Рішення № 32158852, 01.06.2013, Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 0101/5546/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого - судді Хотянової В.В.

при секретарі - Дороніної Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Алушта АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

встановив:

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2

про стягнення суми боргу за договором позики від 01.10.2010 року у розмірі 569961 грн 17 коп, що складається із основної суми боргу за договором позики у розмірі 399 300 грн, що еквівалентно 50 000 доларам США, три відсотки річних від простроченої суми боргу з 01.10.2010 року по 25.10.2012 року за 744 дні у розмірі 3057, 54 доларів США, пені за кожен день прострочення виконання із розрахунку 0, 1% від суми боргу у розмірі 18 250 доларів США, про стягнення судових витрат, посилаючись на неповернення відповідачем отриманої за договором позики суми в обумовлений строк.

Вимоги мотивує тим, що 01.10.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір позики №1/10 на суму, еквівалентну 50 тисячам доларів США, що складає еквівалент 399 300 гривень. Відповідач отримав від нього гроші, на підтвердження чого надав відповідні заяви про отримання коштів від 01.10.2010 року на суму 120 000 грн та від 22.10.2010 року на суму 279 300 грн, що складає еквівалент 35 000 грн.

В порушення умов договору позики та вимог ст.1049 ЦК України відповідач суму за договором позики у визначений договором термін - 25.12.2010 року не повернув , від повернення коштів ухиляється.

Відповідно до договору позики ОСОБА_2 взяв на себе обов'язок у строк до 25.12.2010 8 року повернути борг, а також пеню у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу (п.3.5 договору), яка у підрахунку за 365 днів склала 18 250 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних, що за період з 01.10.2010 року по 25.10.2012 року ( 744 дні) складає 3057, 54 доларів США.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позов про стягнення суми боргу за договором позики, в тому числі про стягнення трьох відсотків річних, пені, судових витрат з ОСОБА_3, та просив його задовольнити, при цьому посилався на вимоги ст. ст.1046, 625, ч.3 ст. 549 ЦК України.

Від позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу , в тому числі трьох відсотків річних, пені, судових витрат відмовився та просив в цій частині провадження у справі закрити.

Ухвалою Алуштинського міського суду від 01 червня 2013 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики від 01.10.2010 року закрито.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до письмового клопотання від 24.05.2013 року просив розгляд справи відкласти до розгляду касаційної скарги Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ на ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 24.04.2013 року по зазначеній справі . Зазначене клопотання судом не задоволено.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, направив до суду письмові заперечення на позов , просив у задоволенні позовних вимог відмовити, до позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 18 250 доларів США просив застосувати строк позовної давності та відмовити в даній позовній вимозі.

В письмових заперечення зазначив, що повністю повернув ОСОБА_1 борг згідно договору №1/10 від 01.10.2010 року, в підтвердження чого посилався на заяви про переказ готівки фізичним особам, на підставі яких перерахував ОСОБА_1 в 2011 році 240 000 грн, на підставі чеків перерахував позивачу 46719 грн 62 коп, на підставі квитанцій перерахував позивачу 112 790 грн. Однак ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не оформив у нотаріуса заяву про повернення грошової позики в повному обсязі, що передбачено пунктом 2.4 договору №1/10 від 01.10.2010 року (а.с.89-91).

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши докази надані сторонами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

01.10.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 1/10, згідно якого, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав грошову позику. Відповідно до п. 2.1 договору визначено, що грошова позика надається на 86 календарних днів у безвідсоткове користування в розмірі 50 000 доларів США, що складає еквівалент 399 300 гривень. В судовому засіданні позивач надав оригінал договору позики, який долучений до матеріалів справи та досліджений в судовому засіданні.

Відповідно до п.2.2. зазначеного договору факт передачі ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_2 , та отримання відповідачем грошової суми засвідчується квитанціями банківського переказу та нотаріальними заявами.

На виконання пункту 2.2. договору відповідач надав позивачу нотаріальні заяви від 01.10.2010 року та від 22.10.2010 року , що були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Відповідно до заяви від 22 жовтня 2010 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 279 300 гривень, що складає еквівалент 35 000 доларів США згідного договору 1/10 від 01.10.2010 року (а.с.10).

Відповідно до заяви від 01 жовтня 2010 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 120 000 грн згідно договору 1/10 від 01.10.2010 року (а.с. 11).

Позивач надав оригінали зазначених нотаріальних заяв, які долучені до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п.2.4 договору, повернення грошової позики здійснюється до 25 грудня 2010 року включно. Факт повернення грошової суми після закінчення терміну користування грошовою позикою засвідчується нотаріальною заявою та квитанціями банківського переказу.

Відповідач у вказаний строк покладені на нього обов'язки не виконав, грошові кошти не повернув.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до положень ч.1 ст.1046 , ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно із ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

При такому положенні, виходячи з правил ст.ст. 509, 525, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України та встановивши, що зобов'язання за договором позики відповідачем не було виконано в повному обсязі, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за договором позики у розмірі 399300 грн, так як розмір боргу з урахуванням курсу гривні до долару США на час ухвалення судового рішення позивач не заявляв, та стягнення трьох процентів річних від простроченої суми боргу з 26 грудня 20120 року , тобто з дати прострочення виконання грошового зобов'язання, по 25 жовтня 2012 року, як зазначено в позовних вимогах , (729 днів) у сумі 23 925 грн .

Доводи відповідача відносно того, що станом на 25 грудня 2012 року він повністю повернув грошову позику не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Із наданих відповідачем заяв про переказ готівки фізичним особам на 240 000 грн, чеків на суму 46 719 грн 62 коп, квитанцій на суму 112790 грн ( а.с 92-104), не вбачається, що зазначені кошти були повернуті позивачу за договором позики № 1/10 від 01.10.2010 року, в порушення вимог п. 2.4 договору позики відповідач не надав суду засвідченої нотаріально заяви про повернення коштів.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач не надав доказів, які могли б спростовувати доводи позивача про невиконання договору позики , також підтвердити ту обставину, що кошти за договором позики позивачу повернуті.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до договору позики ОСОБА_2 взяв на себе обов'язок у строк до 25.12.2010 року повернути борг, а також пеню у розмірі 0, 1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу (п.3.5. договору), яка позивачем визначена у розмірі 18250 доларів США.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, зокрема , до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Строк повернення боргу настав 26.12.2010 року, а в суд з позовом ОСОБА_1 про стягнення неустойки звернувся 17.10.2012 року, тобто с пропуском строків звернення до суду, що є підставою для відмови від позову , про застосування якої заявлено стороною , відповідачем ОСОБА_2.у справі та відповідає вимогам ст. 267 ЦК України (а.с. 91).

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають судові витрати, понесення яких підтверджується письмовими докази, у розмірі 3219 грн (а.с. 13).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 549, 625, 1046, 1047, 1049, 258, 267 ЦК України , ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 , 88 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 399 300 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста) гривень, що еквівалентно 50 000 доларам США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми з 26 грудня 2010 року по 25.10.2012 року 23 925 ( двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3219 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В.Хотянова