Ухвала суду № 32171360, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К/9991/69687/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 року

у справі № 0670/449/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит» (далі - позивач, ТОВ «Лабрадорит»)

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Коростишівська МДПІ Житомирської області)

та Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України в Житомирській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Лабрадорит» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Коростишівської МДПІ Житомирської області та ГУ ДКС України в Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000652340 від 20.12.2011 р. та стягнення суми бюджетного відшкодування у розмірі 74 427,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 р. позов задоволено частково: визнано податкове повідомлення-рішення Коростишівської МДПІ Житомирської області № 0000652340 від 20.12.2011 р. протиправним та скасовано його; відшкодовано з Державного бюджету України шляхом безспірного списання органами казначейської служби з рахунків Коростишівської МДПІ Житомирської області понесені судові витрати в розмірі 744,27 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р. апеляційну скаргу ТОВ «Лабрадорит» задоволено: постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування та прийняти нову - про задоволення вимог у названій частині; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лабрадорит» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 49 501,00 грн. Апеляційні скарги Коростишівської МДПІ Житомирської області та ГУ ДКС України в Житомирській області залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 р. в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат - без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання органами казначейської служби з рахунків Коростишівської МДПІ Житомирської області на користь ТОВ «Лабрадорит» 744,27 грн. судових витрат, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р. у зазначеній частині і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ГУ ДКС України в Житомирській області щодо стягнення судового збору відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд касаційної інстанції погоджується з колегією суддів апеляційної інстанції, яка зазначила, що відповідно до п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що судам у резолютивній частині постанови під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача, що і було зроблено судом першої інстанції та обґрунтовано підтримано судом апеляційної інстанції. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року в частині задоволення позовних вимог і стягнення судових витрат та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 року у справі № 0670/449/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно