Постанова № 32157813, 02.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 5015/4769/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 без номера від 27.03.2013 року (вх. №05-05/309/13 від 04.04.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року

у справі №5015/4769/12

за позовом Приватного підприємства «Наш ринок», м. Львів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш ринок», м. Львів

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача: Зошій Ю.Й., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_6, представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_7, представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

21 травня 2013 року в судовому засіданні оголошена перерва до 28.05.2013 року. Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 28.05.2013 року, 19.06.2013 року та 25.06.2013 року.

Ухвалою суду від 28.05.2013 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Цією ж ухвалою залучено Львівську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

З підстав, зазначених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 28.05.2013 року, колегія суддів відхилила клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш ринок» про зупинення провадження у цій справі та Приватного підприємств «Наш ринок» про призначення земельно-технічної експертизи по даній справі.

Судом апеляційної інстанції також відхилено клопотання Приватного підприємства «Наш ринок» про відмову від позову, оскільки, згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі реалізувати надане йому право на відмову від позову до прийняття рішення по справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року у цій справі (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3) усунути перешкоди Приватному підприємству «Наш Ринок» (надалі ПП «Наш ринок») у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, наданою у користування згідно договору оренди землі від 24.12.2010 року №Ш-1971, шляхом її звільнення від тимчасового об'єкта торгівлі (павільйону), розміщеного на торгівельному місці НОМЕР_1. Стягнено з ФОП ОСОБА_3 на користь ПП «Наш Ринок» 1073 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 зазначає, що окрім позивача орендарем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Ринок», з яким у відповідача існують договірні відносини щодо використання торгового місця. Також апелянт зазначає, що постановою Галицького районного суду міста Львова від 21.02.2011 року у справі №2а-319/2011, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2011 року скасовано ухвалу Львівської міської ради від 16.12.2010 року №86, яка була підставою для укладення договору оренди землі №Ш-1971 від 24.11.2010 року між позивачем та Львівською міською радою, а отже, позивач не є належним орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1. ФОП ОСОБА_3 просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

На підставі ухвали Львівської міської ради №86 від 16.12.2010 року «Про користування ПП «Наш ринок» земельною ділянкою на АДРЕСА_1» (надалі Ухвала №86), 24.12.2010 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та ПП «Наш ринок» (Орендар) укладено договір оренди землі (надалі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для обслуговування ринку. Зазначений Договір укладено на три роки до 16.12.2012 року.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 21.02.2011 року у справі №2а-319/2011, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2011 року скасовано ухвалу №86.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, відповідач користується павільйоном НОМЕР_1, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Позивач звертаючись із позовними вимогами, зазначає, що ФОП ОСОБА_3 використовує земельну ділянку під торговим павільйоном НОМЕР_1 без жодних правових підстав, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо користування спірною земельною ділянкою.

Частинами 1 та 2 ст.27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (надалі ЗК), в редакції, що діяла на момент укладення договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.5 ст.126 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Положенням ч.1 ст.212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Щодо посилання апелянта на висновок про фактичне продовження відносин оренди земельної ділянки між ТОВ «Наш ринок» та Львівською міською радою (справа №15/201 Господарського суду Львівської області), встановлене рішенням від 30.11.2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2011 року, то суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання незаконним ухвали Львівської міської ради №86 від 16.12.2010 року «Про користування ПП «Наш ринок» земельною ділянкою на АДРЕСА_1» є підставою для визнання недійсним укладеного на підставі неї Договору, оскільки, ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі; абзацом перший частини першої ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо наявності договірних відносин з ТОВ «Наш ринок» з огляду на наступні обставини.

Наявний в матеріалах справи договір НОМЕР_1 від 11.01.2007 року на надання послуг на торгівельному майданчику ТОВ «Наш ринок», укладений між ТОВ «Наш ринок» та ФОП ОСОБА_3 регулював відносини щодо послуг з утримання власного об'єкту торгівлі в межах торгівельного майданчика Товариства за адресою: АДРЕСА_1 для організації Підприємцем торгової діяльності (п.1.1) та жодним чином не регулює відносини щодо користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до п.6.1 цього Договору він діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2007 року. Автоматичне продовження строку дії Договору не допускається. Після закінчення строку дії Договору за згодою сторін Договір може бути переукладений на новий строк в термін не пізніше десяти календарних днів після закінчення строку дії Договору (п.6.6).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року у справі №5015/4769/12 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.07.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.