Ухвала суду № 32168677, 01.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/1459/13-ц Провадження № 22-ц/772/1744/2013Головуючий в суді першої інстанції:Хмель Р.В.Категорія: 42Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Шемети Т.М.

Суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.

при секретарі: Сніжко О.А.

з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 8 травня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та виселення з житлового приміщення без надання іншого, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги він мотивував тим, що 17.02.2013 року, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, на прилюдних торгах придбав житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом виданим приватним нотаріусом 27.02.2013 року внесеним в реєстр за № 122. 14.03.2013 року було виготовлено технічний паспорт на будинок та зареєстровано право власності в реєстраційній службі Бершадського РУЮ, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 1233429. 20.03.2013 року зареєструвався у будинку, проте, скористатись своїм правом користування та розпорядження майном немає можливості, оскільки попередній власник ОСОБА_3 залишив у будинку та господарських будівлях свої речі і не надав доступу до приміщень, залишивши собі ключі від замків. Тому позивач висував вимогу усунути йому як власнику перешкоди в користуванні належним йому на праві приватної власності майном шляхом виселення ОСОБА_3, визнання останнього таким що втратив право на користування житловим приміщенням, стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 08.05.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано ОСОБА_3, таким, що втратив право на користування житловим приміщеннями розташованим по вул. АДРЕСА_1 та прийнято рішення виселити його з даного будинку без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 229,40 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірну оцінку судом існуючих правовідносин, на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 8 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вірно виходив з того, що житловий будинок по вул. АДРЕСА_1 був предметом іпотеки за договором укладеним між ОСОБА_3 та АКІБ «Укрсиббанк» РN № 2774 та № 41075 від 25.12.2006 року. 21.02.2013 року в результаті невиконання іпотекодавцем боргових зобов'язань даний будинок було реалізовано на прилюдних торгах, власником став ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом 27.02.2013 року, внесеним в реєстр за № 122 (а.с.16). 14.03.2013 року позивачем було виготовлено технічний паспорт на будинок та зареєстровано право власності в реєстраційній службі Бершадського РУЮ, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 1233429 ( а.с. 7, 9-15). Як вбачається з копії паспорту (а.с.19), 20.03.2013 року позивач зареєструвався у даному будинку, проте, відповідач створює перешкоди в користуванні належним ОСОБА_2 майном, залишивши у будинку та господарських будівлях свої речі і не надає доступу до приміщень, залишивши собі ключі від замків. Даний факт підтверджений актом державного виконавця від 18.03.2013 року ( а.с. 21). Позивач позбавлений права проживання в будинку та права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке належить йому на праві власності. А тому на підставі статей 317, 321, 330, 383, 386, 388 ЦК України та статті 109 ЖК України суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

-2-

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 321 ЦК).

Відповідач втратив право власності на вищезазначений будинок в примусовому порядку у зв'язку із зверненням стягнення на останній за його зобов'язаннями відповідно до п. 8 ст. 346 ЦК України, та своїми діями прямо створює перешкоди ОСОБА_2 у володінні, користуванні та розпорядженні власністю що суперечить ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 Цивільного Кодексу України.

Доводи апелянта про те, що суд не взяв до уваги того факту, що на розгляді Бершадського районного суду перебуває заява відповідача про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та не оцінив існування заяви про кримінальне правопорушення, відносно посадових осіб: заступника начальника ВДВС Бершадського РУЮ Вінницької області Головатого Я.О. та начальника відділення № 350 АКІБ «УкрСиббанк» Цимбалюка І.В. - є безпідставними, оскільки вказаним фактам суд дав оцінку в мотивувальній частині рішення. Викладені обставини не впливають на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем та регулюються нормами права щодо захисту права приватної власності та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Апелянт посилається також на те, що позивач та відповідач є неналежними сторонами по справі та право вимоги позивачеві не належить, так як прилюдні торги проведені з порушенням вимог закону. Однак це є власним твердженням апелянта, відсутні будь-які доводи незаконності прилюдних торгів, на підставі яких позивач придбав будинок та набув права приватної власності на нього.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, постановив рішення з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для скасування рішення відсутні, а подану апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 8 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Т.М.Шемета

Судді: М.В. Матківська

В. С. Марчук