Рішення № 32158249, 21.06.2013, Вишгородський районний суд Київської області

21.06.2013 Справа № 363/976/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.

при секретарі Сакаді О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її у державну власність,

встановив:

прокурор звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення Вишгородською міською радою встановленого законом порядку при видачі земельних ділянок для ведення садівництва у власність, а саме надання Вишгородською міською радою рішенням від 29 грудня 2009 року № 31/16 п. 86 безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га в СТ «Дніпро - 8», яка є землею лісового фонду і знаходиться в користуванні Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство».

В подальшому ОСОБА_1 25 жовтня 2010 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0926 га.

Прокурор наполягає, що вказаний пункт рішення є незаконним, прийнятий з численними порушенням вимог земельного, лісового та цивільного законодавства, а тому просить визнати згаданий пункт рішення Вишгородської міської ради № 31/6 від 26 грудня 2009 року та державний акт на згадану земельну ділянку недійсними. Крім того просить повернути державі, в інтересах Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав у повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Представник Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» підтвердив обставини позову, підтримав заявлені вимоги та просив про їх задоволення.

Представник Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також відповідачі в судове засідання не прибули, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини їх неявки суду не відомі.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 169 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 157 ЦПК України, дану справу слід розглянути у відсутність відповідачів на підставі наявних доказів у загальному порядку.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням 31 сесії 5 скликання Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року № 31/16 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 111 громадян.

Пунктом 86 зазначеного рішення передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва в СТ «Дніпро - 8», яке розташоване в адміністративних межах Вишгородської міської ради.

На підставі вказаного рішення ТОВ «ЛА ЗЕМГРУП» розроблено технічну документацію щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України згідно додатку для ведення садівництва в межах СТ «Дніпро - 8» на території Вишгородської міської ради, в тому числі щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1

25 жовтня 2010 року на підставі вказаного рішення Вишгородської міської ради ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЛ № 329815 на право власності на земельну ділянку площею 0,0926 га, з кадастровим номером 3221810100:38:095:0154, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 08 жовтня 2010 року за № 011094202484.

Зазначена земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталі 166 Старосільського лісництва та перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Станом на час прийняття оскаржуваного рішення з постійного користування не вилучалась, жодних погоджень на її вилучення ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало.

Вказане підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (Планшет №5), розробленими та затвердженими в 1993 році при проведенні базового лісовпорядкування.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Крім того, належність спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3221810100:38:095:0154) до земель лісового фонду підтверджується інформацією з відділу Держземагенства у Вишгородському районі від 11 лютого 2013 року.

Згідно листа відділу Держземагентсва у Вишгородському районі Київської області від 15 лютого 2013 року № 297 спірна земельна ділянка (кадастровий номер 3221810100:38:095:0154) накладається на земельну ділянку ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Дані обставини також підтверджуються листами: відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області від 20 лютого 2012 року № 340, 08 та 11 лютого 2013 року №№ 234 та 243, відповідно, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 16 та 20 лютого 2012 року № № 75 та 76 відповідно, а також картографічними матеріалами.

Згідно вимог ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до вимог ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної і комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

Право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на спірну земельну ділянку не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало.

Згідно ст. 6 ЛК України усі ліси в Україні є власністю держави.

Крім того матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на момент прийняття оскаржуваного рішення не могла використовувати спірну земельну ділянку.

Згідно інформації відділу Держземагенства України проектно-технічна документація із землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки СТ «Дніпро - 8» на території Вишгородської міської ради на погодження не надходила, а перебувала в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Оскільки спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні СТ «Дніпро - 8», вона не могла бути надана ОСОБА_1, як члену товариства.

Таким чином, Вишгородська міська рада незаконно прийняла п. 86 рішення № 31/16 на підставі ч. 1 та 2 ст. 118 ЗК України.

Вишгородська міська рада повинна була діяти в межах вимог визначених частинами 6-9 ст. 118 ЗК України.

Так, для отримання земельної ділянки для ведення садівництва у власність ОСОБА_1 повинна була звернутись до Вишгородської міської ради і заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розробити проект землеустрою та погодити його, після чого звернутись до Вишгородської міської ради для затвердження вказаного проекту землеустрою, тільки після проведення вказаних дій отримати земельну ділянку у власність.

Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_1 не розроблявся та не затверджувався.

Згідно п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до вимог п. 4 та п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На підставі ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та сковує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України за основним цільовим призначенням передбачено таку категорію земель України, як землі лісогосподарського призначення.

Лісогосподарське цільове призначення спірної земельної ділянки згідно ст. 20 ЗК України не змінювалося.

Згідно п. «а» та п. «в» ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

Згідно роз'яснень даних у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 1 ЦК України, статті 2, 5 ЗК України). захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК України та інші).

На підставі викладеного суд доходить висновку, що п. 86 рішення Вишгородської міської ради № 31/6 від 26 грудня 2009 року прийнято всупереч вимог земельного, лісового та цивільного законодавства, що порушує права власника - держави та інтереси постійного землекористувача - ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а тому підлягає скасуванню.

Також на підставі ст. 6 ЛК України, статей 21, 118 ЗК України, ст. 16 ЦК України державний акт на право власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, приватизовану всупереч вказаних вимог Закону, як землю виділену під садівництво, належить визнати недійсним і тим самим захистити порушені права держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Що стосується вимоги про повернення земельної ділянки державі, то такий спосіб захисту порушених прав земельним та цивільним законодавством не передбачено, коли віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до положень статей 387 та 388 ЦК України в цій справі не пред'являвся.

З цих підстав позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 86 рішення Вишгородської міської ради №31/16 від 29 грудня 2009 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,12 га у приватну власність ОСОБА_1 для ведення садівництва у садовому товаристві "Дніпро - 8", яке розташовано в адміністративних межах Вишгородської міської ради.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0926 га для ведення садівництва, серії ЯЛ №329815, кадастровий номер 3221810100:38:095:0154, виданий на ім'я ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя