Рішення № 32168658, 19.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2013р. Справа № 905/1981/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіної Л.Д., судді Тоцького С.В., судді Уханьової О.О., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав", м. Донецьк

до відповідача:Колективного малого підприємства «Руслан», м.Макіївка Донецької області

про стягнення 255 000грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з»явився

від відповідача - Медведєв О.В. - представник по довіреності від 08.04.2012

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав", м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Колективного малого підприємства «Руслан», м.Макіївка Донецької області збитків у розмірі 255 000грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію рішення по справі №5006/6/99/2012 від 12.12.2012р., вимогу вих.№195 від 13.02.2013р.

29.04.2013 позивачем через канцелярію суду до матеріалів справи наданні письмові пояснення вих.№507 від 29.04.13, в яких останній зазначив, що ціною позовної заяви є сума майна, яке не було повернуте позивачу, у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу №160 від 17.04.12. Крім того, невнесення відповідачем плати за об'єкт купівлі-продажу, протягом року, або нездійснення останнім відшкодування вартості цього об'єкту у сумі 255 000грн., значною мірою позбавило позивача у грошових надходженнях, на які він розраховував при укладанні договору. З огляду на вищевикладене, позивач розцінює це як збитки, що підлягають відшкодуванню. Факт розірвання та необхідності повернення цього майна підтверджується висновками, викладеними в рішенні господарського суду Донецької області від 12.12.2012р. у справі №5006/6/99/2012.

Відповідач у клопотанні б/н від 16.05.13 заперечив проти задоволення позову з підстав того, що транспортний засіб марки КРАЗ 650550000064, рік випуску 2008, № шасі Y7A650550808111331 - був повернутий позивачу 25.09.2012. Крім того, відповідно до умов договору купівлі-продажу №160 від 17.04.12, право власності на транспортний засіб до Колективного малого підприємства «Руслан» не перейшло, у зв'язку з його не оплатою. Відповідач наполягає на тому, що позивач вимагає стягнути грошові кошти в розмірі 255 000грн. за транспортний засіб, який знаходиться у ТОВ "ТПК Укрсплав" і право власності на який до КМП «Руслан» не перейшло. Оскільки відповідач вбачав в діях позивача ознаки шахрайства, тому він звернувся до Прокуратури Гірницького району м.Макіївки з заявою про злочин передбачений ст. 190 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням позивача.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.05.2013 справу №905/1981/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Подколзіна Л.Д., суддя Тоцький С.В., суддя Уханьова О.О.

29.05.2013 через канцелярію суду від позивача у матеріали справи надійшов супровідний лист вих.№603 від 29.05.13 разом з копією довідки УДАІ 1-ше ВРЕР м.Донецьк при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області вих.9/1-597 від 24.05.2013р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.06.2013р. підтримав заперечення викладені у клопотанні б/н від 16.05.13. Звертає увагу на те, що Прокуратурою Гірницького району м.Макіївки проводилась перевірка заяви про шахрайські дії посадових осіб ТОВ "ТПК Укрсплав" в ході якої було здійснено виїзд на адресу автобази, яка належить ТОВ "ТПК Укрсплав" та розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Новоросійська, буд.9. Згідно усних пояснень директора з транспорту вказаного підприємства Камеристого В.М. встановлено, що автомобіль КРАЗ 65055 д.н. АН 76 35 НТ на теперішній час знаходиться на території автобази ТОВ «ТПК Укрсплав» у справному стані, про що свідчать фотознімки та рапорт о/у СГСБЕП Гірницького ДУМВД України в Донецькій області. На підставі викладеного, наполягає на тому, що автомобіль був повернутий ТОВ "ТПК Укрсплав" і підстав для відшкодування збитків, згідно ст.225 ГК України немає.

Позивач у засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого позивача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.12 р. по справі №5006/6/99/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав" м.Донецьк до Колективного малого підприємства «Руслан» м.Макіївка, Донецької області про стягнення 237 793,03грн. було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог та встановлено наступні обставини.

між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав" м.Донецьк та Колективним малим підприємством «Руслан» м.Макіївка, Донецької області був укладений договір купівлі - продажу транспортного засобу №160 від 17 квітня 2012р.

Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 10.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав" передало транспортний засіб- КРАЗ 650550000064-02, 2008 року випуску, № шасі Y7A650550808111331, Колективному малому підприємству «Руслан», м.Макіївка Донецької області, вартість якого склала 255 000грн.

Як було встановлено господарським судом, Колективне мале підприємство «Руслан», уклавши з позивачем 17 квітня 2012р. договір купівлі - продажу транспортного засобу і зобов'язавшись здійснити повну оплату автомобіля до 17 червня 2012р. включно, взяте на себе зобов'язання не виконало, оплату не здійснило.

Таким чином, з урахуванням п.3.3 договору та приписів ч.1 ст.697 ЦК України до відповідача не перейшло право власності на транспортний засіб, а отже у покупця відсутнє право розпоряджатися автомобілем до переходу до нього права власності.

Позивач скористався наданим правом ч.2 ст. 697 ЦК України та листом вих. №1024 від 14.09.12р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення транспортного засобу у п'ятиденний строк з моменту отримання даного листа. Однак, він не був повернутий продавцеві.

Разом з цим, судом було встановлено, що сторонами були дотримані вимоги ст.188 ГК України, отже договір купівлі - продажу транспортного засобу №160 від 17.04.2012р. у жовтні 2012р. сторонами розірваний.

Згідно положень ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду від 12.12.12 р. по справі №5006/6/99/2012 є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач посилається на те, що в результаті господарської операції він не отримав жодної вигоди і втратив власне майно, відповідач, в результаті порушення свого зобов»язання, отримав транспортний засіб, який не зберіг і не оплатив. Наголошує на тому, що він звертався до відповідача з листом вих. №1024 від 14.09.12р. з вимогою про повернення транспортного засобу у п'ятиденний строк з моменту отримання даного листа. Проте, вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення. У зв»язку з чим, ТОВ "ТПК Укрсплав" звернувся до КМП «Руслан» з вимогою вих.№195 від 13.02.2013р. про відшкодування завданих збитків в розмірі вартості неповернутого (втраченого) майна, отже, з огляду на приписи ст.ст. 224-226 ГК України та ст. 22 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді вартості втраченого майна (майнового права) у розмірі 255 000грн.

В свою чергу відповідач наполягає на тому, що транспортний засіб марки КРАЗ 650550000064, рік випуску 2008, № шасси Y7A650550808111331 - був повернутий позивачу 25.09.2012. Позивач вимагає стягнути грошові кошти в розмірі 255 000грн. за транспортний засіб, який знаходиться у ТОВ "ТПК Укрсплав" і право власності на який до КМП «Руслан» не перейшло.

14.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №195 від 13.02.2013р. щодо відшкодування суми неповернутого майна за договором купівлі-продажу. Однак, вона залишилась останнім без відповіді.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем, ані як під час розгляду справи №5006/6/99/2012, так і справи №905/1981/13 не представлені суду належні докази повернення спірного транспортного засобу позивачу (акт повернення спірного ТЗ).

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що станом на 24.05.2013р. вказаний транспортний засіб досі зареєстрований за Колективним малим підприємством «Руслан», який знаходиться за адресою: м.Макіївка, Донецької області, Гірницький р-н., Бойкая, б.18, що підтверджується довідкою Управління державної автоінспекції 1-ше ВРЕР м.Донецьк при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області вих.9/1-597 від 24.05.2013р., а також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Що ж стосується ствердження відповідача щодо наявності в діях позивача ознак злочину передбаченого ст. 190 КК України, суд зазначає, що як вбачається з листа Прокуратури Гірницького району м.Макіївки вих.№87.2754вих.13 від 13.06.2013р. в ході перевірки заяви директора КМП «Руслан», Тисленко С.В., Гірницьким РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області встановлено, що в діях посадових осіб ТОВ «ТПК Украсплав» ознак будь-якого кримінального правопорушення не виявлено, про що складено відповідний висновок.

Відповідачем не доведено суду перебування транспортного засобу у будь-яких інших особах, наявність вироку суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, та факти встановлені ним мали б значення для вирішення даного спору.

Подана відповідачем копія рапорту СДСБЕЗ Гірницького РВ Макївського МУ ГУМВС України в Донецькій області б/н, б/д не може бути належним доказом, в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідачем належних та беззаперечних доказів на підтвердження своїх заперечень не надано суду.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, завдані ним збитки -витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, включається, в тому числі, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі здійснення господарської діяльності другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме - наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Збитками, визнаються не усі та не будь-які витрати кредитора, а лише доцільно понесенні, необхідні в даному конкретному випадку та сорозмірні. Збитки визначаються виходячи із характеру наслідків порушення зобов»язання, а не змісту самого порушення. Наприклад при зменшенні об»єму виробництва або реалізації продукції-це неодержаний прибуток, при втраті майна-вартість втраченого майна та інше, тобто збитки-це витрати, яке несе кредитор при невиконанні боржником своїх зобов»язань.

За змістом ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

В даному випадку в результаті господарської операції позивач не отримав жодної вигоди і втратив власне майно, в причин недбалого виконання відповідачем своїх зобов»язань згідно договору купівлі - продажу транспортного засобу №160 від 17 квітня 2012р. Отже, несплата відповідачем протягом року плати за ТЗ або відшкодування вартості цього об»єкту в сумі 255 000грн. значною мірою позбавило Продавця грошових надходжень, на які він розраховував при укладені договору, а тому розцінюються судом як збитки, що підлягають відшкодуванню на підставі ст.224-226 ГК України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо доведення позивачем того, що збитки були заподіяні діями відповідача та безпосередній причиний зв"язок між правопорушенням і їх спричиненням, розміру понесених збитків, отже відповідач повинен відшкодувати збитки у розмірі 255 000грн. в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи, що понесення збитків позивачем підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані належними доказами, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав", м. Донецьк до Колективного малого підприємства «Руслан», м.Макіївка Донецької області щодо стягнення збитків у розмірі 255 000грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та, керуючись ст.22 ЦК України, ст. 224-226 ГК України, ст.ст. 46,33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав", м. Донецьк до Колективного малого підприємства «Руслан», м.Макіївка Донецької області про стягнення збитків у розмірі 255 000грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного малого підприємства «Руслан», м.Макіївка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав", м. Донецьк збитки у розмірі 255 000грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 5 100грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна

Суддя О.О. Уханьова

Суддя С.В. Тоцький