Рішення № 32173650, 04.06.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/746/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Овдієнко К.М.

при секретарі Домантович О.П.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кравченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому

справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об»єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України про визнання незаконним наказу та стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

Позивач 18.03.2013 р. звернувся до суду і просив стягнути з відповідача на його користь належну йому грошову суму за час перебування в додатковій відпустці у зв»язку з навчанням в аспірантурі з 30.04.2012 р. по 05.06.2012 р. в розмірі 730 грн.20 коп.

До початку розгляду справи по суті позивач змінив предмет позову і, з урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог, просить: визнати незаконним наказ відповідача № 20-а від 06.08.2012 р. про скасування наказу №13 від 26.04.2012 р. «Про надання ОСОБА_1 додаткової відпустки в зв'язку з навчанням в аспірантурі без відриву від виробництва»; примусово стягнути з відповідача невиплачені кошти грошової компенсації за невикористані 12 календарних днів щорічної відпустки в сумі 268 грн. 56 коп. та недоплату за раніше виплачену компенсацію за 55 календарних днів відпустки в розмірі 306 грн. 90 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 17.06.2008 року по 05.06.2012 р. він працював у відповідача. Як аспірант, він мав право на одержання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів щорічно, яка йому й була надана у квітні 2012 року. За весь період роботи у відповідача він використав лише 24 календарні дні щорічної відпустки. При звільненні йому виплачена компенсація за 55 календарних днів відпустки, тобто недоплачена компенсація за 12 календарних днів. Для нарахування компенсації відповідачем неправильно вирахувано розмір щоденної заробітної плати: замість 22 грн.38 коп., нараховано 16 грн.80 коп. В результаті цього відповідач при розрахунку не доплатив йому 575 грн.46 коп.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 вимоги підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунок з позивачем проведено у повному обсязі. Вважає, що додаткова відпустка у зв»язку з навчанням позивачеві надана незаконно, оскільки він не надав адміністрації підприємства довідку з місця навчання про успішне виконання ним індивідуального плану роботи. Разом з тим представник позивача визнала, що щоденна заробітна плата позивача при нарахуванні йому грошової компенсації за невикористані дні відпустки обчислена неправильно та погодилася з вирахуваним позивачем розміром щоденної заробітної плати - 22 грн.38 коп.

З показань свідків, наданих сторонами письмових доказів встановлені такі обставини.

Згідно з копією наказу директора Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» № 25 від 17.06.2008 року, правонаступником якого є відповідач, позивач був прийнятий на роботу на посаду менеджера з питань відпочинку та оздоровлення дітей з оплатою згідно штатного розпису. 31.12.2008 року його було переведено на посаду бухгалтера-економіста, а з 05.06.2012 р. звільнено з роботи за угодою сторін, згідно з наказом від 05.06.2012 р. № 10.

За заявою позивача від 26.04.2012 р. та на підставі посвідчення аспіранта № 9/09 від 02.11.2009 р., згідно з наказом директора Підприємства ОСОБА_4 від 26.04.2012 р. № 13, позивачеві надана додаткова оплачувана відпустка терміном 30 календарних днів з 30 квітня 2012 року, як особі, яка без відриву від виробництва навчається в аспірантурі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди.

Як пояснила свідок ОСОБА_5, яка з 27.04.2012 р. працює бухгалтером підприємства, їй було відомо про звільнення директора підприємства ОСОБА_4 Він повідомив її 26.04.2012 р., що йде у відпустку разом зі своїм сином - позивачем по справі ОСОБА_1 та дав усне розпорядження нарахувати їм відпускні. Вона нарахувала позивачеві кошти за 28 календарних днів щорічної відпустки, не маючи ніякого наказу. Про те, що позивачеві надавалася додаткова відпустка у зв»язку з його навчанням вона дізналася лише восени 2012 року, коли ОСОБА_4 передав новому керівнику накази.

З копії табеля обліку робочого часу вбачається, що позивач фактично перебував у відпустці з 26.04.2012 р. по 31.05.2012 р., з яких 5 днів для нього були робочими (з 21 по 25 травня включно). Як пояснила свідок ОСОБА_5 позивач відкликався з відпустки, яка пізніше була продовжена. З оглянутого в суді журналу реєстрації наказів, вбачається, що наказ про відкликання позивача з відпустки не видавався.

Свідок ОСОБА_4- колишній директор підприємства, - пояснив суду, що він видав наказ про надання позивачеві додаткової відпустки у зв»язку з навчанням в аспірантурі, не поставивши перед ним вимогу про надання довідки з навчального закладу про успішне виконання ним індивідуального плану, через невизначеність у чинному законодавстві переліку документів, які мав надати працівник в даному випадку. Таку довідку, яка підтверджує законність надання відпустки, позивач надав 29.11.2012 р. після того як вимога була поставлена новим керівництвом.

Свідок ОСОБА_6, яка до 04.05.2012 р. працювала заступником директора підприємства, пояснила суду, що на неї було покладено виконання обов»язків головного бухгалтера. 26.04.2012 р. директор ОСОБА_4 надав їй копії наказів про свою відпустку та надання відпустки у зв»язку з навчанням ОСОБА_1 27.04.2012 р. на посаду головного бухгалтера призначена ОСОБА_5 Копії наказів про відпустки залишилися в її кабінеті. Вона не передавала їх ОСОБА_5 та не спілкувалася з нею з приводу нарахування відпускних. 04.05.2012 р. її усунули від виконання обов»язків.

Згідно з табелями обліку робочого часу за квітень і травень 2012 року позивач ОСОБА_1 перебував у відпустці з 26.04.2012 р. протягом 28 календарних днів, за які йому нараховані відпускні, розмір яких після відрахування податків та обов»язкових платежів становить 484,28 грн.

З відомості на виплату грошей № 3/1 вбачається, що відповідач отримав відпускні у вказаному розмірі 03.05.2012 р.

Відповідно до копії акта прийому-передачі документів господарської діяльності СОП УСБ «Переяславль» від 06.08.2012 р. накази за 2012 рік, в тому числі й наказ № 13, були передані попереднім керівником його правонаступнику 06.08.2012 р. одночасно з журналом реєстрації наказів за 2002-2012 роки.

06.08.2012 року в.о. керівника підприємства ОСОБА_7 видано наказ № 20-а Про скасування наказу № 13 від 26.04.2012 р., згідно з яким скасовано зазначений наказ у зв»язку з відсутністю довідки для надання додаткової відпустки, та наказано не виплачувати ОСОБА_1 компенсацію за не використану щорічну основну відпустку за 2011-2012 роки, оскільки за період перебування у відпустці з 30.04.2012 р. по 31.05.2012 р. йому були виплачені кошти.

Позивач не був повідомлений про цей наказ і дізнався про його існування під час розгляду справи в суді.

Згідно з довідкою відповідача про нараховану позивачеві заробітну плату за весь період його роботи (а.с.67), ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці з 16 грудня 2008 року по 08 січня 2009 року (24 календарні дні).

З цієї довідки, а також оглянутих судом трудової книжки позивача і табелів обліку роботи робітників і службовців СОП УСБ «Переяславль» за 2009 рік вбачається, що позивач ОСОБА_1 в січні 2009 року працював 14 днів на умовах п»ятиденного робочого тижня, 8 днів перебував у щорічній відпустці. В період з лютого по червень 2009 року позивач не працював і не табелювався адміністрацією підприємства, хоч звільненим з роботи він не був. Причини відсутності на роботі позивач пояснити не зміг. З наданих позивачем індивідуальних відомостей у Пенсійному фонді України про застраховану особу вбачається, що за цей період (5 місяців) підприємство не подавало до Пенсійного фонду ніяких відомостей про доходи позивача та не сплачувало за нього страхові внески.

Окрім цього, судом встановлено, що у другому півріччі 2009 року позивач працював з неповним робочим днем та неповним робочим тижнем. Так в липні і серпні 2009 року він працював щоденно по дві години і відпрацював по 11 робочих днів, 8 та 9 днів відповідно - відпустка без збереження заробітної плати з дозволу адміністрації; у вересні працював по 1 годині 15 робочих днів, 7 днів - відпустка з дозволу адміністрації; в жовтні - 8 робочих днів по 2 години, 15 днів - відпустка з дозволу адміністрації; в листопаді - 5 робочих днів по 2 години, 16 днів - відпустка з дозволу адміністрації; в грудні - 9 робочих днів по 2 години, 14 днів - відпустка з дозволу адміністрації. Таким чином за 6 місяців 2009 року позивач з 128 робочих днів працював 59 днів, 69 днів - відпустки без збереження заробітної плати з дозволу адміністрації.

Позивачеві нараховані кошти за 24 календарні дні щорічної відпустки за 2008-2009 роки, за 28 календарних днів відпустки у квітні-травні 2012 р. та виплачена компенсація за 55 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.ст.74-84,216 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», Порядком обчислення середньоденної заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. з наступними змінами та доповненнями, Колективним договором Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль».

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Тривалість щорічної основної відпустки, згідно з ч.1 ст.75 КЗпП України, не може бути меншою 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно з п.7.4 Колективного договору СОП УСБ «Переяславль» працівникам, тривалість основної відпустки яких менша 28 календарних днів, надається 4 дні додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, відповідно до ст. 82 КЗпП України та ст. 9 Закону України «Про відпустки», зараховуються:

1) час фактичної роботи ( в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково ( в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричинений незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України «Про відпустки», за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в різі якщо дитина хвора на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв»язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки» працівнику за його бажанням надається в обов»язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. Стаття 25 Закону України «Про відпустки» передбачає випадки надання за бажанням працівника відпустки без збереження заробітної плати в обов»язковому порядку та тривалість надання відпустки в кожному конкретно визначеному випадку. Окрім цього працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Згідно з ч.2 ст.84 КЗпП України та ст.26 ЗУ «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 216 КЗпП України та ст. 15 ЗУ «Про відпустки» працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

Згідно з ч.1 ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом встановлено, що позивачеві відпустки без збереження заробітної плати, передбачені ст. 25 ЗУ «Про відпустки» не надавалися. Фактично йому надавалися відпустки без збереження заробітної плати, передбачені ст.26 ЗУ «Про відпустки», загальна тривалість яких 07 місяців 09 календарних днів в 2009 році, що значно перевищує щорічну тривалість такої відпустки. Таким чином в час для надання позивачеві щорічної відпустки з цього періоду може бути зараховано не більше 15 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що до стажу роботи позивача, що дає право на щорічну відпустку має бути зараховано період з 17.06.2008 р. по 31.01.2009 р. (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2010 р. по 05.06.2012 р.(29 місяців 04 дні) . Період роботи з 01.02.2009 р. по 30.06.2009 р. не може бути зараховано до стажу, що дає право на відпустку, оскільки позивач не працював. Період роботи з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р. має бути зараховано частково, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (59 днів), до якого належить зарахувати 15 днів відпустки без збереження заробітної плати за погодженням з адміністрацією, а разом 74 дні, що становить 2 місяці 14 днів.

Таким чином позивач мав стаж для щорічної відпустки 39 місяців 03 дні.

Виходячи з тривалості щорічної відпустки 28 календарних днів, за один відпрацьований позивачем місяць тривалість відпустки становить 2,33 дні (28:12).

Таким чином за 39 міс. 03 дні позивач мав право на 91 календарний день відпустки (39,03х2,33).

Суд визнає доведеним той факт, що позивачеві в 2012 році надавалася саме додаткова оплачувана відпустка, пов»язана з його навчанням в аспірантурі, оскільки іншого наказу (про надання щорічної відпустки) видано не було.

Суд вважає незаконним наказ відповідача № 20-а від 06.08.2012 р. про скасування наказу №13 від 26.04.2012 р. «Про надання ОСОБА_1 додаткової відпустки в зв'язку з навчанням в аспірантурі без відриву від виробництва» виходячи з таких міркувань.

Не викликає сумніву, що колишній керівник підприємства ОСОБА_4 видав наказ про надання додаткової відпустки позивачеві, який є його сином, не маючи на час його видання законних підстав - без довідки, яка підтверджує успішне виконання позивачем індивідуального плану підготовки. Однак, автоматично вважати цю відпустку щорічною основною неприпустимо. Відповідальність за видання цього наказу має нести керівник підприємства, а не працівник, перед яким не була поставлена вимога про надання відповідної довідки.

Оскаржуваний позивачем наказ видано після його звільнення з роботи, без його повідомлення і тому він не може мати для нього будь-якого юридичного значення.

Очевидними є ті обставини, що даний наказ видано не 06.08.2012 р., як зазначено в ньому, а значно пізніше, оскільки з адресованого ОСОБА_1 листа головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області від 10.10.2012 р. № 45/02-08 вбачається, що на час перевірки 22.08.2012 р. такого наказу не було виявлено. Окрім цього, сумнівною видається нумерація даного наказу через літеру «а». З пояснень свідка ОСОБА_5, яка поряд з обов»язками головного бухгалтера виконує обов»язки інспектора по кадрах, встановлено, що журнал реєстрації наказів після зміни керівництва на підприємстві не вівся. У травні 2013 р. за її вказівкою ОСОБА_8, яка працює на підприємстві підсобним працівником за направленням центру зайнятості, завела вказаний журнал, в який вона переписала всі видані з 27.04.2012 р. накази. В заведенні нового журналу суд не вбачає необхідності, оскільки згідно з актом прийому-передачі документів господарської діяльності від 06.08.2012 р. (№58) в.о. директора ОСОБА_7 прийняв від колишнього директора ОСОБА_4 журнал реєстрації наказів за 2002-2012 р.р., де було зареєстровано 297 наказів, останній -28.04.2012 р. (копія останніх двох аркушів мається в матеріалах справи - а.с.120-121).

У ході судового розгляду справи встановлено, що з 91 календарних днів щорічної відпустки позивач використав 24 календарні дні. За 55 днів йому виплачена компенсація при звільненні, яка перерахована на його особистий рахунок в банку 11.10.2012 р.

Таким чином позивачеві не виплачена компенсація за невикористані 12 календарних днів щорічної відпустки (91-24-55).

Для визначення розміру компенсації за невикористані дні щорічної відпустки суд бере зроблений позивачем розрахунок середньоденної заробітної плати, з яким погодився представник відповідача та правильність якого підтвердив свідок ОСОБА_9 (головний бухгалтер відповідача) - 22 грн. 38 коп. ( а.с.83)

Виходячи із вказаного розрахунку, відповідач не виплатив позивачеві за 12 календарних днів відпустки 268 грн. 56 коп. (22,38 х 12).

З показань свідка ОСОБА_9 та довідки про середню заробітну плату позивача від 08.04.2013 р. № 44 (а.с.66) встановлено, що при нарахуванні компенсації за невикористані дні щорічної відпустки відповідач брав до розрахунку заробітну плату за період з квітня 2011 р. по березень 2012 р., що суперечить Порядку обчислення середньоденної заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, та визначив її в розмірі 16 грн.80 коп.

Отже розмір щоденної заробітної плати при нарахуванні позивачеві компенсації зменшено на 5 грн.58 коп. (22,38- 16,80) та не доплачено йому 306 грн.90 коп. (5,58х55).

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 343 грн. 40 коп. (114,70+229,40).

На підставі ст.ст.74-84,216 КЗпП України, Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньоденної заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Колективного договору Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль», керуючись ст.ст.10,60, 212,213,214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства об»єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України про визнання незаконним наказу та стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Визнати незаконним наказ в.о. директора Підприємства об»єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України від 6 серпня 2012 року № 20-а «Про скасування наказу №13 від 26.04.2012 р. «Про надання ОСОБА_1 додаткової відпустки в зв'язку з навчанням в аспірантурі без відриву від виробництва».

Стягнути з Підприємства об»єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 12 календарних днів щорічної відпустки в сумі 268 грн. 56 коп. та недоплату до раніше виплаченої компенсації за 55 календарних днів щорічної відпустки в розмірі 306 грн. 90 коп., а разом 575 (п»ятсот сімдесят п»ять) грн.46 коп.

Зазначена сума присуджуються без утримання прибуткового податку і інших обов"язкових платежів.

Стягнути з Підприємства об»єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України на користь держави судовий збір в розмірі 343 (триста сорок три) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К. М. Овдієнко