Рішення № 32171886, 01.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р.Справа № 922/1846/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід агробізнес", м. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Киселі", с. Киселі про стягнення 26187,97 грн., за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 26187,97 грн. заборгованості, з яких: 24528,00 грн. сума основного боргу, 787,29 грн. річні відсотки, 787,29 грн. пеня, 85,39 грн. інфляційні, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки № 106Н та № 107Н, укладених між сторонами 30.03.2012 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Представники сторін правом на участь у судовому засіданні не скористалися, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

01.07.2013 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому він просить суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами, підтримує позов повністю та просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА "КИСЕЛІ" (надалі - Відповідач) були укладені Договори поставки насіння цукрових буряків №106Н та 107Н (надалі - Договір № 106Н, Договір № 107Н).

Відповідно до п.1.1 та п. 2.1 Договору №106Н Позивач (постачальник) зобов'язувався поставити Відповідачу (покупцеві) насіння цукрових буряків, кількість та асортимент товару визначався у специфікаціях.

Згідно Специфікації №1 від 30.03.2013р. до Договору № 106Н Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу насіння цукрових буряків: Шевченківське (драже) круїзер у кількості 53 п.од. на суму 12190,00 грн., Олександрія (драже) круїзер у кількості 53 п.од. на суму 12190,00 грн. (надалі - Товар).

Пунктом 4.2. Договору № 106Н визначено строк поставки Товару - по 10.04.2012р., а пунктом 3.2 встановлено порядок оплати Товару Покупцем: передоплата у розмірі 30% загальної вартості товару до 05.04.2012р. та оплата решти вартості поставленого товару 70% до 15.11.2012р.

Позивач належно виконав умови Договору №106Н, поставивши Відповідачу Товар 09.04.2012р., що підтверджується видатковою накладною №157 від 09.04.2012р. та№175 від 10.04.2012р. Відповідач вказаний Товар отримав, що підтверджується Довіреністю № 45 від 05.04.2012р.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару за Договором №106Н виконав, що підтверджується банківськими виписками від 10.04.2012р., 06.12.2012р.

Відповідно до п.1.1., п. 2.1 Договору №107Н Позивач (постачальник) зобов'язувався поставити Відповідачу (покупцеві) насіння цукрових буряків, кількість та асортимент товару визначався у специфікаціях.

Згідно Специфікації №1 від 30.03.2013р. до Договору № 107Н Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу насіння цукрових буряків: Данте (драже) форс. круїзер у кількості 20 п.од. на суму 20330,00 грн., Карльтон (драже) форс. круїзер у кількості 20 п.од. на суму 20330,00 грн.

Пунктом 4.2. Договору № 107Н визначено строк поставки Товару - по 10.04.2012р., а пунктом 3.2 встановлено порядок оплати Товару Покупцем: передоплата у розмірі 30% загальної вартості товару до 05.04.2012р. та оплата решти вартості поставленого товару 70% до 15.11.2012р.

Позивач належно виконав умови Договору №107Н, поставивши Відповідачу Товар 09.04.2012р. на суму 40660,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №158 від 09.04.2012р. Відповідач вказаний Товар отримав, що підтверджується Довіреністю № 45 від 05.04.2012р.

Відповідач неналежно виконав свої зобов'язання щодо оплати Товару, оскільки лише частково оплатив придбаний згідно Договору №107Н Товар у сумі 16132,00 грн. (що підтверджується банківською випискою від 10.04.2012р., 06.12.2012р.).

Таким чином, станом на 30.04.2013 року сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором № 107Н становила 24528,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позивачем до суду надана банківська виписка, яка свідчить по часткову оплату боргу відповідачем у розмірі 10000,00 грн. 11.06.2013 року.

За таких обставин, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.6.2. Договору № 106Н та Договору № 107Н у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов'язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховуються проценти.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 787,29 грн.

Згідно із ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму річних відсотків у розмірі 787,29 грн. та 85,39 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що частина боргу відповідачем сплачена після подачі позову до суду та керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Киселі" (64121, Харківська область, Первомайський район, с. Киселі, вул. Леніна, код ЄДР 33010969, відомості про відкриті поточні рахунки у банківських установах в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75, код ЄДР 37022936, р/р 2600400019099 АТ "Укрексімбанк" МФО 333539) - 14528,00 грн. основного боргу, 787,29 грн. пені, 787,29 грн. річних відсотків, 85,39 грн. інфляційних та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10000,00 грн.

Повне рішення складено 02 липня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.