Рішення № 32159283, 27.06.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1006/13- ц

Провадження № 2/161/1034/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Сидоренко О.В.

за участю представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах своїх дітей неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Моторного (транспортного) бюро України (надалі- МТСБУ), приватного підприємця ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_9, про стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в:

05 листопада 2008 року ОСОБА_4 під час досудового слідства у кримінальній справі про дорожньо-транспортну пригоду відносно ОСОБА_9 звернулась з цивільним позовом про відшкодування шкоди.

Свій позов ОСОБА_4 мотивує тим, що внаслідок ДТП, яка відбулася з вини ОСОБА_9 загинули її чоловік ОСОБА_10 та неповнолітній син ОСОБА_11 На час дорожньо-транспортної події (надалі -ДТП) ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах із підприємцем ОСОБА_2 Автомобіль «Рено Преміум», який належав підприємцю ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_9 застраховано не було. З цих підстав ОСОБА_4 з врахуванням неодноразово поданих уточнень до позовної заяви, просила задовольнити її вимоги щодо стягнення на її користь з МТСБУ 51 000,00 грн. на утримання неповнолітньої доньки до досягнення нею восьмирічного віку, 2 550,00 грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, а з підприємця ОСОБА_2 507 450,00 грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди та крім цього одноразово за період з 07.08.2007 по 25.06.2013 рік на користь неповнолітньої доньки ОСОБА_5 щомісячне відшкодування в розмірі 29 404,94 грн. та 573,43 грн. щомісяця починаючи з 26.03.2013 року і до досягнення донькою повноліття.

Крім цього, 27 листопада 2008 року в рамках цієї ж кримінальної справи з позовами до підприємця ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, звернулись ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є батьками загиблого ОСОБА_10 та дідом і бабою загиблого ОСОБА_11 З врахуванням уточнених позовних вимог позивачі просили стягнути з підприємця ОСОБА_2 на їх користь по 150 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_6 24 000,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди за виготовлення та встановлення надмогильних пам'ятників.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги з врахуванням поданих уточнень підтримав повністю та просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях. На їх обґрунтування послався на вирок суду у кримінальній справі.

Представник відповідача підприємця ОСОБА_2 в судовому засідання позов не визнав та пояснив, що вини безпосередньо ОСОБА_2 у загибелі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 немає. ОСОБА_9 на момент ДТП діяв не як працівник підприємця ОСОБА_2, а згідно договору доручення №24/07-07 від 24.07.2007р. їхав ставити автомобіль на облік у МРЕВ на ОСОБА_2 за довіреністю останньої.

З врахуванням викладеного просив стягнути моральну шкоду з ОСОБА_2 враховуючи принцип розумності та справедливості.

Представник відповідача МТСБУ, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_9 в судове засідання представника не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи. У своїх запереченнях, поданих суду 27.06.2013р., позов не визнало у зв'язку із втратою з 05.02.2013р. чинності Порядком проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого постановою КМУ від 31.12.2004р. №1776, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду від 12.04.2012 року у справі №1-294/2011, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.06.2012 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.3 КК України та вирішено цивільні позови потерпілих задовольнити частково.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України від 20.12.12 року вирок Луцького міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Вироком суду від 12.04.2012р. у кримінальній справі №1-294/2011, було встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок зіткнення автомобіля «Рено-Преміум» під керуванням ОСОБА_9 з автомобілем «ЗАЗ-110307» загинули водій останнього ОСОБА_10 та його син ОСОБА_11 В прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП стало грубе порушення ОСОБА_9 вимог правил дорожнього руху.

З матеріалів кримінальної справи та доказів наданих сторонами, судом також встановлено, що відповідно до договору продажу №18 від 24.07.2007 року підприємець ОСОБА_12 продала, а підприємець ОСОБА_2 придбала автомобіль марки «Рено Преміум» 1999 року випуску, червоного кольору, № рами НОМЕР_2 (том 1 аркуш кримінальної справи125).

Згідно довіреності (т.1 а.с. 127) та видаткової накладної №1 підприємець ОСОБА_2 24.07.2007 року отримала вказаний транспортний засіб (т.1 а.с. 126).

За правилом ч.1 ст.334 ЦК України (в редакції 2007р.) право власності в набу вача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановле но договором або законом.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача ОСОБА_2 про те, що в момент ДТП відповідач ОСОБА_2 не набула права власності на автомобіль.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України (в редакції 2007р.) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Ця норма поширювалась лише на правочини щодо нерухомого майна, оскільки лише договори про відчуження нерухомого майна підлягають державній реєстрації.

Чинне на момент продажу автомобіля законодавство не містило вимог державної реєстрації договору купівлі-продажу автомобіля, а лише постановку на облік МРЕВ автомобіля, на який уже набуто право власності.

Постановка на облік у МРЕВ ДАІ транспортних засобів не є державною реєстрацією прав власності на транспортний засіб і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб.

Тобто, ні законом, ні договором не передбачено іншого моменту переходу права власності на автомобіль до ОСОБА_2, крім як у момент передачі майна.

Також суд приймає доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_9 в момент скоєння ДТП володів транспортним засобом на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 договору доручення №24/07-07 від 24.07.2007р. та договору безоплатного користування автомобілем «Рено Преміум» від 01.08.2007 року.

Зокрема, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 договір доручення №24/07-07 від 24.07.2007р. передбачає постановку на облік, та негайне повернення ОСОБА_13 автомобіля «Рено-Преміум» ОСОБА_2

В свою чергу, згідно п.1.1 договору безоплатного користування майном від 01.08.2007 року (т.1 а.с.279-280) ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_9 приймає в користування автомобіль після його реєстрації у МРЕВ ДАІ.

Таким чином договір доручення від 24.07.2007 року між підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на утримання, постановку на облік, та негайне повернення автомобіля «Рено-Преміум» суперечить договору безоплатного користування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підприємець ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП на відповідній правовій підставі володіла автомобілем марки «Рено Преміум» 1999 року випуску.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 був укладений трудовий договір від 01.08.2007 року, згідно якого ОСОБА_9, як працівник, зобов'язаний виконувати роботу водія автотранспортних засобів (т.1 а.с. 120).

У відповідності до ст.1172 ЦК України фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Як роз'яснив Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України в п.6 постанови №4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст.1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.3 і 4 ст.1187 ЦК). Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах із ОСОБА_2 і в день скоєння ДТП виконував доручення роботодавця про постановку автомобіля на облік у МРЕВ ДАІ, що підтверджує виконання ОСОБА_9 своїх трудових обов'язків.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що матеріальна та моральна шкода, а також відшкодування витрат на поховання підлягають стягненню з ОСОБА_2

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_4, суд, у відповідності до ст.23 ЦК України враховує тяжкість вчиненого злочину який відноситься до категорії тяжких, необережну форму вини ОСОБА_9, глибину душевних страждань потерпілої, яка у відповідності до висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи (а.с. 177-178 т.1), зазнала найвищого ступеню глибини маральної шкоди, а сума компенсації моральної шкоди повинна відповідати об'єктивно визначеному потерпілою грошовому еквіваленту, інші обставини справи, вимоги розумності і справедливості і оцінює його в 200 000,00 грн.

За вирахуванням обов'язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яка згідно п.22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції 2007р.) становить 2 55,00 грн., на користь позивачки ОСОБА_4 слід стягнути 197 450,00 грн. моральної шкоди, а 2 55,00 грн. підлягає стягненню з відповідача Моторного (транспортного) бюро України.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_6та ОСОБА_7, суд, у відповідності до ст.23 ЦК України враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, необережну форму вини ОСОБА_9, глибину душевних страждань потерпілих, які втратили сина та внука, інші обставини справи, вимоги розумності і справедливості і оцінює його в 100 000,00 грн. кожному.

Згідно ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надмогильного пам'ятника - витрати.

Підлягають стягненню витрати понесені ОСОБА_6 на виготовлення і встановлення надмогильних пам'ятників в розмірі 18 000,00 грн., з врахуванням наданих Луцьким спеціалізованим комбінатом побутового обслуговування від 11.06.2013р. №167/01-12 граничних норм, оскільки їх розмір підтверджений рахунком №35 від 23 червня 2009 року, накладною №35 від 23.06.2009р., квитанцією №346/9 від 20.06.2009р. про оплату 5 000,00 грн., квитанцією №346/9 від 04.09.2009р. про оплату 6 000,00 грн., квитанцією №346/9 від 17.09.2009р. про оплату 10 400,00 грн.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що остання безпосередньо не завдала шкоди позивачам не заслуговують на увагу, оскільки нормами ст.1172 ЦК України не передбачено часткової відповідальності роботодавця, а навпаки, роботодавець відповідає за шкоду завдану його працівником у повному обсязі.

Підлягає задоволенню і вимога позивачки ОСОБА_4 до МТСБУ про стягнення на її користь щомісячного страхового відшкодування на утримання доньки ОСОБА_5 до досягнення нею восьмирічного віку.

Згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції 2007р.), а саме підпункту «а» п.41.1 ст.41, Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом встановлено, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 щодо використання автомобіля «Рено-Преміум» на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди застраховано не було. Тому Моторне (транспортне) страхове бюро України зобов'язане в порядку визначеному Законом, відповідати за шкоду, заподіяну діями засудженого ОСОБА_9 під час використання вказаного автомобіля.

Згідно з п.27.2 ст.27 вказаного Закону у зв'язку зі смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди, право на страхове відшкодування у вигляді щомісячної грошової допомоги має працездатна вдова, якщо у сім'ї є діти віком до восьми років.

Відповідно до п.27.4. Закону, у зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди» розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - страхове відшкодування), проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Посилання відповідача МТСБУ на втрату з 05.02.3013р. чинності постановою КМУ «Про затвердження порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди» судом до уваги не приймаються, оскільки згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. у справі №1-7/99 положення ст.58 Конституції України положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Відповідно до довідки від 11.08.2008р. розмір середньомісячної заробітної плати загиблого ОСОБА_10 за останнім місцем роботи становить 3 429,68 грн., частка на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вирахуванням частки, яка припадає на самого потерпілого становить 1143.22 грн.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку від 08.07.2011р. №713/06 на доньку ОСОБА_4 отримує пенсію внаслідок втрати годувальника в розмірі 544,00 грн.

З розрахунку 45 місяців (період часу з дня смерті ОСОБА_10 до досягнення донькою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 8-ми річного віку) помножити на 1143.22 грн. (щомісячний платіж на користь ОСОБА_4 до досягнення донькою 8-ми річного віку) становить 51 445,00 грн.

Сукупність щомісячних платежів, які підлягають до виплати МТСБУ на протязі вказаного періоду перевищують встановлений п.9.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції 2007р.) ліміт відповідальності 51 000,00 грн.

Відповідно до ст.27 п.21.6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» таке відшкодування може бути виплачено у вигляді одноразової компенсації.

Крім того, ст.1202 ЦК України також передбачено право суду стягнути з осіб, які несуть матеріальну відповідальність відшкодування у вигляді одноразової виплати.

Також підлягає задоволенню вимога ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь доньки ОСОБА_5 шкоди у зв'язку із втратою годувальника до досягнення нею повноліття.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого містять статті 1200, 1195 ЦК України.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Згідно з п.1 абз.2 ч.1 ст.1200 ЦК України шкода відшкодовується дитині до досягнення нею 18 років.

Таким чином, ОСОБА_5 має право на відшкодування шкоди, завданої смертю батька.

Згідно з ч.2 ст.1200 ЦК особам, визначеним у п.1 ч.1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Як встановлено судом, на час смерті ОСОБА_10 не був працевлаштованим та не мав відповідного доходу, який міг бути підставою для проведення розрахунку розміру відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Отже, при визначенні розміру шкоди підлягають застосуванню положення ч.2 ст.1195 ЦК. Також відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК України розмір шкоди має бути розрахований з вирахуванням частки, яка припадала на загиблого ОСОБА_10

ОСОБА_4, що є дружиною загиблого, на момент ДТП не перебувала на його утриманні, оскільки була працевлаштована і також мала право на відшкодування шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1208 ЦК за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

На момент втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 440,00 грн.

В період з 30.09.2007 по 25.06.2013 року розмір мінімальної заробітної плати періодично збільшувався.

Враховуючи норму абз.2 ч.1 ст.1202 ЦК, розрахунок шкоди, наданий позивачкою ОСОБА_4, а також те, що з моменту завдання шкоди пройшло близько шести років, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 шкоду, завдану втратою годувальника за період з 30.09.2007 року по 25.06.2013р. в розмірі 29 404,94 грн. одноразово та з 26.06.2013р. і до досягнення ОСОБА_5 повноліття по 573,43 грн. щомісячно.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити в зв'язкуго з безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1187, 1172, 1195, 1200, 1202, 1201 ЦК, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції 2007р.) України, суд, -

в и р і ш и в:

Позови задовольнити частково.

Стягнути одноразово з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Дніпровський район, Русанівський бульвар, б.8, код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_4 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп. страхового відшкодування на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до досягнення нею восьмирічного віку.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Дніпровський район, Русанівський бульвар, б.8, код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_4 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 197 450 (сто дев'яносто сім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнути одноразово з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 шкоду у зв'язку з втратою годувальника до досягнення нею 18 років за період з 07.08.2007 по 25.06.2013 року в розмірі 29 404 (двадцять дев'ять тисяч чотириста чотири) гривні 94 коп.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 щомісячний платіж на відшкодування шкоди завданої смертю годувальника у розмірі 573 грн. 43 коп. починаючи з 26.03.2013 року і до досягнення повноліття.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_7 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. понесених витрат на виготовлення та встановлення надмогильних пам'ятників.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 3 441,00 грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Дніпровський район, Русанівський бульвар, б.8, код ЄДРПОУ 21647131) в дохід держави судовий збір в розмірі 535,50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд. Особи, які приймали участі у справі, але не були присутні при проголошені судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта