Рішення № 32168696, 02.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 р. Справа № 909/705/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З., при секретарі судового засідання Ломей Л.Р, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Захід", вул. Богданівська, 11, м. Львів, 79056; адреса для листування: вул. Пшенична, 9, м.Київ, 03680

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром Авто Буд", вул. Берегова, 31-Б, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 8274,55 грн.

представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 8274,55 грн., з яких: 5800,00 грн. - основний борг за поставлений товар, 552,02 грн. - пеня, 1762,36 грн. - штраф, 136,17 грн. - 3 % річних та 24,00 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, проте направив суду клопотання вих. № 16/06 від 21.06.13р. (вх. № 10824/13 від 26.06.13р.) про розгляд справи без участі повноважного представника, в якому позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, направив суду клопотання про відкладення розгляду від 01.07.13 (вх.№10935/13 від 01.07.13) у зв"язку із зміною керівника.

Суд дане клопотання Відповідача відхилив та звертає увагу Відповідача на те, що відповідно до ст.28 ГПК України, надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні .

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №12/014 від 08.08.12. Посилання позивача на договір купівлі-продажу №08/02/2010-03 від 08.02.10 є безпідставними, оскільки у видаткових накладних №РН-00244 від 14.09.12 та №00257 від 26.09.12, на підставі яких здійснювалась поставка, а також у податкових накладних відсутні посилання на вказаний договір, а тому поставка була позадоговірною.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних №РН-00244 від 14.09.12 та №00257 від 26.09.12. (оригінали оглянуті в судовому засіданні, а належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи), позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 8811,78 грн.

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 3011,78 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 5800 грн.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриману продукцію випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, хоча в даній справі позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією №05/03 від 05.03.13.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 20.09.2012 №12/5026/556/2012).

Отже, зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриману продукцію випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 5800 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 136,17 грн. - 3 % річних та 24,00 грн. інфляційних обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 552,02 грн. пені та 1762,36 грн. штрафу, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки сторони не передбачили відповідальність у вигляді пені та штрафу, так як письмовий договір між ними не укладався, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 552,02 грн. пені та 1762,36 грн. штрафу є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1239,28 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 222, 230 ГК України, ст.ст. 15-16, 509, 526, 610, 612, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром Авто Буд" про стягнення 8274,55 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром Авто Буд" (вул. Берегова, 31-Б, м. Івано-Франківськ, 76018, код 37409535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Захід" (вул. Богданівська, 11, м. Львів, 79056; адреса для листування: вул. Пшенична, 9, м.Київ, 03680, код 34814230) - 5800 (п"ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 136 (сто тридцять шість) грн. 17 коп. - 3 % річних, 24 (двадцять чотири) грн. 00 коп. інфляційних та 1239 (одну тисячу двісті тридцять дев"ять) грн. 28 коп. судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 552,02 грн. пені та 1762,36 грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_помічник судді Шунтов О. М. 02.07.13