Рішення № 32164600, 17.06.2013, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"17" червня 2013 р. Справа № 126/1267/13-ц

Провадження № 2/126/498/13

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В.І.

при секретарі Бурлака А. І.,

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 за участю третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Бершадського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування, визнання дійсним договору довічного утримання та його розірвання,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, визнання дійсним договору довічного утримання та його розірвання з тих підстав, що як стверджують, вони є співвласниками житлового будинку № 272 по вул. Леніна в с. Бирлівка Бершадського району Вінницької області. В 2013 році вони звернулися із заявою про приватизацію земельної ділянки, на котрій розташований житловий будинок і взнали, що його власником є відповідачка. Вважають, що відповідачка набула право власності на їхній житловий будинок протиправно, шляхом обману, оскільки даний будинок є єдиним їхнім житлом, в якому вони проживали з 1992 року і продовжують проживати на даний час. Вони є особами похилого віку, важко хворіють, внаслідок чого потребують стороннього догляду, підтримки та допомоги. Відповідачка ОСОБА_4 завжди добре ставилася до них, була чуйною і турботливою дочкою, постійно виявляла намір допомогти, підтримати і виявляла намір доглядати їх довічно, тому ними було прийнято рішення передати дочці у власність будинок. Відповідачка ОСОБА_4 при укладенні договору запевняла їх, що вони залишаться власниками свого будинку, а вона набуде можливості розпоряджатися хатою тільки після їх смерті. На протязі року після укладення договору відповідачка була у добрих стосунках з ними, підтримувала, турбувалася про них, а потім змінила своє ставлення до них, перестала не тільки турбуватися і доглядати, а навіть провідувати. З її поведінки вони зрозуміли, що дочка їх обманула стосовно природи правочину, прав і обов'язків сторін, внаслідок чого ними був укладений договір дарування, який не відповідає їхній волі, і, якщо б зазначена обставина була їм відома, то з відповідачкою не було б укладено жодних угод про відчуження на її користь належного їм майна. Вважають, що між ними та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, оскільки тільки така домовленість між ними та відповідачкою була досягнута. Відповідачці було відомо про те, що право на будинок буде належати лише тій особі, яка забезпечить їх доглядом і вони погодились на укладення такого договору. Оскільки відповідачка не виконує умов договору, вони просять визнати недійсним договір дарування, визнати його договором довічного утримання та розірвати його.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3К підтримують позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог в судовому засіданні заперечує, подала письмові заперечення, згідно з якими та згідно з показаннями вона завжди добре ставилась до своїх батьків,переймалася їх проблемами, піклувалася про них та по мірі своїх можливостей допомагала у всьому, і по сьогоднішній день не змінила ставлення до них. Причиною теперішнього ставлення батьків до неї є те, що біля них проживає її старша дочка ОСОБА_7, вона бажає, щоб ця хата залишилася синові, а її онуку ОСОБА_8, хоча для дочки загальними зусиллями вже побудована хата. Якщо ділити на онуків - то ділити на всіх одинадцятьох, а не залишати одному. Пропозиція укласти договір дарування виходила від батьків, вона не мала ніякого умислу для обману і не обманювала їх. Батьки добровільно, без будь-якого обману з її сторони подарували їй хату, тому що після сварки із сином не бажали, щоб йому по спадщині що-небудь дісталось. Вони передали їй договір дарування, вона спочатку доглядала навідувала їх, як і раніше, а потім склались такі відносини, що їй не було як навіть на подвіря зайти. Тому просить в позові відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні просить в позові відмовити, оскільки ніякого умислу на обман своїх батьків під час укладання договору дарування ОСОБА_9 не малаі взагалі не обманювала їх, вони з власної волі подарували їй свою хату.

Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Бершадського нотаріального округу ОСОБА_6 позов не визнала, в судовому засіданні пояснила, що при укладенні договору дарування ніяких порушень не було, вона завжди дає чіткі та доступні роз'яснення про наслідки укладення договору дарування та оголошує текст договору в голос. Якби від когось із сторін договору було видно, що вони бажають укласти договір довічного утримання, то вона ніколи б не посвідчила договір дарування. Умови договору дарування та договору довічного утримання різняться між собою і ніяких помилок не може бути. У її практиці за більше як двадцять років роботи вона жодного разу не укладала договір довічного утримання між батьками та дітьми, оскільки діти і так згідно закону зобовязані утримувати своїх непрацездатних батьків. Просить в позові відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 серпня 2008 року між позивачами і відповідачкою було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подарували ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Леніна 272 в с.Бирлівка Бершадського району Вінницької області, відповідачка отримала на руки документ, що посвідчує її право власності на подарунок - договір дарування.

Відповідно до ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачі були присутніми при укладанні та особисто підписали даний договір дарування без будь-якого стороннього впливу на них.

Даний факт підтверджується договором дарування, з котрого видно що позивачі (дарувальники) 20.08.2008 року в м.Бершадь передали безоплатно у власність відповідачці (обдаровуваній) належний їм на праві власності житловий будинок під № 272 з господарськими будівлями та спорудами в с.Бирлівка Бершадського району Вінницької області, а обдаровувана прийняла цей дарунок. Прийняттям дарунка є отримання обдаровуваним примірника договору дарування. Дарувальники та обдаровувана розуміли значення і умови цього правочину, його правові наслідки, підтвердили дійсність намірів при його укладенні, а також, що цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину, не є правочином зловмисним, не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе ті юридичні наслідки, які обумовлені цим договором. Дарувальники здійснили договір дарування без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і психічного, були дієздатними на час укладення договору.

Той факт, що відповідачка прийняла дарунок шляхом отримання документа про право власності на житловий будинок, а саме, договір дарування від 20.08.2008 року, ніким із сторін не заперечується, тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України цей факт не потребує доказуванню.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009р. "Про судову практику в справах про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно зі ст.ст. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на основі змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказі, їх дослідженні та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, котрі беруть участь у справі, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Жодним із досліджених у судовому засіданні доказом факт того, що відповідач ОСОБА_4 умисно ввела в оману позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при укладенні ними договору дарування житлового будинку, не підтверджено.

Згідно показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7 їм не відомо про те, що відповідачка навмисно ввела в оману позивачів при укладенні договору дарування.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає позов незаконним, необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає з вищевказаних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач був присутнім при укладанні та особисто підписав даний договір дарування без будь-якого стороннього впливу на нього. Даний договір було укладено за письмовою згодою його дружини. Посилання позивача на ті обставини, що відповідач за договором дарування зобов'язаний довічно доглядати, забезпечити продуктами харчування, здійснювати обов'язкові платежі за будинок та землю, займатись домашнім господарством, не можуть бути взяті до уваги у з в'язку з тим, що договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, (ст. 717 ЦК України).

Позов у частині визнання дійсним договору довічного утримання та його розірвання також задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 745 ЦК України в ред. після 11.02.2010 р. такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

В письмовій формі такий договір між сторонами не укладався.

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Крім того, у відповідності до ст. ст. 257, 257 ЦК України в редакції після 20.12.2011 року до вимог про визнання договору дарування недійсним, визнання дійсним договору довічного утримання та його розірвання встановлено загальний строк позовної давності три роки.

Відповідачка наполягає на застосуванні строку позовної давності.

Сторони уклали договір дарування 20.08.2008 року, позивачі звернулися з позовом до суду 25.03.2013 року, тобто ними пропущений строк позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі ст.ст. 203, 204, 230, 267, 717, 722 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 за участю третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування, визнання дійсним договору довічного утримання та його розірвання - відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня його проголошення не подана апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.06.2013 року.

Суддя: В.І. Гуцол