Ухвала суду № 32165914, 26.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/4228/13 Головуючий 1 інстанції - Федорова О.В. Справа № 645/1044/13-ц Доповідач - Ізмайлова Г.Н.

Категорія: договірна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Ізмайлової Г.Н.

суддів - Коростійової В.І., Пшенічної Л.В.

за участі секретаря Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 16 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Теплотрейд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом.

Уточнивши і доповнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 24218, 17 грн., у тому числі 2950,00 грн. заборгованості по заробітній платі, 6772,72 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 3450,00 грн. вихідної допомоги, 1045,45 грн. компенсації за невикористану відпустку і 10000,00 грн. моральної шкоди.

Пояснив, що з 28.05.2012 р. він перебував у трудових відносинах з ПП «Теплотрейд», та у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства щодо оплати праці, 17 жовтня 2012 р. був змушений звільнитися з роботи за власним бажанням у відповідності до ч.3 ст.38 КЗпП України, подавши про це відповідну заяву ПП «Теплотрейд». Проте, відповідач не провів з ним розрахунок по заробітній платі за серпень, вересень та 13 робочих днів жовтня 2012 року, та не видав трудову книжку, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків.

Приватне підприємство «Теплотрейд» (ПП «Теплотрейд») проти позову ОСОБА_1 в частині виплати заборгованості по заробітній платі у розмірі 2244,99 грн., у тому числі 317,20 грн. компенсації за невикористану відпустку, не заперечувало. Інші позовні вимоги ОСОБА_1 вважало безпідставними.

Представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 було звільнено з посади менеджера ПП «Теплотрейд» за прогул без поважних причин, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за його власним бажанням, оскільки ОСОБА_1 на робочому місці з 5 жовтня 2012 р. не з`являвся і на пропозицію щодо отримання трудової книжки та остаточного розрахунку не здійснив ніяких дій.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 16 травня 2013 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд стягнув на його користь з ПП «Теплотрейд» 1927,62 грн. заборгованості по заробітній платі і 317,30 грн. компенсації за невикористану відпустку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення в частині відмови йому в позовних вимогах скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Відповідно до наказу №2805-П від 28.05.2012 р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу у Приватне підприємство «Теплотрейд» на посаду менеджера з постачання. Того ж дня між ПП «Теплотрейд» в особі директора Мудрика А.Д. та ОСОБА_1 укладено трудовий договір (контракт), відповідно до якого працівник зобов`язався виконувати посадову інструкцію, посадову інструкцію з охорони праці, згідно додатків № 1, 2 а роботодавець зобов`язався виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством та угодою сторін (пункт 3). Крім того, працівник зобов`язався виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку (пункт 5).

Наказом директора ПП «Теплотрейд» від 15 жовтня 2012 р. за №1510 - у ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади менеджера з постачання з підстав, передбачених п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 8 жовтня 2012 р.

Позивачем не становиться питання про поновлення його на роботі і визнання незаконним наказу про звільнення, в зв`язку з чим відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України судовою колегією розглядається справа в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги лише відносно нарахування і строків виплати заробітної плати, видачі трудової книжки при звільнені та відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

З розрахунку, наданого відповідачем, за даними бухгалтерського обліку, ОСОБА_1 за серпень-вересень 2012 р. не виплачено заробітну плату у розмірі 1884,62 грн. і за один відпрацьований у жовтні 2012 р. день (5 жовтня) - 43,07 грн., всього - 1927,69 грн., які підлягають стягненню на його користь у відповідача.

Також при звільнені підлягає працівнику і виплата компенсації за невикористану відпустку.

Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються статтею 79 КЗпП України та статтею 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР. Згідно вказаних норм, щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відплачується з дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст.24 цього Закону).

Враховуючи, що ОСОБА_1 фактично відпрацював в ПП «Теплотрейд» 4,5 місяця (28 травня 2012 р. був прийнятий на роботу та 15 жовтня 2012 р. був звільнений), суд вважає необхідним частково задовольнити позовну вимогу позивача та стягнути з відповідача на користь позивача 317,30 грн. компеннсації за невикористану відпустку відповідно до розрахунку бухгалтерії ПП «Теплотрейд».

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про виплату йому вихідної допомоги, оскільки згідно ст.44 КЗпП України виплата вихідної допомоги при звільненні з роботи за прогул без поважних причин не передбачена.

Судом обґрунтовано відмовлено в позові про стягнення середнього заробітку при звільненні.

Так, згідно із ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж працівник у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З матеріалів справи убачається, що позивач в день звільнення - 15 жовтня 2012 р. на роботі був відсутній, що підтверджено дослідженими у справі доказами, зокрема Актом про відсутність на роботі від 15 жовтня 2012 р., поясненнями свідків, журналом реєстрації осіб, що входять до будівлі Інституту Монокристалів, приміщення в якій орендує ПП «Теплотрейд».

17 жовтня 2012 р. ОСОБА_1 входив у приміщення Інституту Монокристалів, що зареєстровано в журналі, але до ПП «Теплотрейд» не заходив, а свою заяву про звільнення передав через працівника іншої фірми, ОСОБА_3, в той час як його вже було звільнено за прогул без поважних причин.

Більше у приміщенні ПП «Теплотрейд» позивач не з`являвся і з питань проведення з ним розрахунку при звільненні не звертався.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь належної при звільненні заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, суд обґрунтовано, на підставі ст.237-1 КЗпП України відмовив і в позові про відшкодування моральної шкоди за відсутності вини відповідача.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд не вирішив питання про зміну формування звільнення не є підставою для скасування рішення, оскільки ним це було викладено в своїх запереченнях до пояснень ПП «Теплотрейд», як позовна вимога не розглядалось судом першої інстанції, що не позбавляє його права звернутися до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України судова колегія відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 і залишає рішення без зміни, як ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий -

Судді -