Рішення № 32170156, 13.06.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц/796/5139/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Андрейчук Т.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановила:

У січні 2013 року позивач ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на загальну суму 13472 грн. 18 коп., посилаючись на невиконання умов договору про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT від 21.01.2008 року № 08012106, укладеного між сторонами, відповідно до якого позивач передав відповідачу, а останній отримав від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу комп'ютерне обладнання загальною вартістю 5492 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» заборгованість за договором про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT від 21.01.2008 року у сумі 10 836 грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував строки позовної давності передбачені ст. 257 ЦК України.

Вказувала про те, що договір про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг вона не отримувала та не підписувала, їй надали лише заявку на отримання комп'ютерного обладнання. Ознайомилась зі змістом договору в лютому 2013 року в судовому засіданні. Звертає увагу на те, що в договорі не вказана індексація, лізингові платежі, розрахунки штрафних санкцій. Крім того, зазначає, що відповідач ПрАТ «Лізинг ІТ» безпідставно збільшував розрахунки та нарахував заборгованість у зв'язку з підвищенням курсу долара по відношенню до гривні.

В судове засідання апелянт не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судом визнано за можливе розглянути справу в її відсутності. Представник позивача в судовому засіданні вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.01.2008 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», та ОСОБА_2 було укладено договір №08012106 про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT , за умовами якого позивач передав відповідачці, а вона отримала від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу комп'ютерне обладнання: монітор TFT SyncMaster 206 BW, системний блок IQ iXterra D03 ( 0001), акустичну систему, клавіатуру, маніпулятор, загальною вартістю 5492 грн., згідно з заявкою на отримання обладнання, інших товарів та послуг від 21.01.2008 року № 200883350. Строк виплати обладнання - 24 місяці.

Сторони визначили, що Правила отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT є невід'ємною частиною договору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 5.4.2 договору від 21.01.2008 року № 08012106 передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно в повному обсязі сплачувати платежі, визначені пакетом LeaseIT та цим договором. Строк і порядок оплати лізингових платежів встановлені у п.п. 6.1 - 6.11 Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT.

Однак ОСОБА_2 систематично не виконує взяті на себе за договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати лізингових платежів, допустила заборгованість у сумі 10 836 грн. 02 коп., тому у цій частині суд визнав вимоги позивача законними і обґрунтованими та дійшов висновку про стягнення заборгованості у розмірі 10 836 грн. 02 коп. з відповідачки на користь позивача.

Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні неустойки, передбаченої п. 14.2 Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, суд першої інстанції виходив з того, що пеня на суму 2636 грн. 16 коп. нарахована позивачем поза межами річного строку позовної давності ( за період з 01.03.2008 року по 01.06.2009 року), а тому, з урахуванням заяви відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності, стягненню не підлягає.

Однак погодитись із висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо, оскільки таких висновків суд дійшов за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Враховуючи положення ст. 309 ЦПК України, зазначене є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, виходячи з наступного.

У заявці на отримання обладнання, інших товарів та послуг № 20083350 від 21 січня 2008 року, що підписана ОСОБА_2, відповідачкою обрано пакет LeaseIT - LeaseIT Інвайт, за умовами якого виплата залишку вартості обладнання здійснюється щомісяця рівними частинами, кількість платежів - 24, термін виплати вартості обладнання - 2 роки, вид договору - фінансовий лізинг, строк лізингу - 2 роки, перехід права власності на об'єкт лізингу відбувається після повної виплати вартості обладнання, вартість пакету (проценти за надання фінансування) - 2% від первісної вартості обладнання за кожний місяць до повної виплати вартості обладнання.

Відповідачка, укладаючи договір з позивачем, взяла на себе обов'язок, передбачений п.3.1 та п. 5.4.2 договору, здійснювати своєчасну та повну оплату за отримане обладнання в строк до 20 числа поточного місяця. Невиконання стороною умов договору тягне за собою відповідальність, визначену п.14.2 Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 14.2 Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, у разі несвоєчасної оплати клієнтом нарахованого платежу, клієнт сплачує на користь оператора LeaseIT плату за прострочення платежу: у розмірі 5% від погашеної суми простроченого платежу, якщо погашення простроченого платежу здійснюється у розрахунковому періоді, на який припадає дата оплати за договором; у розмірі 10% від суми простроченого платежу, якщо погашення здійснюється після закінчення розрахункового періоду, на який припадає дата оплати за договором. Сплата плати за прострочення платежу не звільняє клієнта від обов'язку в повному обсязі оплатити платежі, передбачені пакетом LeaseIT.

Зі змісту позовної заяви ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» не вбачається, що позивач заявляв про стягнення з відповідачки неустойки (штрафних санкцій, передбачених п. 14.2 Правил).

Згідно з наданою позивачем структурою грошових нарахувань та надходжень від 12.01.2013 року, ОСОБА_2 на виконання умов укладеного договору у період з квітня 2008 року по вересень 2009 року сплатила грошові кошти у загальній сумі 6800 грн., з яких: поточні місячні платежі - 4163 грн. 84 коп., штрафні санкції ( неустойка) - 2636 грн. 16 коп.

Таким чином, із вищевикладеного розрахунку вбачається, що неустойка в розмірі 2636 грн. 16 коп. була сплачена відповідачкою ОСОБА_2 ще в період її нарахування (з 01.04.2008 року по 20.07.2009 року), і позивач не заявляв позовних вимог про стягнення неустойки, а лише зазначив у таблиці розрахунків, яким чином було розподілено сплачені відповідачкою суми платежів. Отже, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки на суму 2636 грн. 16 коп. суперечить змісту заявлених вимог та обставинам справи.

Відповідно до заявлених позовних вимог та наданого розрахунку, всього за період з часу укладення договору до часу звернення до суду позивачем були нараховані платежі за договором на загальну суму 20 272 грн. 18 коп., які складаються з: загальної вартості обладнання - 5492 грн., фінансової комісії ( процентів за надання фінансування за період з 01.02.2008 року по 12.01.2013 року) - 6590 грн. 40 коп., індексаціїмісячних платежів - 4886 грн. 54 коп., індексації простроченої заборгованості - 659 грн. 79 коп., індексації розрахункового періоду - 7 грн. 29 коп., штрафних санкцій - 2636 грн. 16 коп.

Враховуючи, що відповідачкою були сплачені поточні місячні платежі на суму 4163 грн. 84 коп. та штрафні санкції ( неустойка) - 2636 грн. 16 коп., на загальну суму 6800 грн., то сума заборгованості нарахована позивачем наступним чином: 20 272 грн. 18 коп. - 6800 грн. = 13 472 грн. 18 коп., яка в свою чергу складається з :

- невиплаченої вартості товару та фінансової комісії : (5492 грн. +6590 грн. 40 коп.) - 4163 грн. 84 коп. = 7918 грн. 56 коп.,

- індексації місячних платежів - 4886 грн. 54 коп., індексації простроченої заборгованості - 659 грн. 79 коп., індексації розрахункового періоду - 7 грн. 29 коп.

Однак, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» задоволенню у повному обсязі не підлягають, виходячи з наступного.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки індексації місячних платежів, індексації простроченої заборгованості, індексації розрахункового періоду, позивач посилався на те, що така індексація передбачена умовами Правил отримання ІТ- обладнання.

Як вбачається із п.6.12 Правил отримання ІТ-обладнання, у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, оператор LeaseIT залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового поточного платежу.

При цьому, яка саме складова із місячного платежу підлягає збільшенню - вартість обладнання чи проценти за надання фінансування - у Правилах не визначено, як і не визначено механізму та порядку перерахунку платежу.

Відповідно до умов, визначених пакетом LeaseIT Інвайт ( а.с. 12), з умовами якого погодилась відповідачка, підписавши заявку на отримання обладнання, інших товарів та послуг ( а.с. 14), кількість платежів по договору складає - 24, виплата залишку вартості обладнання відбувається щомісяця рівними частинами. Також клієнтом сплачується вартість пакету (проценти за надання фінансування) - 2 % від первісної вартості обладнання за кожний місяць до повної виплати вартості обладнання.

Таким чином, відповідно до «структури грошових нарахувань та надходжень», умовами договору було визначено сплату протягом 24 місяців рівних щомісячних платежів, які складались із: суми вартості обладнання - 228 грн. 83 коп. та процентів за надання фінансування - 109 грн. 84 коп. ( у розрахунку зазначено, що це фінансова комісія), загальна сума місячного платежу - 338 грн. 87 коп.

Як вбачається із «структури грошових нарахувань та надходжень», наданої позивачем, індексація місячних платежів та простроченої заборгованості, з посиланням у позовній заяві на п.6.12 Правил, розраховувалась наступним чином: шляхом ділення суми місячного платежу, попередньо визначеної станом на день укладення договору у гривнях - 338 грн. 67 коп., на курс долара США, що існував на дату укладення договору (5,05 грн. за 1 долар) визначалась сума платежу в доларах. Після цього сума місячного платежу в доларах, перемножена на курс долара до гривні станом на день платежу (наприклад 7,7 грн. за 1 долар), становила суму місячного платежу, а різниця між платежем, визначеним відповідно до курсу долара, та платежем, визначеним станом на момент укладення договору, і становила індексацію місячного платежу.

З розрахунку вбачається, що розмір місячного платежу (без врахування штрафних санкцій) з лютого 2008 року по жовтень 2008 року був однаковим у сумі 338 грн. 67 коп., як і передбачено договором. З підвищенням курсу долара США до гривні, позивач перераховував місячний платіж, який становив, наприклад, у липні 2009 року - 524 грн. 28 коп. ( 228 грн. 83 коп. - вартість товару, 109 грн. 84 коп. - фінансова комісія, 173 грн. 70 коп. - індексація, 11 грн. 91 коп. - індексація простроченої заборгованості).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із заявки на отримання обладнання, інших товарів та послуг № 20083350 від 21.01.2008 року та накладної-вимоги від 22.01.2008 року, вартість товару визначена виключно в гривнях і становить 5492 грн.

Відповідно до умов договору про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT та Пакету LeaseIT для отримання обладнання, вид даного договору - фінансовий лізинг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 706 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 вказаного Закону, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

До грошових зобов'язань, визначених договором у гривнях, діючим законодавством передбачено стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції за час прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади і галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях.

Згідно з листом Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», для визначення розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції необхідно індекс інфляції, визначений за певний період, перемножити на суму боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що збільшуючи розмір місячних платежів, з перерахуванням їх по курсу долара США на день сплати, позивач тим самим збільшував вартість обладнання порівняно з тією, яка була визначена у договорі, що прямо суперечить ст. 706, 694 ЦК України.

Індексація визначених договором місячних платежів у гривнях та простроченої заборгованості, застосована позивачем відповідно до курсу долара США до гривні, в той час як валютою зобов'язання є лише гривня, вартість товару визначено у гривнях, суперечить вищевикладеним нормам закону, а тому стягненню з відповідачки не підлягає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення індексації місячних платежів - 4886 грн. 54 коп., індексації простроченої заборгованості - 659 грн. 79 коп., індексації розрахункового періоду - 7 грн. 29 коп. - є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про те, що за її підрахунками, вона заборгувала лише 1312 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до умов укладеного договору за правилами Пакету LeaseIT, проценти за надання фінансування складають 2% від первісної вартості обладнання за кожний місяць (5492 грн. х 2% = 109 грн. 84 коп.) та сплачуються до повної виплати вартості обладнання. Оскільки повна вартість обладнання відповідачкою виплачена не була, то позивачем правомірно нараховані проценти до часу пред'явлення позову до суду.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що вона не підписувала договору, а тому не була ознайомлена з необхідністю сплачувати лізингові платежі та штрафні санкції, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки надана позивачем копія договору № 08012106 від 21.01.2008 року містить підпис клієнта ОСОБА_2, що відповідачкою не спростовано. Крім того, нею частково виконувались умови договору та виплачувались щомісячні платежі, що вона підтверджує в апеляційній скарзі.

Як вбачається з договору № 08012106 від 21.01.2008 року, який містить підпис ОСОБА_2, пунктом 2.1 договору визначено, що умови, за якими обладнання, інші товари та послуги передаються клієнту, визначаються Пакетами LeaseIT.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що при переданні обладнання, інших товарів та наданні послуг, сторони підписують відповідні документи про здійснення прийому/передачі та /або надання послуг, в яких визначаються умови отримання обладнання та наданих послуг відповідно до обраного клієнтом пакету LeaseIT.

Окремим рядком у договорі, безпосередньо перед підписом відповідачки, виділено, що клієнт ознайомився з Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, зміст Правил є зрозумілим для клієнта і він погоджується дотримуватись зазначених Правил ( а.с. 5).

Пунктом 1.1.9 Правил визначено, що пакет LeaseIT - це сукупність фінансових, часових та якісних умов отримання клієнтом обладнання, інших товарів та послуг за технологією фінансування LeaseIT. Пунктом 3.1 Правил визначено, що обраний клієнтом пакет LeaseIT зазначається у заявці клієнта та в документах, що супроводжують передачу ІТ-обладнання.

Як вбачається із заявки на отримання обладнання, інших товарів та послуг № 20083350 від 21.01.2008 року та накладної-вимоги від 22.01.2008 року, вид пакету для отримання обладнання обрано ОСОБА_2 - «LeaseIT Інвайт», про що свідчить її особистий підпис на заявці та накладній ( а.с. 14-16).

Доводи апеляційної скарги відповідачки про необхідність застосувати строки позовної давності та відмовити у позові колегія суддів вважає безпідставними, виходячи із умов договору від 21.01.2008 року щодо виплати вартості товару протягом 2-х років. Отже початок перебігу строку позовної давності для позивача розпочинається 22 січня 2010 року та завершується 22 січня 2013 року, тоді як позовна заява направлена позивачем до суду 17 січня 2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» підлягають задоволенню частково, на суму невиплаченої вартості товару та процентів за надання фінансування (фінансової комісії) : (5492 грн. + 6590 грн. 40 коп.) - 4163 грн. 84 коп. = 7918 грн. 56 коп. Тому рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2013 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача також необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп., що сплачений позивачем за мінімальною ставкою відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому пропорційному зменшенню відповідно до задоволеної частини позовних вимог не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту :

Позов Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (код ЄДРПОУ 33149830) заборгованість за договором про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIТ № 08012106 від 21.01.2008 року у сумі 7918 (сім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 56 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: