Ухвала суду № 32175396, 03.07.2013, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 4с/537/9/2013

Справа № 537/2556/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Якимець Т.Є.

при секретарі - Карпенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2013 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернуся в суд зі скаргою на постанову державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2013 року.

В судовому засіданні скаржник та його представник скаргу підтримали, дали пояснення, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21.03.2-11 року зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх рахунок знести самочинно збудовану літню кухню літ.»Ф» та мансарду літ.»Фмс». Постановою старшого державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Павленка В.С. від 19.04.2013 року виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-2, виданого 26.09.2011 року Крюківським районним судом м. Кременчука закрито в зв'язку з тим, що рішення сулу неможливо виконати без участі боржника. Оскільки державний виконавець Павленко В.С., відновивши виконавче провадження, не здійснивши примусових дій по виконанню рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», постановою від 21.02.2013 року закінчив виконавче провадження, прохають суд визнати постанову державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2013 року неправомірною, скасувати її та зобов'язати Крюківський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції виконати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 21.03.2011 року у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Старший державний виконавець Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції проти задоволення скарги заперечує, дав пояснення, що дійсно 21.02.2013 року на виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 06.02.2013 року ним була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 01.06.2011 року про зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх рахунок знести самочинно збудовану літню кухню літ.»Ф» та мансарду літ.«Фмс» . 09.04.2013 року ним складений акт про те, що заходи примусового виконання рішення були вжиті вичерпно стосовно боржника ОСОБА_2, тому виконавче провадження підлягає закінченню. 19.04.2013 року він виніс постанову про закінчення виконавчого провадження по п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчі дії стосовно боржника були вчинені в повному обсязі відповідно до чинного законодавства, а тому їх повторне виконання в межах одного й того ж самого виконавчого провадження не є можливим. Повторне вчинення виконавчих дій щодо одного й того ж боржника можливе в разі повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, у виконавчому документі зазначено два відповідача, що не відповідає вимогам закону. За заявою стягувача виконавче провадження було відкрито стосовно боржника ОСОБА_2 та виконавчі дії проводилися тільки стосовно даного боржника. Для проведення виконавчих дій стосовно ОСОБА_3. у державного виконавця не має на те законних підстав.

Суд, вислухавши скаржника та його представника, старшого державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Павленка В.С., вважає, що скарга підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 01.06.2011 року зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх рахунок знести самочинно збудовані літню кухню та мансарду.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.02.2012 року роз'яснено рішення суду в частині «зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх рахунок знести самочинно збудовані літню кухню літ.»Ф» та мансарду літ.»Фмс»» , що слід розуміти як «ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх рахунок знести самочинно збудовані літню кухню літ.»Ф» та мансарду літ.»Фмс»».

На виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 01.06.2011 року про зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх рахунок знести самочинно збудовану літню кухню літ.»Ф» та мансарду літ.«Фмс» 28.11.2011 року старшим державним виконавцем Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ за заявою ОСОБА_1 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.

11.07.2012 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-2? виданого 26.09.2011 року Крюківським районним судом м.Кременчука у зв'язку з тим, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника на підставі п.11.ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06.02.2013 року постанову старшого державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Павленка В.С. від 11.07.2012 року про закриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-2, виданого 26.09.2011 року Крюківським районним судом м.Кременчука, визнано неправомірною та скасовано. Зобов'язано Крюківський ВДВС Кременчуцького МУЮ відновити виконавче провадження по виконавчому листу № 2-2, виданого 26.09.2011 року Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 01.06.2011 року, оскільки державним виконавцем були проведені виконавчі дії лише стосовно боржника ОСОБА_2, коли з наявної в матеріалах справи копії постанови про відкриття провадження від 28.11.2011 року вбачається, що боржниками являлися ОСОБА_2 та ОСОБА_3.. В супереч Закону України «Про виконавче провадження» відсутні будь-які відомості щодо проведення виконавчих дій державним виконавцем про примусове виконання рішення суду боржником ОСОБА_3.

21.02.2013 року на виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 06.02.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 01.06.2011 року про зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх рахунок знести самочинно збудовану літню кухню літ.»Ф» та мансарду літ.«Фмс» . 09.04.2013 року державний виконавець склав акт про те, що заходи примусового виконання рішення були вжиті вичерпно стосовно боржника ОСОБА_2, тому виконавче провадження підлягає закінченню.

19.04.2013 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження по п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно заяви стягувача про примусове виконання рішення боржником визначено ОСОБА_2, щодо якої проведено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на примусове виконання рішення суду, в ході якого встановлено, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо.

Дійсно в матеріалах виконавчого провадження є заява ОСОБА_1 про прийняття на примусове виконання виконавчого листа про зобов'язання ОСОБА_2 за її рахунок знести збудовані самочинні побудови, але, як пояснив скаржник, дану заяву він написав на пропозицію державного виконавця з метою прискореного виконання рішення, інших роз'яснень, а саме, щодо подачі двох виконавчих листів, державний виконавець йому не надав; з метою невиконання рішення суду він таку заяву не писав би.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення , ухваленого відповідного до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Із змісту ст. 387 ЦПК України вбачається, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06.02.2013 року встановлена неправомірність закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-2? виданого 26.09.2011 року Крюківським районним судом м.Кременчука у зв'язку з тим, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника на підставі п.11.ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», після відновлення провадження державним виконавцем ніяких дій по виконанню рішення суду не здійснено, суд вважає, що винесена 19.04.2013 року старшим державним виконавцем Павленко В.С. постанова про закінчення виконавчого провадження без здійснення будь-яких виконавчих дій, з тих же підстав є неправомірною і її необхідно скасувати, зобов'язавши Крюківський ВДВС Кременчуцького МУЮ відновити виконавче провадження по виконавчому листу №2-2, виданого 26.09.2011 року Крюківським районним судом м.Кременчука на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 01.06.2011 року.

Керуючись ст.ст.383, 387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження в Україні», суд,

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2013 року задовольнити.

Визнати постанову державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Павленка В.С. про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2013 року неправомірною та скасувати її.

Зобов'язати Крюківський ВДВС Кременчуцького МУЮ відновити виконавче провадження по виконавчому листу №2-2, виданого 26.09.2011 року Крюківським районним судом м.Кременчука на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 01.06.2011 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя