Постанова № 32163898, 23.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 травня 2013 р. № 820/3166/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0001141702 від 15.04.2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Красноградською МДПІ Харківської області ДПС проведено невиїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Промспец Консалтинг» за період з 01.02.2012р. по 31.05.2012р. та ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р., за результатами якої складений Акт від 03.04.2013 року № 190/17.2/НОМЕР_1. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за період з 01.02.12р. по 31.05.12р. в сумі 47.030 грн. За результатами перевірки та складеного Акту перевірки винесене спірне податкове повідомлення - рішення № 0001141702 від 15.04.13р. на загальну суму 58.788, 00 грн. Позивач не згоден з висновками проведеної податковою інспекцією перевірки та вважає, що прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення №0001141702 від 15.04.2013 року є таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що здійснюючи господарську діяльність дотримується всіх вимог чинного законодавства України. Укладені ним правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними. Виконання умов договорів підтверджується належно складеними первинними документами. Посилання Красноградської МДПІ в акті перевірки на те, що свідоцтва платників ПДВ, які надані ТОВ «Промспец Консалтинг» та ТОВ «Промтехноопт», анульовані, на думку позивача, є безпідставними та незаконними. Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року по справі №2а-14157/11/2070 визнано протиправним та скасовано Рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Промспец Консалтинг». Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року по справі № 2а-973/12/2070 визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання свідоцтва платника податків на додатку на додану вартість № 100296388, видане ТОВ "Промтехноопт", скасоване рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 24.01.2012р. за №1/15-02-36 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за №100296388, видане ТОВ "Промтехноопт", зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "Промтехноопт" платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації, тобто з 24 січня 2012 року, зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податків на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промтехноопт" платником податку на додану вартість з 24 січня 2012 року. Дані постанови суду набули законної сили і підстав для не прийняття їх до уваги немає. За таких підстав позивач стверджує, що на момент вчинення господарських операцій ТОВ «Промспец Консалтинг» та ТОВ «Промтехноопт» з ФОП ОСОБА_3 мали право згідно з п.201.8 ст.208 Податкового кодексу України на нарахування податку та складання податкових накладних, адже мали свідоцтва про реєстрацію платників податків на додану вартість. Отже, за судженням позивача, Красноградською МДПІ акт перевірки складений з порушеннями вимог діючого законодавства, а спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що Красноградська МДПІ не погоджується із позовними вимогами та вважає, що вони безпідставні, з огляду на таке.

Так, Красноградською МДПІ на підставі наказу № 219 від 20.03.2013 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та ТОВ "Промспец Консалтинг" за період з 01.02.2012р. по 31.05.2012р. В Ході перевірки та наявних документів було виявлено, що контрагенти позивача: ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ "Промспец Консалтинг", не є платниками ПДВ, їх свідоцтва платників ПДВ анульовані. За таких підстав, згадані підприємства не мали право на складання податкових накладних, а у ФО-П ОСОБА_3 не було підстав для формування податкового кредиту. Враховуючи дані обставини, спірне податкове повідомлення - рішення є цілком правомірним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - ФО-П ОСОБА_3, пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

З 14.02.2001 року за № 835 підприємець перебуває на обліку в Красноградській МДПІ, має Свідоцтво платника податку на додану вартість від 15.02.2001р. № 80912340.

Красноградська МДПІ за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі пп.75.1.2, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року, відповідно до наказу Красноградської МДПІ від 20.03.2013 року №219 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3» старшим державним податковим ревізором інспектором Кравченко П.М. проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, який мав правові відносини з платником податків ТОВ "Промспецконсалтінг" за період з 01.02.2012р. по 31.05.2012р. та з ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

Результати вказаної позапланової невиїзної перевірки оформлені Актом від 03.04.2013 року №190/17.2/НОМЕР_1 (а.с. 8-10).

За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому вище Акті перевірки, встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.02.2012р. по 31.05.2013р. в сумі 47.030,00 грн., у тому числі за: лютий 2012 р. в сумі 14.195 грн.; квітень 2012 р. в сумі 8.285 грн.; травень 2012 р. в сумі 24.550 грн.

З посиланням на Акт перевірки ід 03.04.2013 року №190/17.2/НОМЕР_1, Красноградською МДПІ Харківської області ДПС прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0001141702 від 15.04.2013 року, яким ФОП ОСОБА_3 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58.788,00 грн., з яких 47.030,00 грн. - основний платіж, та 11.758 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.7).

Не погодившись з вказаним вище рішенням податкової інспекції, ФОП ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті перевірки від 03.04.2013 року №190/17.2/НОМЕР_1 висновків податкового органу та винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіреному періоді позивач - ФОП ОСОБА_3, мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ «Промтехноопт», код ЄДРПОУ 37092055, та ТОВ «Промспец Консалтинг» код ЄДРПОУ 37091549.

Так, між ФОП ОСОБА_3(покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (продавець) був укладений договір купівлі - продажу №51 від 26.06.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність товари: запчастини та комплектуючі до автомобілів, тракторам, іншій техніці в асортименті. Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити за товар на умовах договору. (а.с.57-58).

Виконання вказаного договору підтверджується: рахунком - фактурою №14/02-12 від 14.02.2012 на суму з ПДВ 25.020,00 грн. (а.с.61), видатковою накладною №14/02-12 від 14.02.2012 на суму з ПДВ 25.020,00 грн. (а.с.60), податковою накладною від 14.02.2012 року №141 на суму з ПДВ 25.020,00 грн. (а.с.59).

Транспортування товару за договором купівлі-продажу №51 від 26.06.2011 року між ТОВ «Промтехноопт» та ФОП ОСОБА_3 підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.02.2012р. (а.с.62).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать платіжні доручення від 14.02.2012 року №26 на суму 16.020,00 грн. (а.с.63), від 15.02.2012 року №28 на суму 9.000,00 грн.,(а.с.64).

Також, на підставі договору купівлі - продажу від 01.10.2010 року №16, укладеного між ТОВ «Промспец Консалтинг» - (продавець) та ФОП ОСОБА_3 - (покупець), продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: запчастини до сільськогосподарської техніки, а ФОП ОСОБА_3 (покупець) - прийняти та своєчасно оплатити товарно-матеріальні цінності на умовах вказаного договору. (а.с.65-67).

Виконання вказаного договору підтверджується рахунками - фактурами №29/02-2012 від 29.02.2012 року на суму з ПДВ 60.150,00 грн. (а.с.72), №29/02-12 від 29.02.2012 року на суму з ПДВ 60.150,00 грн. (а.с.73), №26/04-12 від 26.04.2012 року на суму з ПДВ 21.2012,00 грн.(а.с.79), №23/04-12 від 23.04.2012 року на суму з ПДВ 10.500,00 грн.(а.с.83), №10/04-12 від 10.04.2012 року на суму з ПДВ 18.000,00 грн.(а.с.88), №03/05-12 від 03.05.2012 року на суму з ПДВ 13.200,00 грн. (а.с.94), №16/05-12 від 16.05.2012 року на загальну суму з ПДВ 39.600,00 грн.(а.с.98), №22/05-12 від 22.05.2012 року на суму з ПДВ 35.700,00 грн. (а.с.104), 31/05-12 від 31.05.2012 року на загальну суму з ПДВ 16.200,00 грн. (а.с.109), №29/05-12 від 29.05.2012 року на суму з ПДВ 30.000,00грн. (а.с.115), видатковими накладними №26/04-12 від 26.04.2012 року на суму з ПДВ 21.210,00 грн. (а.с.78), №26/04-12 від 26.04.2012 року на суму з ПДВ 21.2012,00 грн. (а.с.78), 10/04-12 від 10.04.2012 року на суму з ПДВ 18.000,00грн., №3/05-12 від 03.05.2012 року на суму з ПДВ 13.200,00 грн. (а.с.93), №16/05-12 від 16.05.2012 року на загальну суму з ПДВ 39.600,00 грн. (а.с.99), №22/05-12 від 22.05.2012 року на суму з ПДВ 35.700,00 грн. (а.с.103), 31/05-12 від 31.05.2012 року на загальну суму з ПДВ 16.200,00 грн. (а.с.110), податковими накладними від 29.02.2012 року №95 на суму з ПДВ 10.500,00грн. (а.с.70), від 29.02.2012 року №94 на суму з ПДВ 49.560,00грн. (а.с.71). №1 на суму з ПДВ 13.200,00 грн. (а.с.92), №42 на суму з ПДВ 39.600,00 грн. (а.с.97), №53 на суму з ПДВ 35.700,00грн. (а.с.102), №66 на суму з ПДВ 16.200,00 грн.(а.с.108), №62 на суму з ПДВ 30.000,00 грн. (а.с.113).

Транспортування товару за договором купівлі-продажу від 01.10.2010 року №16, укладеного між ТОВ «Промспец Консалтинг» та ФОП ОСОБА_3, підтверджується товарно-транспортними накладними від 29.02.2012р. (а.с.74), від 23.04.2012р. (а.с.85), від10.04.2012р. (а.с.90), від 03.05.2012 р. (а.с.95), від 16.04.2012р. (а.с.100), від 31.05.2012р. (а.с.111), від 29.05.2012р. (а.с.116), від 25.05.2012р. (а.с.134).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать платіжні доручення від 29.02.2012 року №36 на суму 49.650,00 грн. (а.с.75), від 29.02.2012 року №35 на суму 10.500,00 грн.(а.с. 76), від 26.04.2012р. № 74 на суму 21.210, 00 грн. (а.с. 81), від 23.04.2012р. № 70 на суму 10.500 грн. (а.с. 86), від 10.04.2012р. № 65 на суму 18.000 грн. (а.с. 91), від 03.05.2012р. № 75 на суму 13.200 грн. (а.с. 96), від 16.05.2012р. № 82 на суму 39.600 грн. (а.с. 101), від 22.05.2012р. № 86 на суму 27.600 грн. (а.с. 106), від 23.05.2012р. № 88 на суму 8.100 (а.с. 107), від 21.05.2012р. на суму 16.200 грн. (а.с. 112), від 29.05.2012р. № 30.000 на суму 30.000 грн. (а.с. 117).

Подальше використання позивачем придбаних ТМЦ підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, накладними (а.с. 143 -198).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Так, приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Красноградська МДПІ Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не надав.

Відповідач також не заперечував та вказав в акті перевірки, що в ході перевірки та наявних документів було встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 у перевіреному періоді придбавав запчастини у ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Промспец Консалтинг». Суму податку на додану вартість включено останнім до складу податкового кредиту та відображено у у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Однак, як вбачається з акту перевірки, та підтверджується представником відповідача у судовому засіданні, єдиною підставою для висновку щодо неправомірності віднесення ФО-П ОСОБА_3 сум до податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Промспец Консалтинг» податкових накладних слугувало те, що на момент складання податкових накладних свідоцтва ПДВ ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Промспец Консалтинг» були анульовані.

Разом з тим, вказані судження відповідача, суд не бере до уваги, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2012 року по справі №2а-14157/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Промспец Консалтинг» та зобов'язано ДПІ поновити реєстрацію ТОВ «Промспец Консалтинг» як платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування реєстрації до Реєстру платників ПДВ (а.с.28-35).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року по справі №2а-973/12/2070, також залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року, визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Промтехноопт» та зобов'язано ДПІ поновити реєстрацію ТОВ «Промтехноопт» як платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування реєстрації до Реєстру платників ПДВ.(а.с.38-48)

Вказані судові рішення в силу ст. 254 КАС України набрали законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п.6.2 Наказу ДПА України №978 від 22.12.2010 року, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Згідно до абз.3,4 п.3 Інформаційного листа Вищого Адміністративного Суду України № 1172/11/13-10 від 02.08.2010 р., у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, і тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, рахунками фактурами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувану) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Оскільки, ФОП ОСОБА_3 належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними правочинами, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів, а також документів, що підтверджують реальність здійснення господарської діяльності вбачається, що господарські операції між ФОП ОСОБА_3, та його контрагентами: ТОВ «Промспец Консалтинг» та ТОВ "Промтехноопт" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неврахування суми ПДВ до податкового кредиту.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_3, позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішеня - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0001141702 від 15.04.2013 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 28 травня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.