Рішення № 32157455, 26.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р. справа № 911/1718/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль», Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 88 322,61 гривень

за участю представників:

від прокуратури: Самсонова О.В. (посвідчення №016409 від 22.04.2013р.)

від позивача: Халіна А.О. (довіреність №14-351 від 16.03.2012р.)

від відповідача: Самелюк Т.А. (довіреність №109/04 від 15.01.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.04.2013р. перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі-НАК «Нафтогаз України»/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі-ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»/відповідач) про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, 88 322,61 грн., з яких: 69 691,65 грн. пені, 4 711,93 грн. інфляційних втрат та 13 919,02 грн. 3% річних за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №33-р-ПР від 30.01.2012р.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також застосувати наслідки пропущення строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013р. порушено провадження у справі №911/1718/13 та призначено справу до розгляду на 21.05.2013р.

21.05.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 18.06.2013р.

В судовому засіданні 18.06.2013р. оголошувалась перерва до 26.06.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2012р. між НАК «Нафтогаз України» (далі-продавець) та ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі-покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу №33-р-ПР (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом січня-липня 2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 508 931 501,99 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2012р. на суму 90 279 421,98 грн.,

- від 29.02.2012р. на суму 85 370 651,35 грн.,

- від 31.03.2012р. на суму 91 555 514,20 грн.,

- від 30.04.2012р. на суму 67 127 781,01 грн.,

- від 31.05.2012р. на суму 54 258 539,90 грн.,

- від 30.06.2012р. на суму 53 962 542,15 грн.,

- від 31.07.2012р. на суму 66 377 051,06 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, здійснивши остаточні розрахунки за вказаними актами з порушенням встановлених договором строків, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими документами позивача за спірний період, а також визнається відповідачем у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 69 691,65 грн. пені, нарахованої з урахуванням проведених відповідачем розрахунків, за періоди:

з 15.02.2012р. по 17.02.2012р. на 2 355 962,73 грн. заборгованості за січень 2012р.,

з 15.04.2012р. по 20.04.2012р. на 2 006 959,71 грн. заборгованості за березень 2012р.,

з 15.06.2012р. по 18.06.2012р. на 1 871 248,40 грн. заборгованості за травень 2012р.,

з 15.08.2012р. по 20.08.2012р. на 23 869 566,10 грн. заборгованості за липень 2012р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо оплати решти вартості поставленого газу у повному обсязі у строки, визначені умовами договору.

Натомість, в порушення наведених законодавчих положень та положень договору відповідач вартість поставленого за спірний період газу оплатив з порушенням погоджених сторонами строків, що підтверджується наданими суду розрахунковими документами та визнається відповідачем у повному обсязі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Приписами статей 627, 629, ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

За таких обставин, оскільки відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконав неналежними чином, суд дійшов висновку про підставність нарахування позивачем пені в порядку п. 7.3 договору та ст. 230 ГК України.

Оскільки розмір пені, заявленої позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 69 691,65 грн. пені підлягає задоволенню.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що оскільки п. 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, встановлений ст. 258 ЦК України, що свідчить про необґрунтованість заяви відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 4 711,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, з 15.02.2012р. по 17.02.2012р. на 2 355 962,73 грн. заборгованості за січень 2012р.,

- 13 919,02 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, за періоди:

з 15.02.2012р. по 17.02.2012р. на 2 355 962,73 грн. заборгованості за січень 2012р.,

з 15.04.2012р. по 20.04.2012р. на 2 006 959,71 грн. заборгованості за березень 2012р.,

з 15.06.2012р. по 18.06.2012р. на 1 871 248,40 грн. заборгованості за травень 2012р.,

з 15.08.2012р. по 20.08.2012р. на 23 869 566,10 грн. заборгованості за липень 2012р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 711,93 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 13 957,14 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13 919,02 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 625, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 236 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. П.Запорожця, 361, ідентифікаційний код 30664834) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 69 691 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 65 коп. пені, 4 711 (чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 93 коп. інфляційних втрат та 13 919 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 02 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. П.Запорожця, 361, ідентифікаційний код 30664834) на користь Державного бюджету України 1 766 (одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн. 46 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.07.2013р.

Суддя В.А. Ярема