Рішення № 32157636, 01.07.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.2013 Справа № 920/605/13За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАФТА», м. Шостка, Сумська область

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «ШОСТКИНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15909», м. Шостка, Сумська область

про стягнення 211222 грн. 98 коп.

Суддя Лущик М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: представник Коваленко О.І., довіреність б/н від 24.04.2013 року, керівник Довбиш Ю.М.

При секретарі судового засідання Тимченко О.О.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.06.2013 року о 10 год. 00 хв., до 01.07.2013 року о 10 год. 40 хв. та до 01.07.2013 р. об 11 год. 00 хв. для здійснення реєстрації поданих представником відповідача документів в автоматизованій системі документообігу суду.

Суть спору: позивач, відповідно до поданого позову просить суд стягнути з відповідача на свою користь 211222 грн. 98 коп. заборгованості за переданий природний газ, яка виникла станом на 31.03.2013 відповідно до договору купівлі-продажу № 9 від 01.01.2012 року, укладеного між сторонами у справі, а також 4 224 грн. 47 коп. судового збору.

Відповідач відповідно до відзиву на позов б/н від 15.05.2013 року (вх. № 6358 від 16.05.2013), не визнає суму боргу заявлену позивачем у позові, посилаючись на часткову оплату ним вартості поставленого природного газу, яку позивач не врахував при розрахунку заявлених позовних вимог.

Позивач супровідним листом б/н, б/д (вх. № 7671 від 03.06.2013) надав для долучення до матеріалів даної справи копії накладних № 456 від 31.12.2012, № 0434 від 30.11.2012, № 0409 від 31.10.2012, № 0361 від 30.09.2012, № 0300 від 31.08.2012, № 0279 від 31.07.2012, № 0233 від 30.06.2012, № 0178 від 31.05.2012, № 0171 від 30.04.2012, № 0111 від 30.03.2012, № 0054 від 29.02.2012, № 0017 від 31.01.2012, № 0006 від 30.12.2011, які на підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

20.06.2013 від відповідача надійшли до суду письмові пояснення б/н від 19.06.2013 (вх. № 8784 від 20.06.2013), де останній зазначає, що позовна заява не містить виклад обставин на яких ґрунтуються вимоги позивача, а саме не зазначено на яких саме видаткових накладних стягується сума заборгованості.

Крім того, на виконання вимог ухвали від 03.06.2013 у даній справі відповідач надав суду копію рахунку № 0312 від 02.10.2012, копію видаткової накладної № 0361 від 30.092012, копію платіжного доручення № 103 від 29.03.2013, копію платіжного доручення № 111 від 04.04.2013, копію платіжного доручення № 116 від 11.04.2013, копію рахунку № 0370 від 05.11.2012, копію видаткової накладної № 0409 від 31.10.2012, копію платіжного доручення № 130 від 25.04.2013, копію платіжного доручення № 168 від 27.05.2013, копію платіжного доручення № 189 від 06.06.2013 та акт звірки розрахунків від 14.06.2013 року, які на підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

В даному судовому засіданні представник відповідача передав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача б/н від 26.05.2013 року (вх. № 9264 від 01.07.2013) та заяву позивача про уточнення позовних вимог б/н, б/д, де останній просить суд у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості, стягнути з відповідача на свою користь 133 073 грн. основного боргу, який виник станом на 25.06.2013 року за договором купівлі-продажу № 9 від 01.01.2012 року, укладеного між сторонами у справі та 2 336 грн. 73 коп. - 3% річних, а також судовий збір в розмірі 4164 грн. 46 коп.

В судовому засіданні 01.07.2013 року оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. для здійснення реєстрації поданих до суду представником відповідача від позивача зазначених документів в автоматизованій системі документообігу суду.

Відповідач подав пояснення щодо поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог б/н від 01.07.2013 року (вх. № 9258 від 01.07.2013), в якому зазначає, що позивач змінює предмет позову після початку розгляду справи по суті, а також відповідач вказує, що позивачем не наведено обґрунтований розрахунок 3 % річних із зазначенням періоду, за який розраховуються річні та кількість днів прострочення платежу. У зв'язку з цим відповідач просить суд залишити заяву позивача про уточнення позовних вимог без розгляду.

Проте надані відповідачем заперечення відхиляються судом з огляду на наступне.

Приписами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.10. постанови пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої» № 18 від 26.12.2011 року, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Відповідно до пункту 3.11. названої постанови ВГС України, Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Абзацом третім пункту 3.12. вищезазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України визначено, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Крім того, від позивача до суду надійшло поштовим зв'язком 01.07.2013 року клопотання б/н від 26.05.2013 року про розгляд справи без участі представника позивача разом із заявою про уточнення позовних вимог б/н, б/д, які раніше надані представником відповідача.

Тому на підставі вищенаведеного суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подану позивачем заяву, яка по своїй суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду та переходить до розгляду позовних вимог.

Стосовно посилання відповідача на відсутність розрахунку суми річних, то даний розрахунок наведено позивачем у поданій ним до суду заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази та заслухавши пояснення представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 9, згідно умов якого ТОВ «ІНТЕРНАФТА» передає у власність ВАТ «ШОСТКИНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15909» природний газ (метан), а останній в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити природний газ (метан) на умовах даного договору.

За умовами пункту 4 названого договору, ціна за одиницю товару (природний газ метан) встановлюється в розмірі - 6,10 грн. за м3, в тому числі ПДВ в розмірі - 1,02 грн. Ціна за даним договором може бути змінена за коньюктурою ринку.

Пунктом 5 договору купівлі-продажу № 9 від 01.01.2012 року визначено, що оплата вартості послуг з постачання природного газу здійснюється відповідачем у безготівковій формі, шляхом 100 % попередньої оплати.

Згідно з пунктом 6 даного договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Дія договору може бути припинена за ініціативою кожної з сторін. При цьому, сторона ініціатор зобов'язується попередити іншу сторону про припинення дії договору не пізніше ніж за 15 днів. У випадку якщо покупець (відповідач за даним спором) за 30 днів до терміну закінчення дії договору не повідомив позивача про наміри розірвати договір, термін дії договору купівлі-продажу, автоматично продовжується на один рік і діє до 31 грудня наступного року.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що протягом дії укладеного між сторонами договору, ТОВ «ІНТЕРНАФТА» свої обов'язки щодо передачі природного газу метану виконало, однак ВАТ «ШОСТКИНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15909» зобов'язання по оплаті не здійснювало у повному обсязі, чим порушувало умови договору купівлі-продажу № 9 від 01.01.2012 року, вимоги діючого законодавства та права і охоронювані законом інтереси позивача.

Так, на виконання названого договору, 31.01.2012 року відповідачем було отримано за видатковою накладною № 0017 природний газ метан на суму 88583,53 грн., 29.02.2012 року за видатковою накладною № 0054 - на суму 62464,49 грн., 30.03.2012 року за видатковою накладною № 0111 - на суму 31016,24 грн., 30.04.2012 за видатковою накладною № 0171 - на суму 78052,06 грн., 31.05.2012 за видатковою накладною № 0178 - на суму 104936,48 грн., 30.06.2012 за видатковою накладною № 0233 - на суму 100891,70 грн., 31.07.2012 за видатковою накладною № 0279 - на суму 98403,54 грн., 31.08.2012 за видатковою накладною № 0300 - на суму 100128,05 грн., 30.09.2012 за видатковою накладною № 036 - на суму 96113,44 грн., 31.10.2012 за видатковою накладною № 0409 - на суму 94293,05 грн., 30.11.2012 за видатковою накладною № 0434 - на суму 76647,62 грн., 31.12.2012 за видатковою накладною № 456 - на суму 20282,60 грн. Всього відповідачем протягом 2012 року отримано природного газу (метану) на загальну суму 951812,80 грн.

Судом в судовому засіданні, яке відбулося 03.06.2013 року, досліджено оригінали, а копії долучено до матеріалів даної справи сіданні супровідним листом б/н, б/д (вх. № 7671 від 03.06.2013) надав для долучення до матеріалів даної справ видаткових накладних № 456 від 31.12.2012, № 0434 від 30.11.2012, № 0409 від 31.10.2012, № 0361 від 30.09.2012, № 0300 від 31.08.2012, № 0279 від 31.07.2012, № 0233 від 30.06.2012, № 0178 від 31.05.2012, № 0171 від 30.04.2012, № 0111 від 30.03.2012, № 0054 від 29.02.2012, № 0017 від 31.01.2012, № 0006 від 30.12.2011 (а.с. 45 -58), на які посилається позивач як на підставу заявлених ним позовних вимог.

Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін за даним спором та скріплені їх печатками, і в розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому приймаються судом як доказ фактичної поставки позивачем відповідачеві природного газу (метану).

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статті 610 названого Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а статтею 612 цього ж Кодексу визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу статті 525 названого Кодексу не допускається.

В порядку вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем 30.01.2013 року рекомендованим листом вих. № 12 на адресу відповідача направлено вимогу про здійснення оплати отриманого природного газу метану до 10.02.2013 року, проте відповідачем лише частково погашено існуючу заборгованість, у зв'язку з чим, станом на 25.06.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості отриманого природного газу протягом 2012 року складає 133073 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, встановив, що відповідач не виконав належним чином умов укладеного між сторонами у справі договору, не оплатив в повному обсязі вартість переданого йому позивачем природного газу (метану), тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ протягом 2012 року в розмірі 133073 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі вимог статей 526, 527, 610 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з наведеним позивачем розрахунку 3 % річних за період з 30.09.2012р. по 31.12.2012р. складають 2336 грн. 73 коп.

Приймаючи до уваги обргунтованість наданого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору в повному розмірі, тобто в сумі 4164 грн. 46 коп., оскільки часткове погашення ним заборгованості здійснено після порушення провадження у справі.

Позивачем, при поданні позовної заяви № 32 від 11.04.2013 року про стягнення з відповідача на користь позивача 211222 грн. 98 коп., у відповідності до платіжного доручення № 1011 від 10.04.2013 р. сплачено судовий збір в розмірі 4224 грн. 47 коп.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, згідно із положеннями зазначеної правової норми, позивачу повертається 60 грн. 01 коп. судового збору внесеного в більшому розмірі за платіжним дорученням № 1011 від 10.04.2013 року, оригінал якого господарським судом Сумської області долучено до матеріалів справи № 920/605/13.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ШОСТКИНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15909» (41108, Сумська область, м. Шостка, вул. Урицького, буд. 36, Ідентифікаційний код 03118653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАФТА» (41108, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, буд. 57, Ідентифікаційний код 32224984) 133073 грн. основного боргу, 2336 грн. 73 коп. - 3 % річних та 4164 грн. 46 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАФТА» (41108, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, буд. 57, Ідентифікаційний код 32224984) з державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в розмірі 60 грн. 01 коп., внесений в більшому розмірі за платіжним дорученням № 1011 від 10.04.2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 920/605/13.

Повне рішення складено 03.07.2013 року.

Суддя М.С. Лущик