Рішення № 32161665, 19.06.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/18244/12

Провадження № 2/161/1015/13

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІР І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого-судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Акайомовій Т.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Філії «Волинське головне регіональне управління» Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_4, Плеханова Ігоря Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання кредитного договору, договору застави та договору поруки недійсними, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Філії «Волинське головне регіональне управління» ПАТ комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_4, Плеханова Ігоря Олександровича про визнання кредитного договору, договору застави та договору поруки недійними, вказуючи на ті обставини, що між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» 31 серпня 2010 року укладений кредитний договір № 4/кс, згідно якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 91097,38 грн.

З метою забезпечення зобов'язань за цим договором між позивачем та відповідачем 31 серпня 2010 року укладений договір застави договір застави майна № 4/кс.

Цього ж числа Банк, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали між собою договори поруки № 4/кс/1 та № 4/кс/2 для забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання.

Позивач вважає, що зазначені договори слід визнати недійними, оскільки п.п. 2.2.12, 5.1 кредитного договору порушують його права щодо нерозголошення банківської таємниці, п. 8.3 кредитного договору всупереч вимогам ст.ст. 110, 112 ЦПК України передбачено розгляд спору в порядку цивільного судочинства не за місцезнаходженням філії або відділення, яке видало кредит. Договір поруки є фіктивним, тому що позивачу не було відомо про укладення цього договору, представник Банку при укладенні договору діяв, не маючи при цьому відповідних повноважень. Договір поруки з ОСОБА_4 укладався без погодження з позивачем, внаслідок чого Банком в односторонньому порядку змінені умови кредитного договору. Договір застави майна укладений Банком з позивачем, як з фізичною особою-підприємцем, хоча кредитний договір укладався з ОСОБА_3, як з фізичною особою.

Посилаючись на вищенаведене позивач просив визнати вищезгаданий кредитний договір, договори застави та поруки недійними та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав із зазначених у заяві підстав , додатково пояснив, що позивачем не оспорюється той факт, що вона брала кредит, проте договір поруки укладений на 200,00 грн. є формальним, укладений для того, що змінити підсудність про подачі до суду позову до ОСОБА_3 Крім того вказує, що Плеханов І.О. не був уповноважений на підписання договору поруки від імені банку. Просив позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав заперечення проти позову, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що положення договору, у зв'язку з якими позивач просить визнати кредитний договір недійсним не відносяться до істотних умов договору. Посилання позивача на невідповідність чинному законодавству окремих положень кредитного договору не має наслідком його недійсність в цілому. Окремі положення кредитного договору не свідчать про порушення прав позивача щодо нерозголошення банківської таємниці, оскільки суб'єктом надання такої інформації є сам позивач. Договір поруки укладений на законних підставах, так як чинним законодавством не передбачено одержання згоди від позичальника при укладенні такого виду договорів з поручителем. Позивачем не доведено, що даний договір звужує її права або розширює її обов'язки. Позивач взагалі не вказує, які саме умови договору застави не відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідачі ОСОБА_4, Плеханов І.О. в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Тому суд прийшов до висновку про розгляд справи у їх відсутності по наявних матеріалах справи.

Третя особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Тому суд прийшов до висновку про розгляд справи у їх відсутності по наявних матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» 31 серпня 2010 року укладений кредитний договір № 4/кс, згідно якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 91097,38 грн. (а.с. 5-7). З метою забезпечення зобов'язань за цим договором між позивачем та відповідачем 31 серпня 2010 року укладений договір застави майна № 4/кс (а.с. 10-11). Цього ж числа Банк, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали між собою договори поруки № 4/кс/1 та № 4/кс/2 для забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання (а.с. 12-13).

01 червня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Плеханова І.О. укладений договір поруки № 4/кс-ІІ з ОСОБА_4 на суму 200,00 грн. (а.с. 8). Як вбачається із змісту договору поручитель є жителем м. Полтави Полтавської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким положенням цивільного законодавства даний договір не відповідає, так як він укладений через значний проміжок часу після оформлення та підписання кредитного договору. Сума, на яку ОСОБА_4 поручається перед банком за ОСОБА_3, є суттєво меншою, ніж сума основного зобов'язання. Поручитель проживає в зовсім іншій області по відношенню до місця проживання ОСОБА_3, на значній відстані від останньої, а тому суд приходить до висновку про визнання договору поруки недійним та задоволення позову в цій частині.

Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо визнання недійними кредитного договору та договору застави.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07.02.2013 року позов банку до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості задоволено. Вирішено стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 4/кс від 31.08.2010 року станом на 27.02.2012 року в розмірі 58 480,55 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 4/кс від 31.08.2010 року станом на 27.02.2012 року в розмірі 200,00 грн., судові витрати в розмірі 02,00 грн., а всього - 202,00 грн.

Судом встановлено і даний факт не заперечується представником позивача, що Банк виконав перед ОСОБА_3 свої зобов'язання, надавши їй кредит в обумовленій договором сумі.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Положення п.п. 2.2.12, 5.1, 8.3 договору жодним чином не вливають на виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, в тому числі тих, що стосуються позивача.

Представник позивача наполягав на визнанні недійсним кредитного договору в цілому, а не означених положень, тому суд вважає, що з цих підстав кредитний договір не може бути визнаний недійним. Оскільки позовна вимога про визнання кредитного договору недійсним не підлягає задоволенню, то відповідно не підлягає до задоволення і позовна вимога про визнання договору застави недійним.

Факт підписання договору застави ОСОБА_3, як суб'єктом господарської діяльності, не тягне за собою його недійсність, тому що чинне законодавство не містить будь-яких обмежень з цього приводу.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, тобто слід визнати недійсним договір поруки № 4/кс-П від 01 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі начальника юридичного департаменту філії Полтавське головне регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» Плеханова І.О.

Відповідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 58, 60, 61, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 217 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати договір поруки № 4/кс-П від 01 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» в особі начальника юридичного департаменту філії Полтавське головне регіональне управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Плеханова Ігоря Олександровича, недійсним.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання скарги про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги про апеляційне оскарження, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук