Рішення № 32166466, 26.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6299/13 26.06.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 475,25 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Юхименко С.Ю. - дов. № 3037 від 15.10.12 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 475,25 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.03.12 р. на вулиці Маяковського у м. Білгород-Дністровському Одеської області, за участю транспортних засобів «Toyota Corola», державний номер 78016ОЕ, під керуванням Коп'єва Володимира Ілліча, та транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, під керуванням Магомедова Магомед-Закира Сайгідул-Баталовича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.13 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/6299/13, розгляд справи призначено на 22.04.13 року; зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через службу діловодства господарського суду 22.04.13 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив справу розглядати дану справу без його участі та частково відмовити у позовних вимогах позивачу в розмірі 2 645,55 грн., також 22.04.13 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 04.04.13 р., які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.13 р. пояснив, що не готовий до судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 08.04.13 р., яке підтверджує отримання відповідачем 12.04.13 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.04.13 р. відкладено розгляду справи до 27.05.13 р., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та для витребування у позивача додаткових доказів у справі

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відрядженні, судове засідання призначене на 27.05.13 року не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.05.13 року, приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. знаходяться у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу № 910/6299/13 передано на розгляд судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою суду від 27.05.13 р. суддя Шаптала Є. прийняв справу № 910/6299/13 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 475,25 грн. до свого провадження; розгляд справи № 910/6299/13 призначив на 26.06.2013 р.; зобов'язав позивача надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів та довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 25.06.13 р. , у зв'язку з закінченням відрядження судді Гавриловської І.О., з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду м. Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/6299/13 передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

У судовому засіданні 26.06.13 р. представник позивача надав письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 27.05.13 р., які залучено до матеріалів справи.; позовні вимоги повторно підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.13 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 07.06.13 р., згідно з яким відповідач отримав 11.06.13 р. ухвалу суду від 27.05.13 р.

У судовому засіданні 26.06.13 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.12 р. на вулиці Маяковського в м. Білгород-Дністровському Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Corola», державний номер 78016ОЕ, під керуванням Коп'єва Володимира Ілліча, та транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, під керуванням Магомедова Магомед-Закира Сайгідул-Баталовича.

Коп'єв В.І., керуючи транспортним засобом «Toyota Corola», державний номер 78016ОЕ, на нерівнозначному перехресті, при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, під керуванням Магомедова З.Б., чим порушив п. 16.11. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 8977781 від 28.03.12 р. та постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.04.12 року в адміністративній справі № 1505/2389/2012, відповідно до якої Коп'єва В.І. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 04.04.12 року в адміністративній справі № 1505/2389/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Коп'єва В.І. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, що належить Магомедову Магомед-Закиру Сайгідул-Баталовичу.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та Магомедовим Магомед-Закиром Сайгідул-Баталовичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ № 029/004/11 0184470 від 18.04.11 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, замовив у ФОП Рижова О.М. проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

23.03.12 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ.

12.04.12 р. було надано звіт автотоварознавчого дослідження вартості відновлювального ремонту, матеріального збитку № 550, складений спеціалістом Рижовим О.М. (вища технічна освіта, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ТС МФ № 830 від 29.04.02 р., сертифікат ФДМУ № 12757/11 від 12.12.11 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, становить 12 339,70 грн.

На підставі заяви-повідомлення (АВТОКАСКО) та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № КАСКО/029/000/12/0024 від 18.04.12 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 14 985,25 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ № 029/004/11 0184470 від 18.04.11 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 280 від 08.05.2012 р. 14 985,25 грн. страхового відшкодування Магомедову Магомед-Закиру Сайгідул-Баталовичу.

Враховуючи те, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.04.12 року в адміністративній справі № 1505/2389/2012 Коп'єва В.І., який керував автомобілем «Toyota Corola», державний номер 78016ОЕ, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, вона є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ № 029/004/11 0184470 від 18.04.11 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.03.12 р. на вулиці Маяковського в м. Білгород-Дністровському Одеської області, виплачено страхове відшкодування Магомедову Магомед-Закиру Сайгідул-Баталовичу - власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Toyota Corola», державний номер 78016ОЕ, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 475, грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Corola», державний номер 78016ОЕ, зокрема до відповідача у даній справі - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

23.04.13 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла інформація на судовий запит, згідно з якою у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Toyota Corola», державний номер 78016ОЕ, страхувальником за даним договором є Коп'єв В.І.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2195355 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд частково відмовити у позовних вимогах в розмірі 2 645,55 грн., пояснюючи це наступним.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір шкоди визначається аварійним комісаром або експертом.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом МЮУ та ФДМУ, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, тобто, має бути наданий відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності. При цьому, у звіті № 550 від 12.04.12 р. вартість матеріального збитку складає 12 339,70 грн.

Таким чином, за вирахуванням франшизи, яка передбачена полісом ОСЦПВВНТЗ № АВ/2195355 у розмірі 510,00 грн., відповідач погоджується із сумою страхового відшкодування, яка підлягає сплаті в порядку регресу в розмірі 11 829,70 грн. (12 339,70 грн. - 510,00 грн. = 11 829,70 грн.).

Також, відповідач зазначив, що рахунок-фактура СТО, на який посилається позивач, не може вважатися належним доказом розрахунку суми страхового відшкодування.

Проте, господарським судом м. Києва встановлено, що при розрахунку страховою компанією суми страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику за страховим актом № КАСКО/029/000/12/0024 від 18.04.12 р. було враховано фізичний знос пошкодженого транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 7.37. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу Е з розраховується за формулою

Згідно з п. 7.38. даної методики, значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ.

Позивач пояснив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, рік виробництва даного автомобіля 2005 р. для більш детальної інформації експерти та спеціалісти звертаються до спеціалізованих сайтів мережі Інтернет (наприклад - www.japancats.ru), де за номером кузова автомобіля можливо дізнатися місяць та рік виробництва транспортного засобу. Так стосовно автомобіля «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, було встановлено місяць та рік виробництва - березень 2005 року.

Таким чином, у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виникла можливість застосувати фізичний знос пошкодженого автомобіля «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, з 01.04.2012 р.

Крім того, господарський суд не приймає доводи відповідача щодо невирахування позивачем при розрахунку страхового відшкодування, яке підлягає стягненню в порядку регресу, розміру франшизи за полісом ОСЦПВВНТЗ № АВ/219535, оскільки дана сума не входила до розрахунку вимог позивача.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 14 475,25 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.03.12 р. на вулиці Маяковського в м. Білгород-Дністровському Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Corola», державний номер 78016ОЕ, під керуванням Коп'єва Володимира Ілліча, та транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер ВН2100ВТ, під керуванням Магомедова Магомед-Закира Сайгідул-Баталовича.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Фрунзе, 40, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 20602681) 14 475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 25 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 01.07.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.