Ухвала суду № 32166857, 25.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1121/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2013 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меревен Фуд Україна» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати постанову з мотивів неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, 20 лютого 2013 року позивачем до Білоцерківської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року засобами електронного зв'язку. Цього ж дня вказана податкова декларація позивача доставлена та прийнята на районному рівні Державної податкової служби України, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №2.

25 лютого 2013 року відповідачем на адресу позивача надіслано лист - рішення за №1463/10/15-2 від 25.02.2013 про невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року №9008573687 від 20.02.2013 у зв'язку з тим, що вона заповнена всупереч правилам, визначеним у положеннях статей 46 та 48 Податкового кодексу України, що виявилось у не відображенні результатів документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що приймаючи оскаржуване рішення, яке оформлене листом, він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у тому числі і з урахування Методичних рекомендацій Державної податкової служби України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини в даній справі регулюються Податковим кодексом України від 02.10.2010 № 2755-IV (ПК України).

Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податі господарську діяльність у звітному періоді. Порядок складання податкової декларації визначений ст. 48 ПК України.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Водночас п. 49.11 ст. 49 ПК передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 цього Кодексу вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.11 ст. 49 ПК України визначено, що у разі подання платником податку до податкового органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий податковий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову в прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Порядок подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису встановлюється Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 №233 (далі - Інструкція).

Відповідно до 7.5 Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

У разі, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Примірник податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року, що міститься у справі, підтверджує наявність необхідних реквізитів, передбачених п. 43.8 ст. 43 ПК, а надана квитанція №2 підтверджує наявність підписів посадової особи та електронної печатки юридичної особи та не містить посилань на неприйняття податкової декларації.

Таким чином, висновок в оскаржуваному рішенні про те, що декларація позивача з ПДВ. заповнена всупереч визначеному законом порядку є безпідставними та необґрунтованими.

Апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, суперечать матеріалам справи і не спростовує встановлених колегією суддів обставин. Судження відповідача щодо підвідомчості даного спору і можливості оскарження вказаного рішення до суду не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки суперечать ст.ст. 2, 17 КАС та пп. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПК, згідно з яким у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право зокрема оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому ст. 56 цього Кодексу.

Таким чином, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відсутні підстави для невизнання та відмови у прийнятті декларацій з ПДВ за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, грудень 2012 року.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.