно до правил правового інституту представництва наслідки, передбачені ч.1 ст. 241 ЦК України, застосовуються тоді, коли юридично значущі дії від імені юридичної особи вчиняються особою, яка була представником, але вийшла за межі наданих повноважень, тобто їх перевищила.

У розумінні наведеної норми представником вважається особа, яка у відносинах із третіми особами наділена правом одноособово представляти інтереси юридичної особи, вчиняючи юридично значущі дії. При цьому не має значення, представник виконую повноваження у зв'язку із зайняттям посади в органі, на підставі виданої довіреності чи відповідно до припису закону. При перевищенні повноважень з представництва правочин може породжувати правові наслідки тільки у разі цього подальшого схвалення.

З умов п.8.10 розділу 8 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис» вбачається, що укладати угоди від імені Товариства, видавати доручення (довіреності), рішення про укладання (підписання) яких прийнято учасником, покладено на генерального директора Товариства.

Між тим, учасниками цього Товариства виступають дві особи (п.1.2 розділу 1 Статуту), а Вищим органом управління - є загальні збори учасників (п.8.1 Статуту). Тобто повноваження одного учасника на управління Товариством та прийняття будь-яких рішень щодо долі Товарисва Статутом не визначено.

За Статутом до компетенції Загальних зборів учасників Товариства не входять будь-які попередні погодження та/чи узгодження договорів, що укладаються від іені відповідача його генеральним директором.

Одже, договір № 26 від 07.10.2011р. є таким, що прийнятий відповідно до вимог діючого законодавства.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис», м. Луганськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2013 року у справі № 913/695/13-г - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: О.А. Марченко Н.М.Принцевська

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЛО; 1 - ДАГС