Рішення № 32166428, 01.07.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.2013 Справа № 907/428/13

За позовом Приватного підприємства "Комерцконсалт", м. Ужгород

до ТОВ "Термодім", м. Ужгород

про стягнення 61 839, 01 грн. заборгованості,

Суддя Йосипчук О.С.

Представники:

Від позивача: Ільницький М.П., представник за дов. б/н від 01.02.2013р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством "Комерцконсалт", м. Ужгород заявлено позов до ТОВ "Термодім", м. Ужгород про стягнення 61 839, 01 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача факт недопоставки відповідачем продукції, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 61 839,01 грн., яку перераховано позивачем авансовим платежем.

Із поданих позивачем матеріалів вбачається, що згідно платіжного доручення № 26 від 14.02.11р. позивач перерахував ТОВ "Термодім" суму 200 000 грн. в якості оплати за труби, проти виставленого відповідачем рахунку від 14.02.2011р.

Доводячи свої вимоги, Позивач стверджує, що відповідач не виконав у повному обсязі своє зустрічне зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару приватному підприємству "Комерцконсалт", у зв'язку із чим він(позивач) втратив комерційний інтерес до правочину, а тому - звернувся до відповідача з вимогою повернути частину здійсненого ним платежу в сумі 61 839 грн.

І оскільки, відповідач на вимогу позивача повернути авансовий платіж не відповів, останній прийняв рішення про витребування означених коштів у судвому порядку.

Відповідач письмах пояснень по суті позову з доказами в їх обґрунтування не подав та не направив свого представника у засідання суду. Зважаючи на таке, спір підлягає вирішенню в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

У зв'язку із створенням відповідачу можливостей у повному обсязі здійснити захист власних прав у суді та надати обгрунтовану відповідь на претензії позивача, розгляд даної справи відбувся із урахуванням приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року.

проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

суд встановив:

Відповідно до загальних положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Нормами вказаної статті ЦК України наведено перелік юридичних фактів (який не є вичерпним), які є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків та які відповідно до ст. 509 ЦК України є підставою виникнення зобов'язання.

Зокрема, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Аналогічні положення закріплено у ст. ст. 173, 174, 175, 181 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку спірні відносини сторін за правовою природою відповідають договору поставки та підпадають під регламентацію норм ст. ст. 712 Цивільного кодексу України, Параграфу 1 гл. 30 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання досягнутих сторонами домовленостей, згідно платіжного доручення № 26 від 14.02.2011р. позивачем перераховано на рахунок відповідача суму 200 000 грн. в якості оплати за труби, згідно рахунку від 14.02.2011р.

У відповідності до ч.3 п.2 ст.664 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передавання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

В супереч вищенаведеному, відповідач своє зустрічне зобов'язання не виконав в повному обсязі; товар на повну суму передоплати позивачу не передав.

Згідно п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. Передбаченим даною нормою правом скористався позивач, який надіслав відповідачу вимогу № 112 від 21.06.12р. про повернення суми 61 839,01 грн. авансового платежу.

Однак, вимога позивача залишились без належного реагування з боку відповідача.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи, що відповідач не поставив товар в повному обсязі та не повернув в добровільному порядку авансовий платіж, а строки повернення платежу, згідно ч.2 ст. 530 ЦК України минули, слід визнати підставною вимогу про повернення суми 61 839,01 грн. сплаченого авансу, відповідно до п.2 ст.693 ЦК України.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення авансового платежу, поставлення товару на суму попередньої оплати, чи призупинення відповідачем виконання свого зустрічного зобов'язання в порядку ст.538 ЦК України, позовні вимоги підлягають задоволенню судом .

В основу даного судового рішення судом закладено принцип арбітрування, який полягає у тому, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім" (м. Ужгород, вул. Дубова, 1, код 32637121) на користь Приватного підприємства "Комерцконсалт" (м. Ужгород, вул. Тиха, 16/2, код 35045511) суму 61 839,01 грн. заборгованості, а також суму 1720,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено 03.07.2013р.

Суддя О.С.Йосипчук