Рішення № 32157452, 03.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5277/13 03.06.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ"

до відповідача 1: Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІНВЕСТ-ПЛЮС"

про: стягнення 75.415,49 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Петришин С.І. - за довіреністю від 27.12.2012, б/н;

відповідача 1: не з'явилися;

відповідача 2: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" мотивовані тим, що останнім поставлено фермерському господарству «ВІКТОРІЯ» товар на суму 134.830,80 грн., останній повернув позивачеві частину отриманого товару на суму 27.858.60 грн., а решту отриманого товару відповідач оплатив на користь позивача частково у сумі 33.707.70 грн.

Для забезпечення виконання грошових зобов'язань відповідача 1 перед позивачем між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМІНВЕСТ-ПЛЮС" укладено Договір поруки від 08.05.2012 № ПР-04-0028, відповідно до якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 обов'язків щодо оплати отриманого ним товару.

У зв'язку з невиконанням з боку відповідача 1 його грошового зобов'язання перед позивачем, останній звернувся із вимогою до відповідача 2, як поручителя, проте товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМІНВЕСТ-ПЛЮС" залишело вимогу позивача без задоволення.

Отже, на підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідачів 1, 2 солідарно суму основної заборгованості у розмірі 73.264,50 грн. та з відповідача 1 три відсотки річних в розмірі 2.150,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2013 порушено провадження у справі № 910/5277/13.

Відповідачі 1 та 2 про дату час та місце розгляду даної справи повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями поштового зв'язку про вручення останнім поштових відправлень суду.

Повноважні представники відповідачів 1 та 2 у судові засідання не з'явився, від відповідачів обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин неявки їх представників до суду не надійшло. Крім того, відповідачі правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиву на позов від останніх до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.06.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (далі - позивач) поставлено, а фермерським господарством «ВІКТОРІЯ» (далі - відповідач 1) отримано товар на суму 134.830,80 грн. Факт отримання відповідачем 1 товару підтверджується видатковою накладною від 07.05.2012 № АП-04-0021, яка з боку останнього підписана уповноваженою ним особою на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаною накладною та водночас скріплена печаткою підприємства відповідача. Засвідчені копії видаткової накладної та довіреності ЯПК від 05.05.2012 № 410487 виданої відповідачем 1 на отримання товарно-матеріальних цінностей наявні в матеріалах справи.

Відповідач 1 повернув частину товару позивачеві на суму 27.858,60 грн., що підтверджується прибутковою накладною від 06.11.2012 № АП-04-0004.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет (товар) та його ціна.

Відповідно статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, виходячи з викладеного, позивач, на виконання Договору укладеного у спрощений спосіб (далі - Договір) поставив товар відповідачеві, а останній його отримав. Вартість товару, з урахуванням часткового повернення, становить 106.972,20 грн.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань з боку відповідача 1 перед позивачем за Договором укладеного останніми у спрощеному способі, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМІНВЕСТ-ПЛЮС" (далі - відповідач 2) укладено Договір поруки від 08.05.2012 № ПР-04-0028 (далі - Договір поруки), за умовами якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків відповідачем 1 за зобов'язанням останнього щодо оплати товару отриманого на підставі видаткової накладної від 07.05.2012 № АП-04-0021 (далі - зобов'язання) (п. 1.1, п. 2.1 Договору поруки).

Як вбачається з п. 1.2 Договору поруки у разі порушення відповідачем 1 зобов'язання відповідачі 1 та 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно із п. 1.3 Договору поруки обсяг відповідальності відповідача 2 перед позивачем обмежується сплатою суми основного боргу.

Положеннями п. 4.3 Договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням зобов'язання. Порука також припиняється, якщо позивач на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за Договором не звернеться з вимогою до відповідача 2.

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Даний спір виник внаслідок порушення з боку відповідача 1 його грошового зобов'язання за Договором, останній отриманий ним товар на користь позивача оплатив частково у сумі 33.707,70 грн., що підтверджується банківською випискою з розрахункового рахунку позивача за 04.05.2012 № 83, засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання з боку відповідача 1 грошового зобов'язання за Договором, в останнього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 73.264,50 грн.

Так, з огляду на те, що відповідач 1 не виконав своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач, на підставі Договору поруки, звернувся до відповідача 2 із вимогою від 11.02.2013 про сплату останнім основної заборгованості в розмірі 73.264,50 грн. на протязі трьох днів з моменту отримання зазначеної вимоги.

Відповідач 2 отримав вимогу позивача від 11.02.2013 - 12.02.2013, про що свідчить відповідна помітка на листі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, згадана вище вимога позивача залишена відповідачем 2 без відповіді та задоволення.

Суд відзначає, що жодного підтвердження щодо погашення заборгованості відповідачами 1 та 2 перед позивачем, сторонами даного спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 1 та 2 основної заборгованості у сумі 73.264,50 грн. підлягає задоволенню, оскільки факт наявності заборгованості у відповідачів 1, 2 перед позивачем належним чином останнім доведений, документально обґрунтований і в той же час відповідачами не спростований.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи що відповідачем 1 допущено грошового зобов'язання, позивач заявив позовну вимогу до останнього про стягнення 3 відсотків річних у сумі 2.150,99 грн.

Суд, дослідивши позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 1 трьох відсотків річних у сумі 2.150,99 грн., дійшов висновку, що дана вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню, за вірним розрахунком позивача.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «ВІКТОРІЯ» (74020, Херсонська область, село Миколаївка; код ЄДРПОУ 25651508) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІНВЕСТ-ПЛЮС" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 7-А; код ЄДРПОУ 35646846) з будь-яких їх рахунків виявлених державним виконавцем під час виконання рішення суду - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 15; код ЄДРПОУ 30262667), на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, 73.264,50 (сімдесят три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 50 коп. - основного боргу; 16,69 (шістнадцять) грн. 69 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Фермерського господарства «ВІКТОРІЯ» (74020, Херсонська область, село Миколаївка; код ЄДРПОУ 25651508, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 15; код ЄДРПОУ 30262667, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 2.150,99 (дві тисячі сто п'ятдесят) грн. 99 коп. - 3 % річних; 1.703,81 (одна тисяча сімсот три) грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013 року.

Суддя С.В. Балац