Ухвала суду № 32170198, 11.06.2013, Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 761/5742/13-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/8270Головуючий у суді першої інстанції: Фролова І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.11 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Чайці І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ДуманськоїАліни Леонідівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_4 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року скаргу ОСОБА_4 на постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - задоволено. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської Аліни Леонідівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21 грудня 2012 року по виконавчому провадженню № 33988218 (боржник - ОСОБА_4, ІПН - НОМЕР_1, стягувач - Публічне акціонерне товариство «ДочірнійБанк Сбербанку Росії», код ЄДРПОУ - 25959784). Стягнуто з відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на користь ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції представник Державної виконавчої служби подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник заінтересованої особи порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової, якою у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовити, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що при постановлені оскаржуваної ухвали суд неповно дослідив матеріали справи, а саме факт направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику за адресою вказаною у виконавчому документі. Не врахував також вимоги частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Крім того, зроблено посилання на нормативний акт, а саме Інструкцію про проведення виконавчих дій, яка втратила чинність відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_4, суд виходив із того, що при розгляді справи установлено обґрунтованість доводів скарги, а тому постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, та про стягнення з боржника виконавчого збору були винесені 21 грудня 2012 року підлягають скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» заборгованість за кредитним договором №04-06-08/00 від 06 червня 2008 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» у розмірі 1 847 776,54 євро, що становить еквівалент у гривнях - 21 966 367,51 грн. 17 серпня 2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1181/11 від 09 лютого 2012 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року задоволено заяву ПАТ «ДочірнійБанк Сбербанку Росії» та відстрочено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2011 року до 01 квітня 2013 року.

21 грудня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною винесено постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження, та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2 196 636,75 грн.

25 грудня 2012 року ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було подану заяву про зупинення виконавчого провадження, і 14 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Звертаючись до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської А.Л., а саме на винесені постанови про накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження та стягнення з боржника виконавчого збору, скаржник посилався на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана за невірною адресою, а тому йому фактично не було надано строк для добровільного виконання рішення суду, до того ж, станом на 10 грудня 2012 року була ухвала суду про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтями 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійсненні ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувача та у виконавчому листі міститься дві адреси боржника, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, тоді як постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на ім'я ОСОБА_4 лише на адресу АДРЕСА_2 та повернулась без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 85).

Таким чином, боржник ОСОБА_4 належним чином не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а тому висновок суду першої інстанції про те, що боржник ОСОБА_4 фактично був позбавлений можливості на добровільне виконання судового рішення, оскільки не знав про відкриття виконавчого провадження є правильним.

Крім того, установивши при розгляді справи, що постанова про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, та про стягнення з боржника виконавчого збору були винесені 21 грудня 2012 року, тоді як 17 грудня 2012 року набрала законної сили ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року про відстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2011 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані рішення вчинені всупереч вимогам закону, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської Аліни Леонідівни - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: