Постанова № 32164328, 01.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1808/13-а

01 липня 2013 року 17год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник ОСОБА_1

відповідача: представник представник Красько Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000531745 від 07 березня 2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган не мав права зменшувати позивачу суму податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та збільшувати йому податкові зобов'язання ПДВ, по господарській операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента-постачальника ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС". Зазначає, що формування ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджується первинними документами та податковими накладними. За формою та змістом первинні документи відповідають вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., а податкова накладна ст. 201 Податкового кодексу України, особа, що їх видала була зареєстрована, в установленому законодавством порядку, як платник ПДВ, на момент здійснення господарської операції та була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Позивач зазначає, що правочин, який вчинявся ФОП ОСОБА_4 із ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" відповідає положенням Цивільного кодексу України, а відповідачем не було доведено, що сторони, виконуючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, іншою ніж виконання такої угоди. Вказує, що в Україні діє принцип індивідуальності юридичної відповідальності, як наслідок ФОП ОСОБА_4 не може нести відповідальність фінансового характеру за будь-які дії контрагентів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов повністю та додатково пояснила суду, що документально повністю підтверджується сформований податковий кредит з податку на додану вартість та наступне використання в межах господарської діяльності позивача придбаних у ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" товарів. Вказала, що відповідачем зроблені висновки про безтоварність господарської операції виключно на припущеннях іншого податкового органу щодо господарських операцій контрагента позивача із третіми особами, із якими позивач не мав жодних правовідносин. Представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав позицію викладену в запереченнях. Додатково пояснив, що ДПІ у м.Рівному отримано від ДПІ у Соломянському районі м.Києва ДПС акт перевірки ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" № 1220/22-817/36509321 від 23.11.2012 року, про неможливість проведення зустрічної звірки, вказаного контрагента позивача, щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "УКРОЙЛПРОДУКТ" та ПП "САЙД МАРКЕТ" за січень 2011 року. Вказаним актом перевірки встановлено, що господарські операції між ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" та його двома контрагентами-постачальниками не підтверджуються, тому операції із продажу ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" контрагентам-покупцям, у тому числі і позивачу, також не мали місця.

Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" за січень 2011 року. По результатами проведеної перевірки був складений акт № 41/1745/НОМЕР_2 від 18.02.2013 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим ФОП ОСОБА_4 завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 92403,00 грн. за січень 2011 року по безтоварним операціям з ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС".

На підставі акту перевірки № 41/1745/НОМЕР_2 від 18.02.2013 року відповідачем, було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000531745 від 07 березня 2013 року, за порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92404,00 грн., у т.ч.: 92403,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) позивачу.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого Державною податковою службою у Рівненській області за № 271/14/10-210/70 від 08.05.2013 року скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Висновки відповідача, відображені в акті перевірки, зроблено на підставі дослідження господарської операції між позивачем та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС", які податковий орган визнає здійсненими без мети реального настання правових наслідків.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 20.07.2001р., є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.04.2010р. №100278351.

27.01.2011 року між ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Покупець) було укладено Договір постачання нафтопродуктів № 27/01-1. За даним договором, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (п.п.1.1 п.1 Договору).

Виконання сторонами договору підтверджується: видатковою накладною № РН-0000020 від 27.01.2011 року на загальну суму 554417,98 грн., в т.ч. ПДВ - 92403,00 грн.; податковою накладною № 29 від 27.01.2011 року на загальну суму 554417,98 грн., в т.ч. ПДВ - 92403,00 грн.; актом прийому-передачі № РН-0000020 від 27.01.2011 року на загальну суму 554417,98 грн. в т.ч. ПДВ - 92403,00 грн.; залізничною накладною від 27.01.2011 року, на звороті, якої вказано, що вантаж (Бензин А-92) є власністю СПД ОСОБА_4; випискою банку про перерахування коштів постачальнику від 31.01.2011 року на суму 554417,98 грн. Оплата за товар проведена повністю, що підтверджується випискою банку від 31.01.2011 року.

Товар (Бензин А-92) отриманий від ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" був оприбуткований позивачем, що підтверджується: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень 2011 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (товари) січень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, придбаний у контрагента-постачальника ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" товар доставлявся та зберігався в спеціальних ємкостях на підставі договорів зберігання (це цілком відповідає інформації, відображеній: у Додатку № 1 до Договору постачання нафтопродуктів № 27/01-1 від 27.01.2011 року, у акті прийому-передачі № РН-0000020 від 27.01.2011 та у залізничній накладній від 27.01.2011 року).

Судом встановлено, що 22.09.2010 року між ТОВ "ЗАХІДЕНЕРГОРЕСУРС" (Виконавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Замовник) було укладено Договір надання послуг з приймання, транспортування цистерн та зберігання паливно-мастильних матеріалів. Згідно п.п.1.1 п.1 даного Договору, з врахуванням Договору відповідального зберігання № 22/09/10 від 22.09.2010 року, укладеного між ДП "Авіком Рівне" та ТОВ "ЗАХІДЕНЕРГОРЕСУРС", Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати за плату послуги з приймання, транспортування вагоно-цистерн та забезпечувати зберігання паливно-мастильних матеріалів, а Замовник зобов'язується оплачувати такі послуги. Відповідно до п.п.2.1 п.2 даного Договору, зберігання здійснюється на складі ДП "Авіком Рівне", розташованому за адресою: м.Рівне, пров.Робітничий, 5. До матеріалів справи також долучено Договір № 22/09/10 від 22.09.2010 року, укладений між ТОВ "ЗАХІДЕНЕРГОРЕСУРС" та ДП "Авіком Рівне".

Із досліджених судом доказів, одним з основних видів господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами. Для провадження такої господарської діяльності, позивач отримав відповідні торгові патенти та використовує, на підставі договорів оренди, між позивачем та ТзОВ "РІФ", АЗС із магазинами, що підтверджується, зокрема, актами надання послуг (доданими до матеріалів справи) . Придбаний у ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС", товар (бензин) був проданий роздрібним покупцям через вказані АЗС.

З місця зберігання, до орендованих АЗС вказаний товар, доставлявся контрагентами перевізниками, про що було укладено відповідні договори та сформовано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару (бензину) з місця зберігання до орендованих позивачем АЗС(копії документів додані до матеріалів спраи).

Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що контрагент позивача ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" у встановленому порядку був зареєстрований платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мав відповідне свідоцтво платника податку за № 10026405, видане 14.05.2009 року. Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" анульоване 19.02.2013 року, тобто в часі пізніше, ніж мали місце спірні правовідносини між позивачем і вказаним контрагентом. З Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 531954 вбачається, що 24.04.2009 року ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" було зареєстроване юридичною особою Солом'янською районною у місті Києві Державною адміністрацією.

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, на момент здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У ст.201 Податкового кодексу України викладені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість є, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарською операцією з ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" підтверджуються видатковою накладною, податковою накладною, актом прийому-передачі, випискою банку про перерахування коштів постачальнику, залізничною накладною.

При цьому, зазначена податкова накладна складена відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містить усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі такої податкової накладної. Вказані обставини не заперечуються сторонами. Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції, розкривають її зміст та обсяг. Отже, вказані первинні документи за дослідженими господарськими операціями є підставою для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Правова природа договорів купівлі-продажу (різновидом якого є договір поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угоди, чим і підтвердили факт її укладення.

З пояснень представника позивача, та на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, вбачається, як реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" так і використання придбаного у вказаного контрагента товару у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Суд критично оцінює висновки ДПІ у м. Рівному про те, що правочин позивача із ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" здійснений без мети реального настання правових наслідків, які були зроблені на підставі акту перевірки ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТУС" № 1220/22-817/36509321 від 23.11.2012 року, про неможливість проведення зустрічної звірки, вказаного контрагента позивача, щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "УКРОЙЛПРОДУКТ" та ПП "САЙД МАРКЕТ" за січень 2011 року, проведеної ДПІ у Соломянському районі м.Києва ДПС.

Вказані висновки податкового органу не підкріплені належними доказами.

Частиною 1 ст.204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки не ґрунтуються на інформації (рішеннях суду), передбаченій законодавством України.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивач не був визнаний винним вироком суду, щодо проведення удаваних фінансово-господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При цьому, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі та підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000531745 від 07 березня 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000531745 від 07 березня 2013 року.

Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 924,05 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.