Постанова № 32156991, 26.06.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р. Справа № 809/1810/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.,

за участю:

представників позивача Павловича М.В., Чаплінської М.О.,

передставників відповідача Гавадзина М.В., Бурянного М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: приватного піприємства "АБІ ПЛЮС"

до відповідача: Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282200, №0000272200 від 27.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АБІ ПЛЮС" (надалі - позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспенкції Івано-Франківської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282200, №0000272200 від 27.05.2013 року (том 1 а.с. 5-10).

З підстав реорганізації суб'єкта владних повноважень згідно постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" суд допустив заміну відповідача Тисменицьку міжрайонну державну податкову інспенкцію Івано-Франківської області ДПС на правонаступника Тисменицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області (надалі - відповідач) (том 2 а.с. 59-60).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі позапланової виїзної перевірки відповідачем складено Акт №359/2240/34217419 від 14.05.2013 року з питань дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.07.2010 року - 28.02.2011 року, по здійсненні фінансово-господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та приватним підприємством "Франко-Буд-Інвест". Відповідачем виявлено порушення законодавства України щодо оформлення та виконання договорів, а також зафіксовано порушення Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в державний бюджет в сумі 145646,00 грн. та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 182057,00 грн. На підставі вищенаведеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000272200 від 27.05.2013 року, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 227571,00грн., з яких 182057,00 грн. за основним платежем та 45514,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 27.05.2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 182058,00 грн., з яких 145646,00 грн. за основним платежем та 36412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення рішення №0000272200 та №0000282200 від 27.05.2013 року як такі, що винесені на основі необґрунтованих та неправомірних висновків відповідача щодо відсутності господарських правовідносин з контрагентами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заперечення (том 1 а.с. 162-167), в якому зазначив, що Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Так, при вирішенні даної справи суд керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Судом встановлено, що Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "АБІ ПЛЮС" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року.

Як встановлено судом, перевірка проводилась відповідно до наказу ДПІ №190 від 18.04.2013 року, ПП "АБІ ПЛЮС" проінформоване про проведення позапланової перевірки письмовим повідомленням від 18.04.2013 року за №13 (том 2 а.с. 57-58).

За результатами перевірки складено Акт №359/2240/34217419 від 14.05.2013 року (том 1, а.с.11-33). Згідно з висновками даного акту встановлено порушення: вимог ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Абі Плюс" при придбанні від ПП "Франко-Буд-Інвест" та СПД ОСОБА_6 Послуги, роботи, товар по вказаних правочинах не були виконані в порушення ст.ст. 655, 656, 662 ЦК України; п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 182057,00 грн., в тому числі за четвертий квартал 2010 року в сумі 182057,00 грн.; п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 145646,00 грн., а саме: в жовтні 2010 року - 30000,00 грн., листопаді 2010 року - 105436,00 грн. в грудні 2010 року - 10210,00 грн.

Вирішуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносини з приводу формування податкового кредиту і валових витрат до 01.01.2011року були врегульовані положеннями Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а з 01.01.2011 року Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданих Законів.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 14.05.2013 року, щодо відсутності господарських операцій з контрагентами, судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону чинного на час придбання товарів) податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно, поняття податкового кредиту і його формування із 01.01.2011 року врегульовано підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, пунктоми 198.2, 198.3 статті 198 та статтею 200 Податкового кодексу України.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) "валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" "Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах…"

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI "Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу".

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України "… не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно акту перевірки №359/2240/34217419 від 14.05.2013 року, в зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000272200 від 27.05.2013 року, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 227571,00 грн., з яких 182057,00 грн. за основним платежем та 45514,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 27.05.2013 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 182058,00 грн., з яких 145646,00 грн. за основним платежем та 36412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 41, 43).

До матеріалів справи судом долучені розрахунки розміру визначених оскаржуваними рішеннями податкових зобов'язань (том 1 а.с.42, 44).

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували встановлені відповідачем обставини про відсутність у позивача правовідносин з такими контрагентами як ПП "Франкобудінвест" та фізичною особою-підпиємцем ОСОБА_6 щодо придбання товарів (робіт, послуг) у цих суб'єктів господарювання

При цьому, позивач стверджує, що висновок відповідача про нікчемність угод з даними контрагентами та вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства зроблено відповідачем в порушення норм Цивільного кодексу України та ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, з врахуванням обставин спірних правовідносин, норм матеріального та процесуального законодавства, яке регулює такі правовідносини, матеріалів справи і пояснень сторін суд вважає необхідним дослідити господарські операції позивача з контрагентами ПП "Франко-Буд-Інвест" та фізичною особою-підпиємцем ОСОБА_6

Так, 01.09.2008 року відділом будівництва, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА укладено Договір підряду з ПП "АБІ ПЛЮС" щодо проведення робіт з пристосування-реконструкції будівлі колишньої амбулаторії с.Петрів під стаціонарне відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян і медичну амбулаторію (том 1 а.с. 45-50).

В подальшому, 19.10.2010 року даний Договір було переукладено між Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА та ПП "АБІ ПЛЮС" (том 1 а.с. 63-68).

Позивач стверджує, що в зв'язку з великим обсягом робіт по даному договору до будівельних робіт позивачем залучено інших суб'єктів господарювання.

В даному випадку суд зазначає, що згідно п. 27 Договору Підрядник не має права залучати до виконання робіт Субпідрядників. Пунком 28 передбачено, що залучення Субпідрядників здійснюється за погодженням із Замовником.

Однак, як встановлено судом, без погодження із Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, ПП "АБІ ПЛЮС" укладено Договір з ПП "Франко-Буд -Інвест" на виконання робіт №25 від 01.10.2010 року на суму 700 000,00 грн. (том 1 а.с. 60-62).

Судом досліджений даний Договір в судовому засіданні. Встановлено, що в ньому не зазначено, які роботи повинен здійснити виконавець, тобто ПП "Франко-Буд -Інвест". Так, в п.3.1 Договору вказано, що виконавець бере на себе зобов'язання здійснити роботи, зазначені в п. 2.1 даного Договору, у відповідності до затвердженої кошторисної документації, котра є невід'ємною частиною Договору. При цьому, п. 2.1 в Договорі взагалі відсутній. Крім того, в Договорі не зазначені терміни виконання робіт, термін його дії та інші істотні умови.

Представником позивача у підтвердження господарських операцій з ПП "Франко-Буд -Інвест" представлені локальні кошториси з розрахунком договірної ціни (том 1 а.с. 203-234). Згідно даних кошторисів проводились роботи щодо реконструкції колишньої амбулаторії с.Петрів під стаціонарне відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян і медичну амбулаторію. Однак, суд зазначає, що дані кошториси затверджені тільки ПП "АБІ ПЛЮС". Причини відсутності затвердження кошторисів з боку ПП "Франко-Буд-Інвест" представники позивача в судовому засіданні не пояснили, як і причини не надання їх органу податкової служби в ході проведеної перевірки.

Здійснення даних операцій позивач також підтверджує податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт (том 1 а.с. 73-96) та актами виконаних робіт (том 1 а.с. 97-128), які досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із наданих позивачем даних актів форми №КБ-2в та №КБ-3, вони не відповідають вимогам наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009 р. "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" (даний документ є трьохстороннім, що передбачає Замовника, Генпідрядника, Субпідрядника).

В даному випадку суд константує, що дані форми №КБ-2в та №КБ-3 повинні були бути підписані з Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА (Замовник), ПП "АБІ ПЛЮС" (Генпідрядник), ПП "Франко-Буд -Інвест" (Субпідрядник).

Взаєморозрахунки між ПП "АБІ ПЛЮС" та ПП "Франко-Буд -Інвест" проводились через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень (том 1 а.с. 235-241).

Також позивач стверджує, що СПД ОСОБА_6 в жовтні та листопаді 2010 року поставив ПП "АБІ ПЛЮС" товари, які необхідні для стаціонарного відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян і медичну амбулаторію в с.Петрів. Дані господарські операції позивач підтверджує податковими та видатковими накладними (том 1 а.с 129-135), платіжними дорученнями (том 1 а.с 242-243).

Однак, судом встановлено, що договір поставки товару між ПП "АБІ ПЛЮС" та СПД ОСОБА_6 не укладався, поставка без погодження з Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА. Позивачем не підтверджено товарність даної операції.

Крім того, судом встановлено, що податковим органом в ході перевірки використані матеріали зустрічних перевірок контрагентів Позивача.

Зокрема, згідно акту ДПІ у м. Івано-Франківську №28/17-2/НОМЕР_1 від 03.05.2012 року "Про неможливість проведення документальної невиїзної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року встановлено наступне (том 1 а.с. 181-193).

Так, СПД ОСОБА_6 за адресою зазначеною в ЄДР відсутній, про що складено акт від 03.05.2012р. №27/17-2/НОМЕР_1 та передано запит до ГВПМ ДПІ у м. Івано-Франківську від 03.05.2012р. №3231/14/17-214/1697 на встановлення фактичного місцезнаходження СПД ОСОБА_6 Враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично кількість працівників не могла здійснювати такий об'єм роботи. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки, а також на письмове звернення ДПІ у м. Івано-Франківську) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року. Жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності за даний період, як до перевірки так і на лист звернення ДПІ у м. Івано-Франківську не надано. Крім того, операції СПД ОСОБА_6 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до акту ДПІ у м. Івано-Франківську від 20.06.2012 року №4600/15-2/35764830 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Франко-Буд-Інвест" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року" встановлено наступне (том 1 а.с. 170-180). ПП "Франко-Буд-Інвест" зареєстроване платником ПДВ з 09.04.2008 року, перереєстроване 24.08.2009 року. 30.05.2012 року скасовано свідоцтво платника ПДВ за рішенням ДПІ на підставах, визначених п.п. "и" п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України (обсяг постачання платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців становить менше 50% загального обсягу постачання). Чисельність працюючих згідно звіту 1ДФ за III квартал 2011 року відсутня. Основні фонди згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2012р. відсутні. За період, який підлягає перевірці, платника віднесено до категорії уваги 3.1 - платник податку високого ризику (платник реального сектору економіки, який мінімізує податкові зобов'язання шляхом використання в ланцюгу постачання чи придбання послуг вигодоформуючих суб'єктів, тобто потенційно має резерви для збільшення надходжень до бюджету). Згідно автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПС України станом на 20.06.2012 року платника віднесено до другої категорії, а саме встановлено завищення податкового кредиту. ДПІ в місті Івано-Франківськ з метою отримання документального підтвердження господарських відносин в частині придбання товарів (робіт, послуг) та продажу ПП "Франко- Буд-Інвест" направлено поштою листи від 25.01.2011 року №1581/10/15-217/302, від 11.04.2011 року №8750/10/15-217/2027, від 24.04.2012 року №4314/10/22-4/2159 з проханням надати підтверджуючі документи. Платником не було надано жодних підтверджуючих документів щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань. Крім того, працівниками управління податкового контролю юридичних осіб 14.06.2011 року здійснено вихід за юридичною адресою підприємства м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 142/8, встановлено відсутність платника податків (його посадових осіб) за місцезнаходженням, про що складено акт щодо не встановлення місцезнаходження ПП "Франко-Буд-Інвест" від 14.06.2011 року №161/23-2/35764830. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця СПД ОСОБА_6 до покупця ПП "Франко-Буд-Інвест" в зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Крім того, УПМ ДПС в Івано-Франківській області проінформовано (том 1 а.с. 168-169), що 24.03.2011 року в ході проведення оперативно-слідчих заходів по кримінальній справі №310788 порушеній 24.03.2011 року СВ ПМ ДПА в Івано-Франківській області відносно приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_6, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 ч. З ст. 358 КК України, співробітниками УПМ ДПА в Івано-Франківській області викрито діяльність "конвертаційного центру". Встановлено, що ОСОБА_6, який будучи зареєстрованим як приватний підприємець-фізична особа та будучи керівником, засновником ПП "Франко-Буд-інвест", ДП "Квінта Транс" ТОВ "Квінта Груп" організував "конвертаційний центр", вів переговори з клієнтами-замовниками "послуг" з проведенням фіктивних угод, здійснював контроль за фінансовими операціями по розрахунковим рахункам транзитних підприємств, які задіяні в злочинній схемі, знімав готівку з банківських рахунків, яку в подальшому передавав замовникам, зустрічався з клієнтами, передавав їм та отримував документацію пов'язану з конвертацією грошових коштів та мінімізацією податкових зобов'язань. Схема ухилення від сплати податків полягала у наступному: ОСОБА_6 як приватний підприємець формував податковий кредит по придбанню товарно-матеріальних цінностей від СГД з ознаками "фіктивності", реалізацію здійснював на "вигодонабувачів" та на ПП "Франко-Буд-інвест". Також встановлено, що ОСОБА_6 не придбавав у СГД з ознаками "фіктивності" будівельних робіт. У кримінальній справі №310788 досліджувався період діяльності СПД ОСОБА_6 з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року. 26.09.2011 року кримінальну справу №310788 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. З ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України скеровано в порядку ст. 225 КПК України до суду. Станом на 16.04.2013р. наведена кримінальна справа перебуває у провадженні Івано-Франківського міського суду.

Таким чином, судом досліджені господарські операції позивача з контрагентами ПП "Франко-Буд-Інвест" та ФОП ОСОБА_6

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що ПП "АБІ ПЛЮС" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення мінімізації податкових зобов'язань.

Суд констатує, що вказані обставини про відсутність у позивача правовідносин з такими контрагентами як ПП "Франко-Буд-Інвест" та ФОП ОСОБА_6 підтверджуються також тим, що такі роботи проведено безпосередньо ПП "АБІ ПЛЮС".

Так, суду надані та досліджені в судовому засіданні первинні документи, які відображають господарські операції ПП "АБІ ПЛЮС" з Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, а саме: Договір (том 1 а.с. 63-68); довідки про вартість виконаних робіт (том 1 а.с. 69-72); акт готовності об'єкта до експлуатації (том 1 а.с. 136-139); акт прийому передачі меблів та обладнання (том 1 а.с. 140); кошторис (том 1 а.с. 202); акти виконаних підрядних робіт (том 2 а.с. 10-43).

Вказані обставини, поряд з вищедослідженими доказами по контрагентах, підтверджують висновки відповідача, які викладені в акті перевірки №359/2240/34217419 від 14.05.2013 року та спростовують твердження позивача.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в такій категорії спорів перш за все необхідно звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 07.02.2012 року за позовом ВАТ "Броварисільбуд" до Броварської оДПІ Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень чітко визначено, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ №168/97-ВР (чинного на момент правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Позивач, не віднісши до складу валових витрат вартість придбаних у звітному періоді товарів (робіт, послуг) не має права на податковий кредит.

Крім того, відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05.03.2012 року за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень чітко визначено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані і підписані невстановленими особами не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ №168/97-ВР (чинного на момент правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт,послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Суд констатує, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи із вищевикладеного, та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, підтверджено висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності операцій з контрагентами позивача, з метою заниження ним податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та спростовано позовні вимоги позивача щодо незаконності оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 01.07.2013 року.