Ухвала суду № 32162471, 18.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р.Справа № 814/391/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» (надалі - позивач, Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (надалі - відповідач, СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2012 року №0000550260, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень, лютий та березень 2012 року на 638501,00 грн., а також застосована штрафна санкція на суму 319251,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, за результатами якої СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення, є бездоказовими, оскільки в ході перевірки відповідачем не досліджувались правочини, що вплинули на формування показників податкової звітності Товариства з ПДВ; надані Товариством документи підтверджують реальність господарських операцій і правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, що були сплачені постачальнику на виконання зобов'язань за цими операціями. Відповідно, у Товариства були законні підстави для того, щоб заявити відповідні суми податкового кредиту до бюджетного відшкодування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ форми «В1» №0000550260 від 24.09.2012 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, СДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

ТОВ «Грінтур-Екс» зареєстровано як юридичну особу, виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 01.07.2008 року, станом на 20.07.2012 року перебуває на обліку в СДПІ, з часу реєстрації є платником ПДВ, що підтверджується відповідним свідоцтвом, виданим 07.07.2008 року.

Видами діяльності позивача за КВЕД є транспортне оброблення вантажів; оптова торгівля зерном; насінням та кормами для тварин; діяльність морського вантажного транспорту; складське господарство; організація перевезення вантажів.

В період з 05 по 07 вересня 2012 року працівниками СДПІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення правових відносин з ТОВ «Воскресенськ Агро» за період з 01.12.2011 року по 29.02.2012 року в частині формування від'ємного значення з ПДВ за грудень 2011 року - лютий 2012 року та бюджетного відшкодування з ПДВ в рахунок майбутніх платежів за січень - березень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №95/26/25380435 від 10.09.2013 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 ст.201, з урахуванням пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту на 638501,00 грн., в тому числі: за грудень 2011 року на 491986,00 грн., за січень 2012 року на 114328,00, за лютий 2012 року на 32187,00 грн..

До таких висновків відповідач прийшов внаслідок аналізу діяльності позивача за грудень 2011 року - лютий 2012 року, якою є придбання зернових культур (сої) врожаю 2011 року та продажу цього товару на експорт. За наявною податковою інформацією серед постачальників позивача у цей період виявлено платника, якому надано ризиковий кредит -ТОВ «Воскресенськ Агро», господарські операції позивача з цим контрагентом ДПІ вважає нереальними. Такі висновки зроблені податковим органом на підставі податкової інформації про незнаходження контрагента позивача за місцем реєстрації, в зв'язку з чим неможливо провести перевірку (зустрічну звірку), а також на підставі наявної розбіжності результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента на рівні ДПА України.

На підставі Акта перевірки СДПІ 24.09.2012 року винесла податкове повідомлення-рішення №0000550260, яким на підставі п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України, зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування на 638501,00 грн. і на підставі абз.4 п.123.1 ст.123 ПК України, застосувала до Товариства штрафні (фінансові) санкції в сумі 319251,00 грн..

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність висновків щодо безтоварності операцій позивача із ТОВ «Воскресенськ Агро», господарські операції між позивачем та його контрагентом оформлені належними первинними бухгалтерськими документами, тому мають реальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту, суми якого в подальшому приймають участь при визначенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ, встановлений пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.198 ПК України, зокрема п.198.1 - п.198.3 цієї статті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (у разі не отримання податкової накладної).

В ч.2 цього ж пункту зазначено, що платник податку несе відповідальність лише в разі не підтвердження сум податку зазначеними цим пунктом документами на момент проведення перевірки податковим органом.

Підставою для зменшення податкового кредиту позивача відповідач вважав достатньою наявність податкової інформації про не підтвердження реального здійснення господарських операцій ТОВ «Воскресенськ Агро» по придбанню та продажу товарів (робіт, послуг) за період з грудня 2011 року по травень 2012 року в зв'язку із втратою документів бухгалтерського та податкового обліку, а також за наявністю господарський операцій із сумнівними контрагентами, такими, як ТОВ «Контекс», ТОВ «Антарес Конференц груп», про що зазначено в акті Жовтневої міжрайонної ДПІ Миколаївської області від 19.07.2012 року №517/22-36587263.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, позивачем з ТОВ «Воскресенськ-Агро» були укладені договори на поставку сої. По операціям з придбання сої у ТОВ «Воскресенськ-Агро» позивач відніс до податкового кредиту грудня 2011 року - 491986,00 грн., січня 2012 року - 114328,00 грн. та лютого 2012 року - 32187,00 грн..

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Воскресенськ-Агро» позивачем надані та досліджені податковим органом копії договорів поставки, рахунки-фактури, видаткові і податкові накладні на суму поставки, товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару за замовленням ТОВ «Воскресенськ-Агро» відповідно до умов договорів поставки. Позивачем здійснена оплата за поставлений товар в безготівковій формі.

На підтвердження наявності у позивача виробничих можливостей щодо здійснення операцій з придбання сої від ТОВ «Воскресенськ-Агро» свідчать обставини оренди позивачем нежитлових, складських приміщень у Миколаївського морського торгівельного порту, на які поступав товар, про що зазначено на кожній ТТН, що надані до перевірки та є в матеріалах справи.

Отримана від ТОВ «Воскресенськ-Агро» соя в подальшому реалізована іншим контрагентам на підставі експортних контрактів, які проаналізовані СДПІ в ході перевірки.

СДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству первинних документів по господарським операціям позивача з ТОВ «Воскресенськ-Агро», а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Висновки податкового органу про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «Воскресенськ-Агро» не ґрунтуються на законі.

Так, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, СДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з отримання послуг від ТОВ «Воскресенськ-Агро», в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг.

Частиною 1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

У даній справі СДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента. Тому наявність розбіжностей, зафіксованих у звітній формі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не є належною та достатньою підставою для прийняття податковим органом оскарженого повідомлення-рішення.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про фіктивність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Воскресенськ-Агро» за грудень 2011 року - лютий 2012 року, не відповідають обставинам справи, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 червня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька