Постанова № 32161051, 13.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 року Справа № 812/4225/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Чуванову А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Золоте Руно» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.01.2013 №0000082201, від 23.01.2013 № 0000092201, від 23.01.2013 № 0000122201,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 07.05.2013 надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Золоте Руно» (далі - ПП «Золоте Руно», платник податків, позивач) до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку, податковий орган, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 №0000082201, від 23.01.2013 № 0000092201, від 23.01.2013 № 0000122201.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 було відкрите провадження за вказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з 17.12.2012 по 28.12.2012 відповідачем здійснено планову виїзну перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012. Перевірка призводилась на підставі наказу № 29-у від 07.11.2012.

За результатами перевірки був складений Акт № 11/22-30319202 від 08.01.2013, відповідно до якого відповідачем були зроблені висновки про неправомірне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 508952,00 грн., що сталося, з точки зору відповідача, внаслідок порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, ст. 198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.З., 7.2.6., 7.4.4., 7.4.5. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»; а також про заниження податку на прибуток у сумі 544173,00 грн., що сталося, з точки зору відповідача, внаслідок порушення позивачем п.п. 138.1,.138.2.,.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, та п.п.5.1., 5.2.1., 5.3.9., 5.6.1., 5.7.1. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

23.01.2013 приватне підприємство «Золоте Руно» отримало податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку:

№ 0000092201 від 23.01.2013 щодо збільшення податку на прибуток приватних підприємств на суму 605 596,25 грн., у тому числі штраф 61 423,25 грн.;

№ 0000082201 від 23.01.2013 щодо збільшення податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 605 695,25 грн., у тому числі штраф 96 747,25 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення - рішення № 0000082201 від 23.01.2013, № 0000092201 від 23.01.2013, № 0000122201 від 23.01.2013 відповідача протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та спростуваннях заперечень відповідача (т.1 а.с. 3-11, т.4 а.с. 165-176).

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях до позову (т.1 а.с.161-164) і просив суд у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі -ПК України).

Позивач - приватне підприємство «Золоте Руно» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 09.03.1999 № 13831200000001602, свідоцтво про державну реєстрацію юридичних особи серії А00 №049079 (т.1 а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.03.1999 № 16623589, індивідуальний податковий номер - 303192012143 (т.1 а.с.13).

Відповідно до п. п. 41.1.1 Податкового Кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби України - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідач - державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби в розумінні ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

На підставі наказу № 886-п від 19.11.2012 «Про проведення документальної перевірки згідно плану - графіку», ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012 (т.1 а.с. 166).

За результатами перевірки був складений Акт № 11/22-30319202 від 08.01.2013, відповідно до якого відповідачем були зроблені висновки про неправомірне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 508952,00 грн., що сталося, з точки зору відповідача, внаслідок порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, ст. 198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.З.,7.2.6., 7.4.4., 7.4.5. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а також про заниження податку на прибуток у сумі 544173,00 грн., що сталося, с точки зору відповідача, внаслідок порушення позивачем п.п. 138.1,.138.2.,.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, та п.п.5.1., 5.2.1., 5.З.9., 5.6.1., 5.7.1. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

23.01.2013 приватне підприємство «Золоте руно» отримало податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку:

№ 0000092201 від 23.01.2013 щодо збільшення податку на прибуток приватних підприємств на суму 605 596,25 грн., у тому числі штраф 61 423,25 грн.;

№ 0000082201 від 23.01.2013 щодо збільшення податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 605 695,25 грн., у тому числі штраф 96 747,25 грн.

При розгляді адміністративної скарги платника податків ДПС у Луганській області, податковим органом була збільшена сума штрафних санкцій за податком на додану вартість у сумі 30 489,75 грн., про що свідчить податкове повідомлення-рішення № 0000122201 від 21.03.2013 .

Повторна адміністративна скарга позивача ДПС України була залишена без задоволення.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не заперечуються.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Пунктом 139.1.9. ст. 139 ПК України до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку віднесено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 187 Податкового кодексу України:

- датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1);

- датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8);

- попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11).

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Пункт 44.1. ст.44 ПК України визначає, що цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.3. ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Вищим адміністративним судом України у листі від 06.05.11 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також належить з'ясувати установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

ПП «Золоте Руно» (отримувач), в особі директора Жуковського М.Г. укладено договір на постачання товарів в асортименті від 23.10.2009 №1023 з ТОВ «Донбастрансторг» (постачальник), в особі директора Рудя А.В., від 26.08.2010 №0826 з ТОВ «Гранд 2009» (постачальник), в особі директора Михайлової Д.О. та договір від 24.11.2010 №1124 з ТОВ «Східдон Маркет» (постачальник), в особі директора Малютина А.В. (т.3 а.с. 203-209). Умови вказаних договорів є тотожними. Так, орієнтована сума поставки встановлюється у 1000000 (один мільйон) грн. За умовами договорів найменування та загальна кількість відображається у накладних на товар, який повинен відповідати усім технічним нормам, стандартам та правилам, встановленим для товару даного виду, що підтверджується відповідними сертифікатами, висновками. Постачання товарів здійснюється на підставі заявки, яка надається не пізніш ніж за 3 дні до дня постачання. У заявці вказується точне повне найменування товару та кількість товарної партії.

ПП «Золоте Руно» (покупець), в особі директора Жуковського М.Г., та ТОВ «Промтехноопт» (продавець), в особі директора Батюк Н.С., укладено договір від 27.05.2011 №527 постачання будівельних матеріалів та господарчих товарів. Вказаним договором передбачено, що кількість, найменування, вартість та інші особливості товару відображаються в рахунках - фактурах, які відповідно до умов п. 4.2 є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору відповідно до п. 4.2. складає сукупність рахунків - фактур.

На пропозицію суду позивачем не надано будь - яких документів, які б вказували на двостороннє погодження сторонами предмету зазначених договорів, кількості, найменувань предмету закупівлі та його вартості, як це передбачено умовами договорів - заявки на отримання товару та відповідно рахунки - фактури.

Відповідно до наданої позивачем довідки станом на 04.06.2013 до зазначених договорів зміни не вносились та додаткові угоди не укладались (т.16 а.с. 214-217).

Так, представники позивача в судовому засіданні пояснили, що будь-які заявки або рахунки - фактури за вказаними договорами позивачем у письмовому вигляді не складалися. Заявка здійснювалась засобами телефонного зв'язку працівниками позивача, на підставі отриманих позивачем заявок від споживачів товарів у день постачання товарів. Доставка товару здійснювалась позивачем самостійно із м. Донецьк або із м. Харків до м. Сєвєродонецьк.

На підтвердження реальності здійснення вказаних операцій позивачем надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні.

Податкові накладні внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.3 а.с. 35-202).

Спірні господарські операції відображено за даними бухгалтерського обліку позивача (т. 4 а.с. 180 - 250 - т. 5 а.с. 1- 251, т.6 а.с. 225-249) та внесено до декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток. (т.3 а.с. 15-84).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем на пропозицію суду надано сертифікати якості та висновки санітарно - епідеміологічної експертизи . (т. 3 а.с. 210 - 250 - т. 4 а.с. 1- 157), виписки по банківських рахунках. (т.8 а.с. 1-64).

Відповідно до витягів контрагенти позивача були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.16 а.с. 203-209).

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як встановлено вище, на підтвердження факту транспортування нібито отриманих від ТОВ «Донбастрансторг», ТОВ «Гранд 2009», ТОВ «Східдон Маркет» та ТОВ «Промтехноопт» позивачем надано товарно - транспортні накладні. Вказані документи судом оцінюються критично, враховуючи наступне. Відповідно до вказаних товарно - транспортних накладних перевезення здійснювалось автомобілем Mersedes 817D №400-77 ХА, який позивачем орендовано, продукція визначена накладними. Із вказаних товарно - транспортних накладних неможливо встановити масу вантажу, час, коли автомобіль вибув та прибув до гаражу, пробіг та витрати пального, кількість поїздок та інше. Вказані обставини не змогли пояснити і підтвердити представники позивача.

Так, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту. Відповідно до п. 11.3 Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Поняття «дорожній лист» визначено пунктом 1 Правил, відповідно до якого - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля в тому числі і подорожний лист встановлено спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Подорожних листів позивачем до суду також не надано.

Таким чином, доводи податкового органу щодо відсутності документального підтвердження перевезення нібито отриманих товарів позивачем знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що товари, які нібито отримано від ТОВ «Донбастрансторг», ТОВ «Гранд 2009», ТОВ «Східдон Маркет» та ТОВ «Промтехноопт» позивачем реалізовано останнім відповідно до наданих видаткових накладних, довіреностей та довідки (т.6 а.с. 1-221, т.7 а.с.1-231, т.8 а.с. 80-194, т.9 а.с. 1-200, т.10 а.с.1-200, т.11 а.с. 1-202, т.12 а.с. 1-201, т.13 а.с. 1-288, т.14 а.с. 1-266, т. 15 а.с. 1-200, т. 16. а.с. 1-200, 233-250, т.17 а.с. 1-50), оскільки представник в судовому засіданні пояснив, що це не ті товари.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що підприємницька діяльність, якою займається позивач, здійснюється з метою отримання прибутку. Отже, ціна, за якою позивач реалізує свою продукцію, повинна перевищувати її собівартість.

Як вбачається із матеріалів справи, наприклад, відповідно до видаткової накладної № 010731 від 01.07.2010 співробітник позивача-водій ОСОБА_6 за довіреністю № 109 від 29.06.2010 (т. 1 а.с. 211) отримав будматеріали від ТОВ «Донтрансторг» на загальну суму 32647,86 грн., які в подальшому було реалізовано позивачем відповідно до видаткових накладних № МЗР00003633, № МЗР00003607 № МЗР00003596 № МЗР00003593 від 01.07.2010, № МЗР00003630, № МЗР00003653, № МЗР00003650 № МЗР00003648 № МЗР00003639, № МЗР00003637 № МЗР00003638 (т.7 а.с. 1,3,4,6,8,10,12,14,16,17,18). Сума реалізації перевищує суму закупки на 2%. Так, наприклад, поз.10 видаткової накладної № 010731 від 01.07.2010 (т. 1 а.с. 211) зазначено «Еврорубероид Акваизол АПП - ПЭ-4,0-П, полиэстер, 10м, количество 300 кв.м. сумма с НДС 7131,00 грн.», який було реалізовано відповідно до видаткової накладної №МЗР00003637 від 02.07.2010 в кількості 300 кв.м. за 7275,00 грн. (т.7 а.с. 17). Аналогічна ситуація склалася і по іншим позиціям та по іншим групам поставок.). Позивач отримав будматеріали, за якими він їхав із м. Сєвєродонецька Луганської області до м. Донецьк (або м. Харьків) і повертався до м. Сєвєродонецька вантажним автомобілем, найкоротша відстань в одну сторону по трасі Н-20 складає 154 км, тобто мінімальна відстань в даному випадку складає більш ніш 300 км. Норма витрати дизпалива для Mersedes 817D на 100 км складає 17 літрів. Для подолання відстані у 300 км потрібно більш ніж 50 л дизпалива, що складатиме більш ніж 500 грн. Враховуючи, що до м. Харків від м. Сєвєродонецьк найкоротша відстань складає 249 км по трасі М-03, то дану поїздку витрати на пальне складатимуть більш 850 грн. Як вже вказувалось за довіреністю № 109 від 29.06.2010 (т. 1 а.с. 211) від ТОВ «Донтрансторг» відповідно до видаткової накладної № 010731 від 01.07.2010 позивач отримав будматеріали на загальну суму 32647,86 грн., які ним реалізовано та отримано суму прибутку близько 650 грн. Вказана сума не покриває витрати позивача на доставку товару, оскільки окрім витрат на пальне треба ще сплачувати орендну плату автомобіль (договір оренди т.16 а.с. 222), заробітну плату водієві та іншим працівникам, витрати на утримання торгівельних площ та інше. Також слід зазначити, що суми від реалізації приблизно половини розглянутих окремих поставок (до 25000 тис грн.) взагалі не покривають витрати на придбання дизпалива. Аналогічна ситуація склалася і по іншим періодам поставок. Будь-яких доказів щодо витрат на транспортування отриманих будматеріалів позивачем не надано. Представниками позивача в судовому засіданні повідомлено суду, що вони надали всі наявні документи.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що договори укладені ПП «Золоте Руно» від 23.10.2009 №1023 з ТОВ «Донбастрансторг», від 26.08.2010 №0826 з ТОВ «Гранд 2009», від 24.11.2010 №1124 з ТОВ «Східдон Маркет», та від 27.05.2011 №527 ТОВ «Промтехноопт» з метою мінімізації податків та без мети досягнення економічної вигоди.

В даному випадку суд також погоджується з доводами представника відповідача щодо безтоварності проведених операцій позивачем з контрагентами через неспроможність останнього здійснювати вказані операції, що підтверджується актами податкових органів (т.1 а.с.171-206).

Вказані розбіжності щодо визначення предмету закупівлі, відсутність підтвердження витрат на транспортування товару, продаж товару за ціною нижчою від собівартості, неможливість здійснення даних господарських операцій контрагентами в свою чергу, вказує на штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, досліджені судом в судовому засіданні, як і ненадання на пропозицію суду позивачем, тобто відсутність інших первинних бухгалтерських документів, необхідність утворення яких передбачена як нормативно-правовими актами, так і умовами укладеного договору, вказують на правильність доводів податкового органу щодо безтоварності вказаних господарських операцій, з якими суд погоджується. Тому оформлені належним чином податкові накладні не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, а суми витрат по вказаним операціям не відносяться до витрат, які не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 червня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Золоте Руно» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.01.2013 № 0000082201, від 23.01.2013 № 0000092201, від 23.01.2013 №0000122201 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову буде складено у повному обсязі до 18 червня 2013 року.

Суддя К.В. Агевич