Постанова № 32174695, 02.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року № 2а-10377/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом (заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами)Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0006032307

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0006032307.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-10377/11/2670 від 02.11.2011 року суддею Літвіновою А.В. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» було відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року зазначена Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-10377/11/2670 від 02.11.2011 року була залишена без змін.

23.10.2012 р. до канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» було подано заяву про перегляд Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 р. по справі № 2а-10377/11/2670 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року суддею Добрянською Я.І. було відмовлено заявнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» у відкритті провадження у справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 р. по справі № 2а-10377/11/2670.

Однак, зазначена ухвала ОАС м. Києва від 25.10.2012 р. про відмову у відкритті провадження у справі за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами була скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р., відповідно до якої справу № 2а-10377/11/2670 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зважаючи на таке, справа № 2а-10377/11/2670 була 30.05.2013 р. передана судді Добрянській Я.І. для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-10377/11/2670 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» про перегляд постанови ОАС м. Києва від 02.11.2011 року (що залишена без змін ухвалою КААС від 24.05.2012 року) за нововиявленими обставинами, та призначено судове засідання на 13.06.2013 р.

Позивач (заявник) та відповідач в судове засідання 13.06.2013 р. не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття обох сторін в судове засідання 13.06.2013 р., що були повідомлені належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 2а-10377/11/2670 в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану позивачем (заявником) заяву із додатками про перегляд Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 р. по справі № 2а-10377/11/2670 за нововиявленими обставинами, а також вивчивши матеріали справи № 2а-10377/11/2670, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 22.06.2011 р. № 736/23-7/36425928, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 390 334,90 грн., сформованого за рахунок контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс», що в свою чергу призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. на загальну суму 390 335 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 22.06.2011 р. № 736/23-7/36425928 про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Аверс Плюс ЛТД», відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 08.07.2011 року № 0006032307, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 390 336,00 грн., з яких: 390 335,00 грн. - за основним платежем, та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08.07.2011 року № 0006032307 - протиправним, позивач оскаржив його у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Аверс Плюс ЛТД», щодо постачання останнім на користь позивача природного газу у великих обсягах та на значні суми.

Як зазначалося судом в обставинах справи, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-10377/11/2670 від 02.11.2011 року суддею Літвіновою А.В. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» було відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року зазначена Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-10377/11/2670 від 02.11.2011 року була залишена без змін, та рішення по справі № 2а-10377/11/2670 від 02.11.2011 року, відповідно до вимог ст. 254 КАС України, набрало законної сили 24.05.2012 року.

Розглянувши подану позивачем (заявником) заяву із додатками про перегляд Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 р. по справі № 2а-10377/11/2670 за нововиявленими обставинами, а також вивчивши матеріали даної справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача із врахуванням нововиявлених обставин, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» (Постачальником) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 01/05, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» зобов'язувалось передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» природний газ в обсязі 559, 000 тис.куб.м.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 26.01.2011 р. до договору від 22.12.2010 р. № 01/05, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» зобов'язувалось передати на корить позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» в лютому 2011 року природний газ в обсязі 863, 000 тис.куб.м., вартістю 2 342 009,40 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

На підтвердження реальності господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» позивачем було надано: Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 року; копії податкових накладних, виписаних контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» від 03.02.2011 р. № 4, від 08.02.2011 р. № 14, від 09.02.2011 р. № 24, від 10.02.2011 р. № 33, від 11.02.2011 р. № 38, від 14.02.2011 р. № 49, від 15.02.2011 р. № 59, від 16.02.2011 р. № 70, від 17.02.2011 р. № 76, від 18.02.2011 р. № 82, лист ОДУ ДК «Укртрансгаз» від 14.06.2011 р. № 64-1021/7, виписки з банку по особовому рахунку.

Додатково, позивачем на підтвердження подальшої реалізації природного газу кінцевим споживачам надано реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами, складені та підписані між позивачем та кожним обласним газотранспортувальним підприємством, акти прийому-передач природного газу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» та іншими суб'єктами господарської діяльності.

Так, згідно з листом дочірньої компанії Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України» від 10.08.2011 р. № 8445/64-044, Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» отримало у лютому 2011 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» 863, 000 тис.куб.м.

У свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» отримано в лютому 2011 року 17 912,677 тис.куб.м. природного газу від Приватного підприємства «Експерт-Логістік».

Разом з тим, згідно з Актом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 22.06.2011 р. № 736/23-7/36425928 по вказаному контрагенту «Аверс Плюс ЛТД», а саме Приватному підприємству «Експерт-Логістік» було порушено кримінальну справу № 69-116 за фактом здійснення фіктивного підприємництва невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Як зазначено в Акті перевірки від 22.06.2011 р. № 736/23-7/36425928, загальна чисельність працюючих на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» складає 3 особи, при цьому відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

Так, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було складено Акт позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» (контрагента позивача) від 16.05.2011 р. № 204/23-3/36697963 за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників.

З даного приводу суд погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має відповідних трудових ресурсів для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах (на підприємстві що займається поставкою природного газу у великих обсягах працює три особи), - фактично не може виконувати роботи (надавати послуги) з постачання природного газу у великих обсягах, що відповідно передбачає необхідність наявності в такого суб'єкта господарювання значних трудових ресурсів.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності значних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем до суду надано також не було.

Також, відповідно до листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 08.08.2011 р. № 5811/08/17-11, Приватне підприємство «Експерт-Логістік» (основний постачальник контрагента позивача ТОВ «Аверс Плюс ЛТД») заяву про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом до комісії регулювання електроенергетики України не подавало та відповідної ліценції не отримувало.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» обставини, викладені в Акті перевірки від 22.06.2011 р. № 736/23-7/36425928, не спростовано, будь-яких доказів на підтвердження наявності у постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» - Приватного підприємства «Експерт-Логістік» виробничих потужностей та відповідної правосуб'єктності на виконання зазначених господарських операцій суду не надано.

Таким чином, надані позивачем документи, які за формою відповідають вимогам до первинних документів, з огляду на недоведеність факту постачання Приватним підприємством «Експерт-Логістік» Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» природного газу та, відповідно, відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» можливості здійснити реальне виконання додаткової угоди від 26.01.2011 р. № 2, не є достатніми для висновку про наявність факту руху активів у процесі здійснення господарської операції.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до пункту 3.3 Договору від 22.12.2010 р. № 01/05, Акти прийому-передачі газу складають уповноважені представники покупця і продавця у двох примірниках в день проплати грошових коштів на рахунок продавця.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» одночасно із наданням податкових накладних від 03.02.2011 р. № 4, від 08.02.2011 р. № 14, від 09.02.2011 р. № 24, від 10.02.2011 р. № 33, від 11.02.2011 р. № 38, від 14.02.2011 р. № 49, від 15.02.2011 р. № 59, від 16.02.2011 р. № 70, від 17.02.2011 р. № 76, від 18.02.2011 р. № 82, було надано лише один Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 р., а отже позивачем та його контрагентом ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» було складено різними датами 10 податкових накладних та тільки 1 Акт приймання-передачі.

За таких обставин суд погоджується із доводами відповідача, що позивачем не наведено доказів, які б свідчили про реальність господарської операції.

Досліджуючи доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» щодо наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) та господарською діяльністю платника податку в частині наступного продажу природного газу третім особам, суд виходить з того, що позивачем не доведено той факт, що товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» є єдиним постачальником позивача, що свідчило б про наявність зв'язку між фактом придбанням природного газу у вказаного підприємства та подальшою його реалізацією третім особам.

З урахуванням викладеного, враховуюче те, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, наявність документів, що формально відповідають вимогам, встановленим до первинних документів тощо, самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідних операцій, а також зважаючи на те, що позивачем не надано необхідних та достатніх доказів на спростування доводів Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо відсутності у контрагентів позивача виробничих та інших потужностей на виконання взятих на себе господарських зобов'язань, а також відповідної господарської правосуб'єктності, суд дійшов висновку про доведеність з боку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва факту неправомірного включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» до складу податкового кредиту за лютий 2011 року сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» як таких, що не підтвердженні первинними документами за відсутності фактичного здійснення операцій з поставки товару.

Отже, доказами по справі підтверджується, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Згідно вимог п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями, далі - Закон «Про бухгалтерський облік»), первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З даного приводу суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Проте, якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» носять характер нікчемного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» мали безтоварний (паперовий) характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Щодо нововиявлених обставин, зазначених у заяві позивача про перегляд Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 р. по справі № 2а-10377/11/2670 за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.

У вказаній заяві заявник зазначає, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотна для справи обставина, що не була та не могли бути відома заявнику на час розгляду справи № 2а-10377/11/2670.

Нововиявленими обставинами в даному випадку заявник вважає наявність ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. про закриття провадження у справі № 2а-4689/12/2670 в частині позовних вимог, а також Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. по справі № 2а-4689/12/2670, якою було задоволено позовні вимоги ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» та визнано протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва, що пов'язані з проведенням перевірки ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» за період лютий 2011 року та перевірки ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Електрохім» за період липень-грудень 2011 року.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи із врахуванням норм чинного податкового та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що наведені позивачем нововиявлені обставини не можуть бути беззаперечною підставою для скасування судового рішення по справі № 2а-10377/11/2670 та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0006032307, з огляду на наступне.

Так, у справі № 2а-10377/11/2670 судом була досліджена правомірність винесення ДПІ у Печерському районі м. Києва на адресу ТОВ «Приват-Енерго» податкового повідомлення-рішення № 0006032307 від 08.07.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 390 336,00 грн., що було прийняте на підставі висновків Акта перевірки від 22.06.2011 року № 736/23-7/36425928, складеного за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Приват-Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

Отже, в даному випадку судом досліджувалась саме правомірність висновків Акта перевірки позивача від 22.06.2011 року № 736/23-7/36425928 щодо фіктивності (недійсності) правочинів між ТОВ «Приват-Енерго» та контрагентом ТОВ «Аверс Плюс ЛТД».

Так, при розгляді даної адміністративної справи № 2а-10377/11/2670 було повно та всебічно досліджено дотримання ТОВ «Приват-Енерго» вимог податкового та цивільного законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» за період з 01.02.2011 р по 28.02.2011 р., та відповідно підтверджено наявність порушень, визначених в Акті перевірки, вчинених ТОВ «Приват-Енерго» та ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» при здійсненні правовідносин між ними.

Проте як у справі № 2а-4689/12/2670 (суддя Кузьменко В.А.), на рішення по якій посилається заявник як на підставу перегляду за нововиявленими обставинами справи № 2а-10377/11/2670 та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.07.2011 року № 0006032307, Окружним адміністративним судом м. Києва досліджувалось саме:

- правомірність дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва пов'язаних з проведенням перевірки ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» за період лютий 2011 року за наслідками якої складено Акт від 16 травня 2011 року № 204/23-3/36697963 та перевірки ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Електрохім» за період липень-грудень 2011 року, за наслідками якої складено Акт від 22 червня 2011 року №289/23-3/36697963, а також підстави для скасування висновків зазначених Актів перевірок.

Так зокрема, Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. по справі № 2а-4689/12/2670 (на яку посилається заявник в якості підстави для перегляду за нововиявленими обставинами справи № 2а-10377/11/2670 та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.07.2011 року № 0006032307), було закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог, а саме:

- в частині позовних вимог про скасування висновків Акта від 16 травня 2011 року № 204/23-3/36697963 та Акта від 22 червня 2011 року № 289/23-3/36697963 щодо визнання нікчемними правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. по справі № 2а-4689/12/2670 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» та визнано протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва, що пов'язані саме з проведенням перевірки ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» за період лютий 2011 року та перевірки ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Електрохім» за період липень-грудень 2011 року.

Таким чином, з наведеного вище, та наявних у справі документів вбачається, що при розгляді справи № 2а-4689/12/2670, судом першої та апеляційної інстанції жодним чином не досліджувалося саме правомірності взаємовідносин ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» із ТОВ «Приват-Енерго» в періоді з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., оскільки позовні вимоги ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» стосувалися саме правомірності проведення податковим органом перевірок позивача.

Так, в Постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. по справі № 2а-4689/12/2670 (що залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р.) жодним чином не згадується про правовідносини ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» із контрагентом ТОВ «Приват-Енерго», а відповідно предмет спору та рішення по справі № 2а-4689/12/2670 (на яке посилається заявник в якості підстави для перегляду за нововиявленими обставинами справи № 2а-10377/11/2670 та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.07.2011 року № 0006032307), ніяким чином не стосуються предмету спору та рішення по справі № 2а-10377/11/2670.

Посилання заявника на те, що в Ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. по справі № 2а-4689/12/2670 про закриття провадження в частині позовних вимог, суд в описовій частині зазначає про факт реальності господарських операцій між ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» та ПП «Експерт Логістик» (в т.ч. у лютому 2011 року), та між ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» та ТОВ «Приват-Енерго» (в т.ч. у лютому 2011 року), судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, фактично судом при розгляді справи № 2а-4689/12/2670 не досліджувалось правомірності здійснення правовідносин між ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» та ТОВ «Приват-Енерго» в періоді з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., а відповідність таких правовідносин вимогам податкового, цивільного, господарського та іншого законодавства досліджувалася судами першої та апеляційної інстанцій саме при розгляді справи № 2а-10377/11/2670.

Крім того, суд вважає, що ухвала про закриття провадження в частині позовних вимог по іншій справі зі спору між абсолютно іншими сторонами та з іншого предмету спору ніж у даній справі, не може бути підставою для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 245 КАС України:

- така ухвала не є вироком суду, що набрав законної сили, в якому встановлено завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

- зазначена ухвала не є вироком суду, що набрав законної сили, яким встановлено вину судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

- вказаною ухвалою не було скасовано судове рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявником (позивачем) не було наведено суду достатніх підстав, які би підтверджувалися допустимими у справі доказами, необхідних для скасування рішення по справі № 2а-10377/11/2670 та відповідно скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.07.2011 року № 0006032307.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0006032307.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.07.2013 р.