Рішення № 32157506, 27.06.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/36/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2013 Справа № 908/1978/13

за позовом приватного підприємства «Октан Центр» (72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Крупської, 30, кімн. 21)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» (69005, місто Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 3, кв. 12)

про стягнення 35 600,00 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: Соколова М.В., довіреність № 14 від 16.10.2012 р., паспорт серії СЮ № 276747 від 12.10.2012 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 06.06.2013 року звернувся позивач - приватне підприємство «Октан Центр» з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» про стягнення 35 600 грн. заборгованості за дизельне паливо. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на статті 20, 173-175, 179, 193, 216-218, 220, 224-226 Господарського кодексу України та статті 509, 525, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 07.06.2013 року порушено провадження у справі № 908/1978/13, справі присвоєно номер провадження 18/36/13, судове засідання призначене на 27.06.2013р.

До канцелярії господарського суду Запорізької області 18.06.2013 р. та 21.06.2013 р. від позивача надійшли клопотання вих. № 72 від 17.06.2013 р. та № 83 від 20.06.2013 р., відповідно до яких ПП «Октан-Центр» у зв'язку зі сплатою відповідачем суми заборгованості, просив суд в порядку ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі з підстав відсутності предмету спору; винести ухвалу про повернення сплаченого приватним підприємством «Октан-Центр» судового збору в розмірі 1 720,50 грн. на підставі платіжного доручення № 199 від 24.05.2013 р. та повернути оригінал самого платіжного доручення. Як доказ сплати суми боргу позивачем надані платіжні доручення № 11 від 29.05.2013 р. на суму 3 000,00 грн. та № 15 від 14.06.2013 р. на суму 32 500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, поважність причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, в обґрунтування заперечень посилався на відсутність боргу, внаслідок його своєчасної сплати ТОВ «Газ Інвест» про що свідчать надані платіжні доручення та відповідь від 13.05.2013 р. № 149 на претензію позивача від 11.04.2013 р. На підставі чого, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 27.06.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини сторін є господарськими.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобов'язався на підставі видаткової накладної поставити та передати у власність ТОВ «Газ Інвест» дизельне паливо (надалі - товар) в кількості 4 740 літрів на загальну суму 46 926,00 грн., а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

За своєю правовою природою спірний правочин є договором купівлі-продажу.

Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою накладної, де вказані: товар, його кількість, ціна; та претензії де зазначений строк оплати суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частина 1 ст. 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме поставка дизельного палива в кількості 4 740 літрів на загальну суму 46 926,00 грн. підтверджується видатковою накладною № 1190 від 12.11.2012 р.

На оплату поставленого товару позивачем був виставлений рахунок-фактура № 01099 від 12.11.2012 р. на суму 46 926,00 грн.

Однак, відповідач зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар, в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 11 326 грн., про що свідчить платіжне доручення № 953 від 05.12.2012 р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 35 600,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо оплати отриманого товару в повному обсязі, на адресу відповідача була направлена претензія-вимога № б/н від 11.04.2013 р. з проханням перерахувати суму заборгованості за поставлене дизельне паливо у розмірі 35 600,00 грн. Претензія отримана відповідачем 16.04.2013 р.

У відповіді на претензію вих. № 149 від 13.05.2013 р. відповідач зазначив, що невиконання ним зобов'язань щодо оплати отриманого товару сталося внаслідок стихійного лиха (форс-мажор) та просив перенести строк оплати до 15.06.2013 р.

Однак позивач відповіді не надав, запропонований відповідачем строк не погодив.

Як зазначено у позові, у зв'язку з відсутністю перерахувань з боку відповідача у визначений позивачем строк та наявністю боргу, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач відправив до суду позовну заяву 04.06.2013 р., згідно відбитку поштового штемпелю на конверті. Судом позов отриманий 06.06.2013 , про що свідчить штамп вхідної кореспонденції господарського суду Запорізької області № 2079/09-05/13 .

Матеріали справи містять платіжні доручення № 11 від 29.05.2013 р. (на суму 3 000,00 грн.) та № 15 від 14.06.2013 р. (на суму 32 500,00 грн.), які підтверджують факт сплати відповідачем отриманого товару.

Враховуючи той факт, що оплата в розмірі 3 000,00 грн. була здійснена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині позову, внаслідок відсутності на те правових підстав.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач оплату боргу в сумі 32 500,00 грн. здійснив після звернення із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Клопотання позивача щодо повернення сплаченого судового збору в розмірі 1 720,50 гривень на підставі платіжного доручення № 199 від 24.05.2013 р. та повернення оригінала самого платіжного доручення судом відхилено виходячи з наступного:

Пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 р № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судом у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для винесення судом ухвали про повернення сплаченого позивачем судового збору та, як наслідок, відсутні і підстави повернення оригіналу платіжного доручення, яке підтверджує факт оплати судового збору в установлених законом порядку та розмірі.

В іншій частині клопотання позивача задоволенні з огляду на викладене вище.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 32 600,00 грн. основного боргу припинити.

2. В частині стягнення 3 000,00 грн. основного боргу - в позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» (69005, місто Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 3, кв. 12, код ЄДРПОУ 31731398) на користь приватного підприємства «Октан Центр» (72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Крупської, буд. 30, кімната 21, код ЄДРПОУ 37644180) 1 575,51 грн. (одну тисячу п'ятсот сімдесят п'ять грн. 51 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 02 липня 2013 р.