Рішення № 32157624, 01.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.13 р. Справа № 914/2173/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-3000», м.Лубни, Полтавська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення грошових коштів в сумі 4 121,12грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Корогода І.І. - представник за довіреністю від 29.12.2011р.;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-3000» подало позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 4 121,12грн.

Ухвалою суду від 06.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 01.07.2013 р.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просить їх задоволити. На виконання вимог ухвали суду, подав: письмове підтвердження про відсутність підстав передбачених передбачених п.2 ч.1 ст. 62 ГПК України, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо позивача, акт звірки взаєморозрахунків і докази надіслання його відповідачу та банківські виписки за період з 01.03.2011р. по 17.06.2013р.

Також представник позивача зазначив, що після подання позовної заяви відповідач 13.06.2013р. сплатив 300,00 грн.

В судове засідання відповідач не з'явився, про причини не прибуття суд не повідомив, хоч належним чином та завчасно (13.06.2013р.) повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання суду будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, та обґрунтованих заперечень проти вимог позову.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 01.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Між ТзОВ «Автотехцентр - 3000» (за договором - постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - покупець) укладено договір поставки №27 (на умовах відстрочки платежу) від 01 березня 2011 року.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору. Предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, інші комплектуючі для транспортних засобів, що іменуються - товар.

Згідно з п.4.3. Договору моментом поставки вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на товар. Факт отримання товару - вісь балансира підвіски задн. КамАЗ з кроншт. 10т. (пр.-во КамАЗ) - покупцем підтверджується видатковою накладною №1683/8 від 11 жовтня 2012 року на суму 4 760, 88грн. (разом з ПДВ), що підписана сторонами та виданою довіреністю №47 від 2 жовтня 2012 року, дійсною до 11 жовтня 2012 року, виданою на ім'я ОСОБА_1

Відповідно до п.3.6. Договору оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. А згідно з п.3.8. Договору будь-які грошові кошти покупця, які надходять на виконання даного Договору, сторони вважають такими, що надійшли на погашення тієї заборгованості покупця перед продавцем, що виникли раніше відповідно до календарної черговості її виникнення.

19 листопада 2012 року вих.№347 позивач належним чином направив відповідачу претензію на суму 9 989, 04 грн., в тому числі за неоплату товару по накладній №1683/8 на суму 4 760,88 грн., яка залишена без розгляду.

На момент звернення до суду з позовною заявою, відповідач оплатив 1 246, 04 грн. Таким чином, позовна вимога основної заборгованості склала суму 3 514, 84 грн. (4 760, 88 грн. - 1 246,04 грн. = 3 514, 84 грн.). На зазначену суму позивачем нараховано штрафні санкції.

На момент розгляду справи в суді, відповідачем 13.06.2013р. оплачено 300,00грн. Факт оплати підтверджується банківськими виписками (є в матеріалах справи) та Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2011 року по 17.06.2013 року на суму 3 214, 84 грн., який на виконання вимог ухвали господарського суду Львівської області від 06.06.2013 року по справі №914/2173/13 позивач 19 червня 2013 року вих..№201 належним чином направив відповідачу.

Таким чином, неоплаченою залишається основна заборгованість на суму 3 214, 84 грн. (3 514,84 - 300,00грн. = 3 214,84 грн.).

Доказів повного погашення заборгованості на момент ухвалення рішення сторонами суду не надано.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів погашення виниклої заборгованості не представив.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 300,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині стягнення 3 214, 84 грн. основної заборгованості вимога підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, поданими доказами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати Товару, встановлених умовами цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки в оплаті.

Суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення пеня в сумі 254,80 грн. нарахована за 182 дні позивачем правомірно і підлягає задоволенню.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 7.3. Договору за односторонню відмову від виконання умов договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% (десяти) відсотків від вартості неоплаченого товару.

Тому стягнення штрафу у розмірі 351,48 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 219, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 549, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-3000» (79040, місто Львів, вулиця Збиральна, будинок 7; ідентифікаційний код 20842675) 3 214,84 грн. основний борг, 254,80 грн. пеня, 351,48 грн. штраф та 1 720,50 грн. витрати по платі судового збору.

3. В стягненні 300,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.07.2013р.

Суддя Коссак С.М.