Рішення № 32157681, 12.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.Справа № 922/1023/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків до КУ Богодухівський дитячий будинок-інтернат, м.Богодухів про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Бойко Р.В., за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" м. Харків звернувся до господарського суду Харківської з позовною заявою до Комунальної установи Богодухівський дитячий будинок-інтернат, м. Богодухів, в якій просить суд стягнути 2119,81 грн. основної заборгованості 9,78 грн.- пені , 4,53 грн.- збитки від інфляції, та 6,30грн. - 3% річних за договором № 580436 від 30.05.2006 року про надання послуг електрозв`язку. В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору, а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманих від позивача послуг.

Ухвалою суду від 14.03.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області від 29.04.2013 року "щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи", автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Прохорову С.А.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні пояснив, що основний борг відповідачем сплачено 18.03.2013 року, підтримав позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сума заявленої заборгованості до стягнення сплачена їм у повному обсязі, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

Між ВАТ «Укртелеком» (підприємство зв'язку, позивач по справі) і Комунальною установою «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» (споживач, відповідач по справі) було укладено 30 травня 2006 року договір № 580436 про надання послуг електрозв'язку.

Згідно розділу 1 договору підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в Додатку 1, споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування відповідно до п. 3.2.8 Договору.

Позивач відкрив в системі розрахунків відповідачу особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом №580436, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих відповідачу послуг. На вказаному особовому рахунку також відображаються всі оплати Споживача. При виставленні щомісячного рахунку на оплату вид послуги зазначається окремим рядком.

Оператори, провайдери надають телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до умов укладеного Договору, Законів України «Про телекомунікації», «Про захист прав споживачів», інших актів законодавства, у т.ч., Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінетом міністрів України (далі - Правила), і інших нормативних документів в сфері телекомунікацій.

Згідно умов договору (пункт 4.1, пункт 4.10) надання послуг за договором є платним, вартість послуг, визначається відповідно до діючих тарифів позивача.

У відповідності до умов договору (пункт 4.5) відповідач повинен був своєчасно здійснювати оплату за надані послуги в кредит, а саме, в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду на підставі рахунку позивача.

Позивач виконував свої обов'язки за вищевказаним договором та надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Однак, відповідач порушував свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги, в зв'язку з чим станом на момент подачі позову за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року включно за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 2119,81 грн.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно визначення частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до договору (пункт 5.8), передбачена відповідальність споживача за несвоєчасне перерахування плати за надані телекомунікаційні послуги, а саме, пеня, яка нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Так, позивачем за несвоєчасне перерахування плати за надані телекомунікаційні послуги, відповідачу була нарахована пеня в сумі 9,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 252 від 18.03.2013 року та платіжного доручення №251 від 18.03.2013 року, відповідач після звернення позивача з позовом до суду здійснив оплату наданих телекомунікаційних послуг за жовтень 2012 року згідно рахунку №349 та за грудень 2012 року згідно рахунку №421 на загальну суму 3 196,20 грн.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача загальна сума проведених платежів була віднесена ним на погашення існуючої на момент звернення із позовом до суду заборгованості, а залишок сплачених коштів спрямовано на погашення поточної заборгованості відповідача за надані йому телекомунікаційні послуги.

Надані до матеріалів справи рахунки на оплату за спірний період містять відомості про вартість телекомунікаційних послуг у звітному періоді та суму пені нараховану споживачу (відповідачу у справі) за несвоєчасні розрахунки.

Враховуючи викладене заявлені до стягнення сума основного боргу у розмірі 2119,81 грн. та 9,78 грн. пені відповідачем сплачені відповідно до платіжного доручення № 252 від 18.03.2013 року та платіжного доручення №251 від 18.03.2013 року.

За таких обставин та керуючись п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 119,81 грн. та пені в сумі 9,78 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Доказів оплати нарахованих за порушення термінів оплати спожитих послуг 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення 6,30 грн. 3% річних та 4,53 грн. інфляційних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, п.1-1 ст80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи "Богодухівський дитячий будинок-інтернат" (вул. Космічна, 3, м. Богодухів, Харківської область 62103, Україна, п/р 35413001001346 в ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011, код ЄДРПОУ 03189558) на користь ПАТ «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» (вул. Іванова, 7/9, м. Харків, 61002, Україна, р/р 26000032069001 в AT «Брокбізнесбанк» м. Харкова, МФО 300249, код ЄДРПОУ 25614660) - 6,30 грн. 3% річних, 4,53 грн. інфляційних втрат та судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 119,81 грн. та пені в сумі 9,78 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/1023/13-г