Рішення № 32156515, 03.06.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.06.2013

Справа № 320/3744/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Горбачової Ю.В.

при секретарі - Сюсель О.В

за участю :

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Івлєвої О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мелітополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення компенсації за затримку розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48283, 37 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 26.01.2009 року до 31.01.2013 року він працював у ТОВ «Товари народного вжитку» (далі ТОВ «ТНВ) на посаді головного механіка відділу головного механіка. 31.01.2013 року був звільнений на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Однак, в день звільнення йому не було виплачено розрахункової суми в розмірі 14692,66 грн., а тому позивач вважає, що відповідно до вимог ст.117 КЗпП України відповідач повинен йому виплатити компенсацію за час затримки розрахунку за весь час затримки розрахунку, починаючи з часу виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати, а саме, з квітня 2012 року.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі. При цьому позивач пояснив, що трудову книжку він отримав наступного дня після звільнення, однак остаточний розрахунок з ним досі не проведено. Заробітну плату, яку відповідач йому заборгував на час звільнення, в сумі 14 692, 66 грн. стягнута ним у судовому порядку, про що у березні 2013 року Мелітопольським міськрайонним судом було видано судовий наказ. Але до теперішнього часу ніяких виплат по заробітній платі він не отримав.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково у сумі 6650,22 грн., вважаючи в іншій частині вимоги позивача безпідставними. В своїх запереченнях представник відповідача посилається на те, що позивач на день звільнення не працював, а був у відпустці, а тому належні до виплати суми заробітної плати повинні бути виплачені позивачеві не пізніше наступного дня після пред'явлення ним вимог про розрахунок. Однак, позивач не звертався на ТОВ «ТНВ» з вимогами про виплату заробітної плати, а тому представник відповідача вважає, що днем вимоги позивача про виплату йому заробітної плати слід вважати 18 березня 2013 року, коли ТОВ «ТНВ» було отримано судовий наказ про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивач має право на отримання компенсації за несвоєчасний розрахунок за час прострочки розрахунку лише за 46 робочих днів, починаючи з 18 березня 2013 року, виходячи з такого розрахунку: середньоденна заробітна плата заробітної плати - 144, 57 грн. х 46 роб. днів = 6650,22 грн. Крім того, представник відповідача просить суд врахувати те, що затримка у виплаті розрахунку відбулася не з вини ТОВ «ТНВ», а в силу обставин, згідно яких з 15.01.2013 року за постановою державного виконавця всі рахунки товариства були арештовані, до того ж, позивач після звільнення отримував пенсію, тобто мав постійний дохід.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, позивач з 26 січня 2009 року працював на посаді головного механіка відділу головного механіка в ТОВ «ТНВ» та 31 січня 2013 року він був звільнений за закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпроП України. Після звільнення позивач 01 лютого 2013 року отримав трудову книжку, але кінцевий розрахунок в цей день відповідач з ним не провів.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами, а також підтверджуються наданими сторонами доказами: копією трудової книжки та копією особової картки позивача.

На час звільнення позивач мав отримати від товариства заборгованість за раніше відпрацьований час у сумі 14692, 66 грн., що підтверджується копією довідки №927 від 26.02.2013 року, виданої ТОВ «ТНВ». Представник відповідача не заперечував даний факт, але посилався на неможливість проведення розрахунку з позивачем не з вини підприємства.

Але з такою позицією представника відповідача суд не може погодитися, оскільки відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. До того ж, заборгованість по сплаті позивачу заробітної плати виникла у підприємства ще з квітня 2012 року, а згідно пояснень представника відповідача вбачається, що арешт на рахунки ТОВ «ТНВ» був накладений у січні 2013 року.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

12 березня 2013 року за зверненням позивача до Мелітопольського міськрайонного суду був виданий судовий наказ про стягнення з ТОВ «ТНВ» на його користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 14692 грн. 66 коп.

В судовому засіданні було встановлено, що на час розгляду справи вказана сума ще не сплачена позивачу.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає при наявності у цьому вини роботодавця.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до п. 2 якого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.8 Порядку). Позивачем не зазначено підстав, передбачених чинним законодавством, для обчислення компенсації з застосуванням кількості саме календарних днів.

Суд вважає, що розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати на час звільнення ОСОБА_1, що був наданий представником відповідача під час розгляду справи (довідка №1060 від 27.05.2013 року) відповідає вимогам встановленого Порядку обчислення, а тому приймає його при обчисленні компенсації за затримку розрахунку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на думку суду позивачу належить виплатити компенсацію за час затримки виплати розрахунку при звільненні, виходячи з кількості робочих днів за весь період затримки, починаючи з дня звернення позивача до відповідача 01 лютого 2013 року та по день винесення рішення, тож стягненню з відповідача підлягає 11999,31 гривень за 83 робочих дні, відповідно до розрахунку : 144,57 грн (середньоденна з/пл.) х 83 роб.дн. = 11999,31 грн.

Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача, на те, що днем звернення позивача за отриманням розрахунку слід вважати день отримання підприємством судового наказу про стягнення заробітної плати. Таку позицію не можна вважати правильною, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до ТОВ «ТНВ» наступного дня після свого звільнення, де отримав трудову книжку та мав би отримати кінцевий розрахунок. Однак, будь-яких дій щодо здійснення кінцевого розрахунку з позивачем не було прийнято.

Суд також не може погодитись з розрахунком компенсації, який був наданий позивачем, оскільки він не відповідає вимогам діючого законодавства щодо розрахунку компенсації за затримку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст..ст. 116,117 КЗпроП України,суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення компенсації за затримку розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», адреса місцезнаходження: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Каховське шосе, 27 (р/р 260030134644 МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії» м.Київ, код ЄДРПОУ 25482098), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. номер: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 11 999 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 31 копійок.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ : Ю.В. Горбачова