Постанова № 32170884, 02.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 922/581/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013р.у справі№ 922/581/13-г господарського суду Харківської областіза позовомтовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"допублічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрикапростягнення 31 451, 85грн.за участю представників сторін:

від позивача: Білинова А.В., дов. від 06.11.2012

від відповідача: Соболенко А.Ю., дов. від 15.02.2013

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика про стягнення в порядку регресу шкоди в сумі 31 451, 85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору страхування транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі 56 411, 85 грн., він зазнав збитків та набув відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до винної особи, якою згідно ст.ст. 1172 ЦК України є відповідач, як роботодавець винної у вчиненні ДТП особи. При цьому, згідно ст. 1194 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу частину шкоди у сумі 31 451, 85 грн., що є різницю між фактичними витратами позивача, понесеними на виплату страхового відшкодування, та страховим відшкодуванням, виплаченим страховою компанією, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність працівника відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2013р. (суддя Шарко Л.В.) в задоволенні позову відмовлено з огляду на відсутність вини відповідача, як одного з елементів доказування наявності шкоди.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що документальне підтвердження вини працівника відповідача відсутнє, оскільки постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.2010р. у відношенні працівника відповідача щодо визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було скасовано, а іншого документу, який би підтверджував наявність вини суду не надано.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013р. (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Барбашова С.В., Гребенюк Н.В.) апеляційну скаргу ТДВ СК "Альфа-Гарант" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" на користь ТДВ СК "Альфа-Гарант" 31451,85 грн. збитків, 1609,50 грн. судового збору за подання позову та 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована наявністю передбачених законом підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності за спричинену шкоду, оскільки відсутні докази існування обставин непереборної сили або умислу потерпілого, що виключають цивільну відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки. За висновком суду, припинення провадження у адміністративній справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП, а неправомірні та винні дії працівника відповідача підтверджуються також висновком експерта від 29.03.2010р.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 23.09.2009р. між товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик, позивач) та Бараном Мироном Костянтиновичем (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-VNZ/09-118-08762 (далі за текстом - Договір страхування), за яким страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "SUBARU Impreza", д.н.з. АХ 5453 ВО. Згідно з умовами договору, позивач зобов'язався у випадку пошкодження забезпеченого автомобіля виплатити страхове відшкодування страхувальнику у розмірі фактичної матеріальної шкоди за вирахуванням франшизи.

30.12.2009р. приблизно о 09 год. 00 хв. на вул. Котлова в м. Харків, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "SUBARU Impreza", д.н.з. АХ 5453 ВО, під керуванням страхувальника, та автомобіля "ЗИЛ", д.н.з. 1301ХИА, під керуванням Роздобудька І.М., який під час ДТП виконував трудові обов'язки водія ПАТ "Харківська бісквітна фабрика".

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.2010р. у справі № 3-417/09 Роздобудька І.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення припинено у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 02.02.2009р. постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.2010р. скасована, провадження по адміністративній справі припинено на підставі ст. п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

30.12.2009р. страхувальник Баран М.К. подав до ТДВ "Альфа-Гарант" заяву, в якій повідомив позивача про настання страхового випадку - вищевказаної ДТП та просив здійснити виплату страхового відшкодування.

Згідно звіту про визначення вартості відновлювального ремонт № 6 від 22.01.2010р., виконаного на замовленням позивача суб'єктом оціночної діяльності Шаповалом В.І., вартість відновлювального ремонту автомобіля "SUBARU Impreza", д.н.з. АХ 5453 ВО, склала 57 121, 73 грн.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу № 06-VNZ/09-118-08762 від 23.09.2009р. та норм чинного законодавства України, визнана ТДВ "Альфа-Гарант" страховим випадком, про що 16.04.2010р. складено страховий акт № СТ/09/3685, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, склала 56 411, 85 грн.

На підставі страхового акта №СТ/09/3685 від 16.04.2010р. товариством з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" згідно платіжних доручень № 1013 від 16.04.2010р. на суму 15000,00 грн.; №1058 від 20.04.2010р. на суму 15000,00 грн.; №1158 від 27.04.2010р. на суму 10000,00 грн.; № 3308 від 10.12.2010р. на суму 10012,00 грн. здійснено виплату страхового відшкодування Барану М.К (на рахунок СТО - ППФ "БВА") в розмірі 50012,85 грн., а також проведено залік на суму 6399,00 грн. в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором страхування.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що 24.03.2011р. відкрите акціонерне товариство "НАСК "Оранта", як страховик цивільно-правової відповідальності, за заявою Баран М.К., здійснило на користь останнього виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за полісом у розмірі 24 990, 00 грн.

Таким чином, звертаючись з позовом у даній справі, позивач стверджує, що залишок боргу по відшкодуванню завданого збитку в порядку регресу складає 31451, 85 грн. та підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України для повної компенсації понесених позивачем збитків з вини працівника ПАТ "Харківська бісквітна фабрика".

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "SUBARU Impreza", д.н.з. АХ 5453 ВО, до товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.2010р. у справі № 3-417/09 водія автомобіля ЗИЛ, д.н.з. 1301ХИА, Роздобудька І.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Проте у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення було припинено на підставі ст. п. 7 ст. 247 КУпАП

Постановою апеляційного суду Харківської області від 02.02.2009р. постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.2010р. скасовано, провадження по адміністративній справі припинено на підставі ст. п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції у даній справі, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того як встановлено апеляційним господарським судом вина водія відповідача Роздобудька І.М., дії якого не відповідали вимогам п. 16.11 і розділу 33 п. 2.1 ПДР України та знаходились з технічної точки зору у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, підтверджена висновками судової автотехнічної експертизи № 1556 від 29.09.2010р., проведеної під час розгляду Ленінським районним судом м. Харкова справи № 3-417/09.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини водія ПАТ "ХБК" Роздобудька І.М. у спричиненні 30.12.2009р. ДТП, матеріали справи не містять.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що висновками судових автотехнічних експертиз, проведених під час розгляду Ленінським районним судом м.Харкова справи № 3-417/09, було встановлено також і вину водія автомобіля "SUBARU Impreza", д.н.з. АХ 5453 ВО, у спричиненні 30.12.2009р. ДТП, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі твердження відповідача зводяться до оцінки та встановлення обставин справи, що не компетенцією суду касаційної інстанції, по-друге, встановлення таких обставини не є компетенцією господарських судів, по-третє, в силу вимог ст. 42 ГПК України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за своїм внутрішнім переконанням в сукупності з іншими доказами в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що водій відповідача Роздобудько І.М. на час ДТП, що сталась 30.12.2009р., перебував у трудових відносинах із публічним акціонерним товариством "Харківська бісквітна фабрика", що підтверджується наявними в матеріалах справи копією трудової книжки Роздобудько І.М., копією довідки ПАТ "ХБК" від 10.10.2011р. та копією подорожнього листа вантажного автомобіля № 459910 від 30.12.2009р. При цьому, докази, які б свідчили про неправомірне заволодіння Роздобудьком І.М. автомобілем ЗИЛ, д.н.з. 1301 ХИА в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, в даному випадку, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", як роботодавець винної у скоєнні 30.12.2009р. ДТП особи, є відповідальним за збиток, заподіяний автомобілю "SUBARU Impreza", д.н.з. АХ 5453 ВО, в результаті його пошкодження під час ДТП в частині збитків, невідшкодованих страховою компанією ВАТ НАСК "Оранта".

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності передбачених законом підстав для притягнення відповідача до відповідальності за спричинену шкоду, оскільки для повного відшкодування завданої позивачу шкоди відповідач, як, роботодавець винної у спричиненні ДТП особи, має відповідно до ст. 1194 ЦК України сплатити на користь позивача 31 451, 85 грн. шкоди, як різниці між розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування (фактично понесені витрати позивача) та розміром страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією - ВАТ НАСК "Оранта".

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана позивачем постанова апеляційного господарського суду, якою рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову відповідає вимогам закону, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятої апеляційним господарським судом постанови не вбачається.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013р. у справі № 922/581/13-г - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко