Рішення № 32162069, 01.07.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/8299/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарях: Ізвольській С.С., Колісник О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_6 та його представників ОСОБА_7, ОСОБА_8

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про поділ спільного майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання права особистої приватної власності на майно і поділ спільного майна подружжя та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_7, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом про поділ спільного майна подружжя.

У позовній заяві зазначив, що спільним майном, що підлягає поділу між ним та відповідачем - ОСОБА_3, є: 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,048 га, що знаходиться на території Ясногородської сільської ради, масив садових товариств «Ясногородка-1», садове товариство «Вишенька», Вишгородського району Київської області; садовий будинок АДРЕСА_2, на території Ясногородської сільської ради, масив садових товариств «Ясногородка-1», садове товариство «Вишенька», Вишгородського району Київської області; автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, модель T13110, рік випуску 2003, колір червоний, кузов НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просить виділити йому у власність: 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, земельну ділянку площею 0,048 га та розташований на цій ділянці садовий будинок НОМЕР_3. При поділі спільного майна подружжя просить врахувати спільні боргові зобов'язання подружжя, зокрема: перевести на нього - ОСОБА_1 права і обов'язки позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором № ML-008/194/2006, укладеним 28.03.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_3; визнати за ним боргові зобов'язання перед ОСОБА_7 - за договором позики від 26.08.2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, в сумі 2 926 доларів США, що еквівалентно 23 387,52 грн. (по курсу НБУ станом на 30.08.2012 року - 7,993 грн./дол.. США), перед ОСОБА_6 - за борговими розписками від 28.08.2004 року, від 25.03.2006 року та борговим зобов'язанням від 12.10.2005 року - всього в сумі 105 146,15 доларів США, що еквівалентно 840 433,18 грн. (по курсу НБУ станом на 30.08.2012 року - 7,993 грн./дол. США); визнати за відповідачем ОСОБА_3 боргові зобов'язання перед ОСОБА_6 - за борговим зобов'язанням від 12.10.2005 року - в сумі 31 004,15 доларів США, що еквівалентно 247 816,17 грн. (по курсу НБУ станом на 30.08.2012 - 7,993 грн./дол. США).

Відповідач - ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом про визнання за нею права особистої приватної власності на земельну ділянку і садовий будинок, зазначивши, що вказане майно було придбано нею виключно за грошові кошти, що належали їй особисто, тому, вказане майно має не є спільною сумісною власністю подружжя і поділу не підлягає.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, відповідач ОСОБА_3 просить визнати за нею особисте право власності на земельну ділянку площею 0,048 га та на розташований на цій ділянці садовий будинок НОМЕР_3, а в порядку поділу спільного майна подружжя, просить визнати за нею право власності на: 61/100 частину 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1; автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO модель T13110, рік випуску 2003, колір червоний, кузов НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1.; визнати право власності позивача ОСОБА_1 на 39/100 частину 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1; стягнути з неї - ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 12 735,26 грн.; стягнути з позивача ОСОБА_1 на її - ОСОБА_7 користь 2 128 доларів США, що еквівалентно 17 024,00 грн.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_6 просить стягнути з ОСОБА_1 борг за розпискою від 28.08.2004 року в розмірі 143 865,00 грн., що за курсом НБУ на день подачі позову було еквівалентно 18 000,00 доларам США; за розпискою від 25.03.2006 року борг в розмірі 183 827,50 грн., що за курсом НБУ на день подачі позову було еквівалентно 23 000,00 доларів США; стягнути з відповідача ОСОБА_3 за борговим зобов'язанням від 12.10.2005 року 833 218,33 грн., що за курсом НБУ на день подачі позову було еквівалентно 104 250,00 доларів США, в тому числі - основний борг 15 000,00 доларів США та пеню в розмірі 89 250,00 доларів США.

Позивач ОСОБА_1, допитаний в судовому засіданні, як свідок, показав наступне.

В 2003 році подружжя придбало на ім'я відповідача ОСОБА_3 автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO приблизно за 6 000 доларів США, з яких основну суму дали його батьки. Земельну ділянку площею 0,048 га позивач придбав на своє ім'я 15 червня 2005 року у знайомих своєї матері за договором купівлі-продажу за спільні кошти подружжя. В подальшому(в січні-лютому 2009 року) на позивача було оформлено право власності на садовий будинок, розташований на цій земельній ділянці.

3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 подружжя придбало за договором купівлі-продажу 28.03.2006 року на ім'я відповідача ОСОБА_3

Усі витрати на придбання квартири та оформлення кредиту склали приблизно 104 000,00 доларів США, з яких 40 000,00 доларів США - кредит, наданий відповідачу АКБ «Райффайзенбанк Україна», 23 000,00 доларів США - кошти, позичені позивачем у свого батька ОСОБА_6 за розпискою від 25.03.2006 року на строк до 31.03.2011 року, та приблизно 41 000,00 доларів США - кошти, отримані подружжям від продажу 2-кімнатної квартири АДРЕСА_3, яка належала їм на праві спільної сумісної власності.

В свою чергу, 2-кімнатна квартира АДРЕСА_3 була придбана подружжям 31 серпня 2004 року за рахунок спільних та позичених у батька позивача - ОСОБА_6 грошових коштів, а також кредиту АКБ «Правекс-банк» в розмірі 20 000,00 доларів США. На придбання цієї квартири, її ремонт та облаштування позивач позичив у свого батька - ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 18 000,00 доларів США на строк до 31.08.2011 року, що підтверджується борговою розпискою від 28.08.2004 року. Частина цих коштів у 2004-2005 роках пішла на погашення кредиту «Правекс-банка», частина - на ремонт квартири, а частина була витрачена в інтересах сім'ї (відпочинок, одяг тощо).

12 жовтня 2005 року колишня дружина позивача - відповідач ОСОБА_3 позичила 15 000,00 доларів США у батька позивача - ОСОБА_6 на строк до 10 жовтня 2010 року. За рахунок цієї позики був повністю погашений кредит «Правекс-банку», що надало можливість зняти заборону на продаж цієї квартири та продати її. На підтвердження отримання вищевказаної позики відповідач підписала боргове зобов'язання від 12.10.2005 року.

Отриманий 28.03.2006 року в АКБ «Райффайзенбанк Україна» кредит в сумі 40 000,00 доларів США на придбання 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 подружжя погашало тільки перші роки. Потім усі платежі по цьому кредиту здійснювала мати позивача ОСОБА_7 за рахунок своїх коштів, однак, на виконання вимог Банку в платіжних документах платником вказувала відповідача ОСОБА_3

26 серпня 2011 року, - після припинення подружніх відносин, позивач уклав зі своєю матір'ю договір цільової позики на суму 8 000,00 доларів США зі строком повернення 26 серпня 2013 року, метою якої було погашення кредиту та оплата процентів за кредитним договором з АКБ «Райффайзенбанк Україна». Фактичний розмір наданої позики визначався на підставі банківських документів щодо здійснення платежів по кредиту.

Протягом серпня 2011 року - червня 2012 року мати позивача - ОСОБА_7 перерахувала на позичковий рахунок відповідача ОСОБА_3 для погашення кредиту 2 926,00 доларів США. Крім того, сам позивач ОСОБА_1 в липні 2012 року перерахував на позичковий рахунок відповідача для погашення кредиту 532,00 доларів США.

На час розгляду справи простроченої заборгованості за кредитом ПАТ «ОТП Банк» сторони не мають, однак, жодне з боргових зобов'язань перед батьком позивача ОСОБА_6 подружжям не виконане.

З урахуванням встановленої борговим зобов'язанням від 12.10.2005 року пені в розмірі 1% за кожен день затримки в оплаті, спільний борг подружжя перед батьком позивача ОСОБА_6 складає - 136 250,00 доларів США; перед матір'ю позивача ОСОБА_7 - 2 926,00 доларів США, а всього перед батьками - 139 176,00 доларів США.

Строковий борг за кредитом перед ПАТ «ОТП Банк» становить близько 20 000,00 доларів США.

Тобто, боргові зобов'язання подружжя більше ніж на 62 000,00 доларів США перевищують вартість всього набутого подружжям у шлюбі спільного майна: трикімнатної квартири вартістю 85 000,00 доларів США, земельної ділянки та садового будинку вартістю 7 000 доларів США і автомобіля вартістю 3 200 доларів США.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що відповідач - ОСОБА_3 не має фінансової можливості виконати ці боргові зобов'язання, оскільки не працює, перебуває у відпустці по догляду за народженою від іншого чоловіка дитиною, а тому просив визнати за ним - ОСОБА_1 право власності на все спільне майно подружжя та покласти на нього обов'язок по виконанню усіх боргових зобов'язань подружжя, крім ? частини перевищення суми загального боргу подружжя над вартістю спільного майна, яке складає 31 004,15 доларів США, виконання якого просив покласти на відповідача ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та її представники позовних вимог ОСОБА_1 не визнали, просили у його задоволенні відмовити в повному обсязі і задовольнити зустрічний позов.

В судовому засіданні пояснили, що земельна ділянка площею 0,048 га та розташований на цій ділянці садовий будинок НОМЕР_3 не є спільною сумісною власністю подружжя, мають бути визнані особистою власністю ОСОБА_3, як придбані під час шлюбу за рахунок її особистих грошових коштів.

ОСОБА_3 пояснила, що під час шлюбу - 22.11.2000 року вона прийняла в дар від своєї матері ОСОБА_10 за договором дарування житловий будинок з господарськими спорудами та приватизовану земельну ділянку розміром 672 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_4, які 25.01.2005 року продала за 35 100,00 грн.

За отримані від продажу вказаного будинку та земельної ділянки грошові кошти, а саме - 15.06.2005 року подружжям на ім'я позивача ОСОБА_1 була придбана земельна ділянка площею 0,048 га та розташований на цій ділянці садовий будинок НОМЕР_3 по вулиці АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_3 визнала, що 12 жовтня 2005 року взяла в борг у батька позивача - ОСОБА_6 15 000,00 доларів США, на підтвердження чого підписала боргове зобов'язання.

Отримані грошові кошти використала на погашення кредиту в АКБ «Правекс-банк» та на потреби сім'ї.

Відповідач просила застосувати до вказаного боргового зобов'язання позовну давність, мотивувавши заяву тим, що оскільки перший платіж мала внести 10.11.2005р., то саме з моменту не отримання ОСОБА_6 від неї грошових коштів він і мав би дізнатися про своє порушене право.

Водночас, відповідач не визнала спільних боргових зобов'язань подружжя перед батьком позивача ОСОБА_6 за розписками від 28.08.2004 року на суму 18 000,00 доларів США та від 25.03.2006 року на суму 23 000,00 доларів США, пояснивши, що про ці позики свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 вона нічого не знала, своєї згоди на їх отримання позивачем не надавала, відповідно, не може нести і спільну відповідальність за їх невиконання.

За клопотанням відповідача ОСОБА_3 та її представників у справі призначалася судова технічна експертиза документів, а саме - рукописних розписок, написаних ОСОБА_1 на суму 18 000,00 доларів США від 28.08.2004 року та на суму 23 000,00 доларів США від 25.03.2006 року, на вирішення якої поставлено запропоновані відповідачем та її представниками питання щодо відповідності часу складання розписок датам, зазначений в них або виконання рукописного тексту пізніше (серпень-грудень 2011 року).

Також, відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що подружжя мало достатні доходи для придбання спірного майна, з тим, щоб не потребувати сторонньої фінансової допомоги батьків позивача. На підтвердження вказаних обставин просила допитати як свідка свою сестру ОСОБА_11

В той же час, відповідач визнала, що до квітня 2006 року (до придбання 3-кімнатної квартири) їх сім'я проживала разом з батьками позивача в їх 2-кімнатній квартирі АДРЕСА_5, а придбану подружжям 31 серпня 2004 року 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 вона здавала в оренду своїм друзям, щоб сплачувати кредитні платежі на користь АКБ «Правекс-банк».

Відповідач зазначила, що саме вона є позичальником за кредитним договором №ML-008/194/2006 від 28.03.2006 року з ПАТ «ОТП Банк», а тому суд вправі відступити від принципу рівності часток подружжя у спільному майні і виділити їй більшу частину квартири, ніж позивачу.

З цих підстав відповідач вважає, що саме за нею має бути визнано право власності на 22/100 частини 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 що відповідає сумі поточної заборгованості по кредиту, а оплачені за рахунок спільних коштів подружжя решта 78/100 частини квартири мають буди поділені між подружжям в рівних частках.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_6, допитаний в судовому засіданні, як свідок, показав, що з 1987 року по жовтень 2005 року працював за контрактом та займався підприємницькою діяльністю в м. Ніжнєвартовську (Росія), де отримував значні доходи. Йому, крім поточних доходів, на праві власності належало дві 2-кімнатні квартири: квартира АДРЕСА_6 та квартира АДРЕСА_7, які він продав 03.02.2004 року за 8 500,00 доларів США та 26.09.2005 року за 1 300 000,00 рублів відповідно.

ОСОБА_6 показав, що 28 серпня 2004 року - за рахунок накопичених ним грошових коштів та коштів від продажу своєї квартири в Маріуполі, позичив своєму синові ОСОБА_1 18 000 доларів США для придбання ним квартири АДРЕСА_3 - на строк до 31 серпня 2011 року, про що позивач видав йому розписку.

12 жовтня 2005 ОСОБА_6 за рахунок коштів від продажу своєї квартири в Ніжнєвартовську (Росія), позичив своїй невістці - відповідачу ОСОБА_3 15 000,00 доларів США на строк до 10 жовтня 2010 року.

При цьому, ОСОБА_3 зобов'язалася повертати позику рівними частками по 250 доларів США щомісячно, а в разі затримки в поверненні позики зобов'язалася сплатити пеню в розмірі 1% за кожний день прострочки, про що видала розписку - боргове зобов'язання від 12.10.2005р.

25 березня 2006 року ОСОБА_6 за рахунок коштів від продажу своєї квартири в Ніжнєвартовську позичив своєму синові ОСОБА_1 23 000 доларів США для придбання ним 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 на строк до 31 березня 2011 року, про що позивач видав йому розписку.

На час розгляду справи позивач - ОСОБА_1 та його колишня дружина - відповідач ОСОБА_3 не повернули ОСОБА_6 жодної з отриманих позик.

Кількість прострочених ОСОБА_3 днів по поверненню позики в сумі 15 000,00 доларів США, взятою нею за борговим зобов'язанням від 12.10.2005 року (за період з 11.10.2010 року по 28.05.2012 року) складає 595 днів, внаслідок чого розмір пені дорівнює: 1% х 15 000,00 доларів США/за день х 595 днів = 89 250,00 доларів США.

З викладених вище підстав ОСОБА_6 та його представники просили позов про стягнення боргу задовольнити.

Третя особа ОСОБА_7 пояснила, що згідно укладеного з її сином - позивачем ОСОБА_1 договору цільової позики, вона протягом 11-ти місяців (з серпня 2011 року по червень 2012 року) сплачувала по 266 доларів США щомісячно на позичковий рахунок відповідача ОСОБА_3 в ПАТ «ОТП Банк» для погашення кредиту за кредитним договором № ML-008/194/2006 від 28.03.2006 року. Всього сплатила 2 926,00 доларів США і ці кошти наразі ніхто з подружжя їй не повернув.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом та про часткове задоволення позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_6 з наступних підстав.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню.

З наданих сторонами письмових доказів судом встановлено, що з 28.02.1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сторонами визнаються ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідач ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_13, батьківство щодо якої визнано іншим чоловіком, з яким з серпня 2011 року відповідач ОСОБА_3 проживає однією сім'єю в іншому місті - АДРЕСА_8

Тобто, з серпня 2011 року подружжя ОСОБА_3 фактично припинили спільне проживання і ведення спільного господарства.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.01.2012 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», - до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами було придбано наступне майно, наявне на час розгляду справи:

- земельна ділянка площею 0,048 га, кадастровий № 3221889000210370151, що знаходиться на території Ясногородської сільської ради, масив садових товариств «Ясногородка-1», садове товариство «Вишенька», Вишгородського району Київської області вартістю 40 000,00 грн.,

- садовий будинок НОМЕР_3 загальною площею 29,8 кв. м, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці по вулиці АДРЕСА_2 вартістю 16 000,00 грн.,

- 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1 вартістю 680 000,00 грн.,

- автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, модель T13110, рік випуску 2003, колір червоний, кузов НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 25 470,52 грн.

Вартість вищевказаного майна сторони під час розгляду справи визначили за спільною згодою шляхом даних з Інтернет-ресурсів, а вартість автомобіля визначена на підставі наданого відповідачем Висновку № 376/05/12 експертного авто товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 15.05.2012 року.

Вартість майна, яка припадає на кожного з подружжя становить: 761 470,52 грн. : 2 = 380 735,30 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час шлюбу за договором купівлі-продажу земельної ділянки, 15.06.2005 року посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_15, , реєстр № 7553, зареєстрованого по Ясногородській сільській раді в книзі реєстрації за № 194 від 06.07.2005 року подружжя на ім'я позивача ОСОБА_1 придбало земельну ділянку площею 0,048 га, що знаходиться на території Ясногородської сільської ради, масив садових товариств «Ясногородка-1», садове товариство «Вишенька», Вишгородського району Київської області.

23.05.2012 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2005 року № 7553 на ім'я позивача ОСОБА_1 Ясногородською сільською радою виданий Державний акт серії ЯЖ № 323646 на право власності на зазначену земельну ділянку, кадастровий № 32 218 890 00 21 037 0151.

04.02.2009 року за позивачем ОСОБА_1 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано право власності на садовий будинок НОМЕР_3 загальною площею 29,8 кв. м, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці по вулиці АДРЕСА_2, - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.01.2009 року, оформленого на підставі рішення виконкому Ясногородської сільської ради № 47 від 15.10.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачем ОСОБА_3 не доведено, що вказані земельну ділянку та садовий будинок придбано нею за грошові кошти, які належали особисто ОСОБА_3

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.11.2000 року ОСОБА_3 отримала в подарунок від ОСОБА_10 за договором дарування будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4.

21.01.2005 року ОСОБА_3 продала вказану нерухомість за договором купівлі-продажу по ціні 35 100, 00 грн.

Суд критично оцінює твердження ОСОБА_3 про те, що грошові кошти, отримані нею від продажу будинку та земельної ділянки в місті Полтава були витрачені на придбання нею земельної ділянки та садового будинку на території Ясногородської сільської ради масив садових товариств «Ясногородка-1», садове товариство «Вишенька», оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений через 5 місяців після продажу відповідачем нерухомості в Полтаві, а належних і допустимих доказів на підтвердження придбання земельної ділянки та садового будинку саме за кошти, отримані 21.01.2005 року від продажу свого особистого майна відповідач ОСОБА_1 суду не надала.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2005 року № 7555 був оформлений на ім'я позивача ОСОБА_1, при укладенні цього договору ОСОБА_3 подала нотаріусу свою заяву, підпис на якій засвідчено нотаріально 15.06.2005 року за № 7551, про те, що вона дає згоду на купівлю її чоловіком земельної ділянки в період знаходження її з покупцем в зареєстрованому шлюбі - тобто, згоду на розпорядження спільними коштами подружжя.

В заяві та в договорі відсутні дані про те, що при купівлі вказаного об'єкта нерухомості мають місце використання особистих грошових коштів ОСОБА_3

Отже, зазначені земельна ділянка та розташований на ній садовий будинок є спільним майном подружжя та підлягають поділу.

Погоджена сторонами орієнтована вартість земельної ділянки складає 40 000,00 грн., а розташованого на ній садового будинку - 16 000,00 грн.

Суд приймає до уваги те, що право власності на садовий будинок було оформлено на ім'я позивача ОСОБА_1 (як голови господарства) набагато пізніше - в 2008-2009 роках , - в порядку оформлення права власності на новозбудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Враховуючи вартість земельної ділянки та садового будинку, неможливість спільного користування майном в силу відносин, що склалися між сторонами на даний час, дотримуючись принципу рівності часток подружжя при вирішенні питання про поділ спільного майна, суд вважає доцільним в цій частині відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та задовольнити позов ОСОБА_1 - виділити земельну ділянку та садовий будинок у власність позивача ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що під час зареєстрованого шлюбу, - у 2003 році сторони придбали у власність автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, модель T13110, рік випуску 2003, колір червоний, кузов НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1.

Право власності на вказаний автомобіль, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 від 05.07.2003 року, зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3

Після припинення шлюбних відносин з серпня 2011 року автомобіль був у фактичному володінні та користуванні відповідача ОСОБА_3

Погоджена сторонами вартість автомобіля на час розгляду справи, згідно Висновку № 376/05/12 експертного авто товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 15.05.2012 року складає 25 470,52 грн.

Автомобіль, відповідно до ст. 183 ЦК України, є неподільною річчю.

Згідно з п. 25 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, - за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зверталася до суду з відповідним позовом, але не здійснила жодних дій щодо внесення на депозитний рахунок суду грошової компенсації.

Враховуючи принцип рівності часток подружжя в спільному майні та вартість майна, яке виділяється у власність кожного з подружжя, ті обставини, що фактичним володільцем автомобіля є відповідач ОСОБА_3, суд дійшов до висновку про виділ у власність ОСОБА_3 автомобіля ЗАЗ-DAEWOO і задоволення зустрічного позову в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана подружжям на ім'я відповідача ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим нотаріально 28.03.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16, реєстр. № 1115.

Відповідно до умов цього договору, купівлю-продаж вчинено за 479 750,00 грн., що за курсом НБУ на день укладення договору становить 95 000,00 доларів США, при цьому, витрати по нотаріальному оформленню договору несуть продавець та покупець порівну, а збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується покупцем.

В той же день, - 28.03.2006 року між ОСОБА_3 (як позичальником) та АКБ «Райффайзенбанк Україна» (банк) був укладений Кредитний договір № ML-008/194/2006, за яким банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 40 000,00 доларів США з цільовим використанням - на придбання квартири АДРЕСА_1

В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором Банк уклав договір поруки з позивачем ОСОБА_1, а безпосередньо квартиру було передано в іпотеку банку.

Також, - 28.03.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим № 1122 був посвідчений договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_3 продала належну сторонам квартиру АДРЕСА_3, - за ціною 10 500,00 грн.

Усі вищевказані правочини щодо розпорядження спільним майном подружжя та придбання у власність подружжя іншого майна, вчинялися за згодою чоловіка ОСОБА_3 - позивача ОСОБА_1, оформленою відповідними письмовими заявами (згодами на вчинення правочинів за рахунок спільних коштів).

Зазначені обставини підтверджуються договором купівлі-продажу квартири від 28.03.2006 року за реєстр. № 1115, кредитним договором № ML-008/194/2006 від 28.03.2006 року, договором іпотеки № РML-008/194/2006С.Г. від 28.03.2006 року, заявою на видачу готівки № 8 від 28.03.2006 року на суму 40 000,00 доларів США, договором купівлі-продажу квартири від 28.03.2006 року реєстр № 1122, заявами - згодами, копії яких находяться в матеріалах справи.

Як убачається з наявної в матеріалах справи довідки ПАТ «ОТП Банк» від 03.06.2013 року вих. № 008-01-1-3/641, - за період з 28.03.2013 року по 03.06.2013 року користування кредитом за кредитним договором № ML-008/194/2006 від 28.03.2006 року клієнт (позичальник) сплатив: тіло кредиту - 23 438,53 доларів США, нараховані відсотки - 20 777,59 доларів США.

Станом на 03.06.2013 року заборгованість по кредиту є строковою та складає: тіло кредиту - 16 561,47 доларів США, нараховані відсотки - 30,36 доларів США.

Стаття 70 СК України встановлює, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сторонами не оспорюється те, що 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1 придбана подружжям у період шлюбу за спільні грошові кошти, а тому є спільним майном сторін.

В частині позовних вимог за первісним і зустрічним позовом суд задовольняє частково позовні вимоги сторін і вважає необхідним визнати право власності ОСОБА_1 на ? частини 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 та право власності ОСОБА_3 на ? частини 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1.

Не є підставою для відступлення від принципу рівності часток подружжя те, що стороною кредитного договору є відповідач ОСОБА_3 і саме вона має намір виплачувати кредит та проценти за його користування, оскільки на даний час дані про сукупну вартість кредиту, процентів та можливих штрафних санкцій за його неналежне виконання визначити неможливо, як і неможливо передбачити належне чи неналежне виконання умов договору в майбутньому відповідачем.

Доказування, згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи відповідача на те, що Банк не дає згоди на заміну сторони кредитного договору з неї - ОСОБА_3 на позивача ОСОБА_1, суд вважає необґрунтованими, оскільки представник ПАТ «ОТП Банк», будучи повідомленим про час та місце судових засідань у даній справі, жодного разу не з'явився до суду і письмових пояснень по суті спору не направив, що не може тлумачитися як відмова банку від заміни сторони (боржника) у зобов'язанні.

Крім того, спірна квартира до повного виконання зобов'язань за кредитним договором залишається предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 28.034.2006р.

Таким чином, вартість майна, виділеного у власність ОСОБА_1, становить 396 000,00 грн., а вартість майна, виділеного у власність ОСОБА_3 - 365 470,52 грн.

Як було зазначено вище, вартість майна, яка має бути виділена на користь кожного з подружжя з урахуванням дотримання принципу рівності часток подружжя, становить: 761 470,52 грн. : 2 = 380 735,30 грн.

Різниця між вартістю майна, виділеного кожному зі сторін в порядку поділу спільного майна, становить: 380 735,30 - 365 470,52 = 15 264,74 грн.

Отже, з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 належить стягнути грошову компенсацію в сумі 15 264,74 грн., яку останній, з урахуванням позовних вимог, має намір та реальну можливість сплатити на користь відповідача.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Відповідно до ч. 1. ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «ОТП Банк» (кредитор за кредитним договором № ML-008/194/2006 від 28.03.2006 року), не висловив згоди чи заперечення щодо заміни боржника у зобов'язанні з ОСОБА_3 на ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру цілу АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи убачається, що, окрім кредитних коштів та коштів від продажу 2-кімнатної квартири, на придбання 3-кімнатної квартири подружжям були використані й грошові кошти, позичені ОСОБА_1 у свого батька ОСОБА_6 в сумі 23 000,00 доларів США, що підтверджується борговою розпискою ОСОБА_1 від 25 березня 2006 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Допитані в судовому засіданні, як свідки, позивач ОСОБА_1 та третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_6, визнали ці обставини.

Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_6 мав фінансову можливість надати таку позику, оскільки наявними матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що 26.09.2005 року він продав належну йому на праві власності квартиру в АДРЕСА_7, за 1 300 000,00 рублів за договором купівлі продажу № 86-72-16/064/2005-048 та Актом прийму-передачі від 26.09.2005 року.

Факт отримання 04.10.2005 року ОСОБА_6 1 000 000,00 рублів в безготівковому порядку підтверджується, зокрема, ощадною книжкою ОСОБА_6 по рахунку НОМЕР_6 в Київському відділенні № 5278 СБЕРБАНКУ РОСІЇ, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні а копію витягу з якої долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 19.04.2013р. №11651/12-34/3149/13-33, доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що вказана розписка була написана набагато пізніше зазначеної дати її складання (в серпні - грудні 2011 року), не знайшли свого підтвердження.

Суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що вона не знала про вказану позику та не давала згоду на її отримання, оскільки відповідач особисто укладала вищевказані договори купівлі-продажу, кредитний договір, договір іпотеки, а належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що реальна ціна продажу 2-кімнатної квартири АДРЕСА_3, не відповідала ціні, зазначеній безпосередньо в договорі купівлі-продажу або доказів наявних інших джерел отримання грошових коштів для придбання квартири, суду не надала.

Показання свідка ОСОБА_11, якій обставини, що мають значення для справи, відомі виключно зі слів відповідача, не можуть бути визнані належними і допустимими доказами на підтвердження розмірів доходів подружжя або реальної ціни продажу майна подружжя.

Таким чином, боргове зобов'язання в сумі 23 000,00 доларів США за розпискою від 25.03.2006 року на придбання квартири, тобто, - в інтересах сім'ї, слід визнати спільним боргом подружжя перед ОСОБА_6, строк повернення якого настав 31.03.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки доказів належного виконання боргового зобов'язання відповідачами за позовом третьої особи з самостійними вимогами не надано, з відповідачів на користь ОСОБА_6 слід стягнути в рівних частках грошові кошти, що були ними використані спільно в інтересах сім'ї.

Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що 12.10.2005 року відповідач ОСОБА_17 взяла безвідсоткову позику у батька позивача - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 в сумі 15 000,00 доларів США, яку зобов'язалася повертати рівними частинами по 250,00 доларів щомісячно, починаючи з 10.11.2005 року з кінцевим строком повернення 10.10.2010 року.

В разі затримки в оплаті боржник зобов'язалася сплатити пеню в розмірі 1% за день.

Вказані обставини підтверджуються наявним у справі борговим зобов'язанням, власноруч написаним відповідачем ОСОБА_3 від 12.10.2005 року.

Судом встановлено, що зазначена позика в сумі 15 000,00 доларів США була використана відповідачем в інтересах сім'ї - для повного дострокового погашення споживчого кредиту за кредитним договором № 776-008/04Р від 27.08.2004 року, укладеним між відповідачем та АКБ «Правекс-Банк», що визнається сторонами та підтверджується наявним в матеріалах справи письмовими доказами: кредитним договором та квитанціями № 1 від 13.10.2005 року на суму 11 000,00 доларів США, №1 від 17.10.2005 року на суму 40,00 грн.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_3 про часткове виконання нею боргового зобов'язання від 12.10.2005 року, оскільки відповідач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження його виконання.

Строк виконання боргового зобов'язання від 12.10.2005 року в сумі 15 000,00 доларів США настав 10.10.2010 року, однак, на час розгляду справи ОСОБА_6 позика не повернута.

Суд вважає, що підстави для застосування позовної давності за заявою відповідача до вимог ОСОБА_6 про стягнення основного боргу в сумі 15 000,00 доларів США за борговим зобов'язанням від 12.10.2005 року відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому, позовна давність застосовується з дня закінчення договору позики, який було укладено до 10 жовтня 2010 року, а не з дня прострочення першого платежу.

З позовною заявою про стягнення основного боргу за борговим зобов'язанням від 12.10.2005 року в сумі 15 000,00 доларів США ОСОБА_6 звернувся до суду 28 травня 2012 року, тобто, в межах 3-річного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 267 ЦК України за заявою відповідача до вимог ОСОБА_6 про стягнення пені за невиконання ОСОБА_3 боргового зобов'язання від 12.10.2005 року судом застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України).

Так, нарахована за 1 ік (366 днів - з 28.05.2011 року по 28.05.2012 року) пеня складає:

366 днів х (15 000 доларів США х 1%) = 54 900,00 доларів США.

Розмір пені значно перевищує суму основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за можливе застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки наявна заява ОСОБА_3, і зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 до розміру основного боргу за Борговим зобов'язанням від 12.10.2005 року, а саме - до 15 000,00 доларів США.

При цьому, істотними обставинами, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд вважає відсутність для кредитора - ОСОБА_6 негативних наслідків через прострочення виконання зобов'язання.

Тож, боргове зобов'язання в сумі 15 000,00 доларів США від 12.10.2013 року та пеня в сумі 15 000,00 доларів США за невиконання цього зобов'язання також є спільним боргом подружжя перед ОСОБА_6, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт використання отриманих грошових коштів також в інтересах сім'ї.

Отже, боргове зобов'язання підлягає поділу між подружжям та стягненню з кожного подружжя в рівних частках.

З матеріалів справи убачається, що, окрім грошових коштів за кредитним договором № 776-008/04Р від 27.08.2004 року в сумі 20 000,00 доларів США, з метою придбання 31.08.2004 року 2-кімнатної квартири АДРЕСА_3 позивач ОСОБА_1 позичав у свого батька ОСОБА_6 ще 18 000,00 доларів США, на підтвердження чого ОСОБА_1 видав власноручно написану розписку від 28 серпня 2004 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. Допитані в судовому засіданні, як свідки, позивач ОСОБА_1 та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6, також визнали ці обставини.

Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_6 мав фінансову можливість надати таку позику, оскільки матеріалами справи підтверджується, що 03.02.2004 року він продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_6 за 8 500,00 доларів США, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами: договором купівлі продажу 03.02.2004 року посвідченим нотаріально ОСОБА_18, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр.№ 302, договором доручення від 03.07.2003 року, звітом повіреного та розпискою довіреної особи, а також довідкою НДІ «СИБГЕОТЕХ» № 05-2107/12 від 12.05.2005 року, згідно з якою ОСОБА_6 в 2003 році отримав дохід в розмірі 696 400,00 рублів (що еквівалентно 23 000 доларам США), а у 2004 році отримав дохід в розмірі 728 600,00 рублів (що еквівалентно 25 000 доларам США).

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 19.04.2013р. №11651/12-34/3149/13-33, доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що вказана розписка була написана набагато пізніше зазначеної дати її складання (в серпні - грудні 2011 року), не знайшли свого підтвердження.

Суд критично оцінює надану відповідачем виписку з вкладного рахунку НОМЕР_7 КФ АППБ «АВАЛЬ» від 27.08.2004 року за період з 09.04.2004 року по 27.08.2004 року на підтвердження наявності власних коштів подружжя на придбання квартири, оскільки цей рахунок був відкритим дуже короткий строк, а відповідачем не надано доказів джерел наповнення цього рахунку рахунок.

Отже, боргове зобов'язання в сумі 18 000,00 доларів США за розпискою від 28 серпня 2004 року на придбання квартири в інтересах сім'ї слід визнати спільним боргом подружжя перед ОСОБА_6, строк повернення якого настав 31.08.2011 року та який підлягає поділу між подружжям та стягненню з кожного подружжя в рівних частках.

З матеріалів вбачається, що договір цільової позики був укладений між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою - ОСОБА_7 26 серпня 2011 року - після припинення ведення позивачем спільного господарства з відповідачем ОСОБА_3

Наявним в матеріалах справи графіком платежів по кредитному договору № ML-008/194/2006 від 28.03.2006 року, квитанціями АТ «ОТП Банк» за період серпень 2011 року - травень 2013 року, платіжними дорученнями в іноземній валюті за період серпень 2011 року - серпень 2012 року, договорами №008/9179/11 від 26.08.2011 року та № 003/11311/12 від 16.07.2012 року про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній на національній валюті фізичних осіб підтверджується, що після припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства, відповідач ОСОБА_3 сплатила в погашення кредиту та нарахованих відсотків 5 852,00 доларів США, в тому числі: за рахунок отриманих на свій поточний рахунок для погашення кредиту та нарахованих відсотків в АТ «ОТП Банк» коштів від третьої особи ОСОБА_7 в сумі 2 926,00 доларів США, від позивача ОСОБА_1 - в сумі 532,00 доларів США, а решту 2 394,00 доларів США - за рахунок особистих коштів.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ між ним та відповідачем ОСОБА_3 вказаного боргового зобов'язання, суд дійшов до висновку, що усі зобов'язання ОСОБА_1 за цим договором є його особистим боргом, яке виникло з метою погашення позивачем спільного боргового зобов'язання подружжя перед ПАТ «ОТП Банк» - кредиту за кредитним договором № ML-008/194/2006 від 28.03.2006 року, оскільки воно не було погоджене з відповідачем і виникло після припинення сторонами спільного проживання і ведення спільного господарства.

Крім того, будь-яких вимог про повернення вказаних коштів у зв'язку з неналежним виконанням умов договору цільової позики від 26.08.2011р. ОСОБА_7 також не заявляла.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним, зустрічним позовом та позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, які мають майновий характер, судові витрати покладаються на сторони пропорційно фактично понесеним ними витратам.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 60, 65, 69, 70 СК України, ст. ст. ст. 11, 15, 63, 368 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання права особистої приватної власності на майно та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Розподілити спільне майно подружжя між ОСОБА_1 до ОСОБА_3 наступним чином:

Визнати право власності ОСОБА_1 на:

- ? частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0,048 га, що знаходиться на території Ясногородської сільської ради, масив садових товариств «Ясногородка-1», садове товариство «Вишенька», Вишгородського району Київської області;

- садовий будинок НОМЕР_3 загальною площею 29,8 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці по вулиці АДРЕСА_2.

Визнати право власності ОСОБА_3 на:

- ? частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1;

- автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, модель T13110, рік випуску 2003, колір червоний, кузов НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 15 264,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом - відмовити.

Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_7, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 283 751,50 грн., що за курсом НБУ еквівалентно 35 500,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 283 751,50 грн., що за курсом НБУ еквівалентно 35 500,00 доларів США.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів після його проголошення в судовому засіданні, а учасниками судового розгляду, які брали участь у справі, проте, не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: