Ухвала суду № 32155898, 02.07.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/721/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2456/2013

Головуючий у 1-й інстанції Марфіна Н.В.

Доповідач Хіль Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське» про визнання договору оренди землі недійсним,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське» на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, де вказував, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, договір зареєстровано в Пирятинському відділі Полтавської регіональної філії Центру ДЗК, про що вчинено відповідний запис від 05.03.2007 року за № 040756000007. Посилаючись на відсутність істотних умов, прохав визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3, 7211 га, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Каплинцівське»; стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 травня 2013 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське» про визнання договору оренди землі недійсним - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3, 7211 га, кадастровий номер 5323883200-00-025-0011, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Каплинцівське» та зареєстрований у Пирятинському відділі Полтавської регіональної філії Центру ДЗК05.03.2007 року за номером № 040756000007.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114, 70 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «Каплинцівське» оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, прохає рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30.05.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 103150, земельна ділянка площею 3,7211 га, яка розташована на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області належить ОСОБА_1, про що в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земля зроблено запис за № 010756000049.

Статтею 638 ч. 1 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 640 ч. 3 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно ст. 93 ч. 1, 2 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно ст. 203 ч. 1 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Каплинцівське» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3, 7211 га, терміном на десять років, який зареєстровано у Пирятинському відділі Полтавської регіональної філії Центру ДЗК 05.03.2007 року за № 040756000007.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що у п. 2 визначено розмір земельної ділянки, яка передається в оренду, при цьому, в порушення п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в договорі не визначено місце розташування земельної ділянки переданої в оренду.

Місцевий суд вірно визначив та з цим погоджується колегія суддів, що є не спроможним посилання представника відповідача на те, що місце розташування об'єкту оренди визначене в державному акті на право власності на земельну ділянку, що є достатнім.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено вичерпний перелік умов, які мають міститися в змісті договору, а не в додатках до нього, і серед таких умов зазначено місце розташування об'єкту оренди .

В даному випадку договір оренди укладений між сторонами такої умови не містить.

Також вбачається, що спірний договір оренди землі містить п. 17, який має назву «Умови збереження стану об'єкта оренди», проте вказана графа в договорі не заповнена, конкретні умови не визначені, що вказує на відсутність у договорі однієї з його істотних умов, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постановах від 18.07.2012 року (справа № 6 - 77цс12), 04.04.2012 року (справа № 6 - 21цс12), 14.03.2012 року (справа № 6 - 7цс12), 06.02.2012 року (справа № 6 - 104 ц 11), відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-1391/0/4-12 від 27.09.2012 року, де вказано, що відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди (абзац 6), є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними.

Статтею 360-7 ч. 1 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення суд першої інстанції виніс у попередньому судовому засідання, тобто з порушенням процесуальних норм. Дане твердження є неспроможним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 08.05.2013 року суддею Пирятинського районного суду Полтавської області було відкрито провадження у справі, справу призначено до попереднього судового засідання на 18.05.2013 року.

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання вбачається, що судове засідання 18.05.2013 року не фіксувалося технічними засобами у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному по вагітності з подальшим вибуттям у декретну відпустку.

У зв'язку з цим, ухвалою судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 22.05.2013 року справу прийнято до провадження іншим суддею, та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2013 року.

Таким чином, отримана відповідачем повістка, була повідомленням про проведення судового засідання, а зазначення в ній про попереднє судове засідання є технічною помилковою.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що під час укладення спірного договору між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

В матеріалах справи містяться копії спірного договору надані як позивачем так і відповідачем, з яких вбачається, що в копії договору наданого позивачем відсутня ціна, яку повинен сплачувати відповідач за договором оренди, в той же час ця ціна зазначена у копії договору наданій відповідачем. Аналогічно в договорі існує розбіжність щодо визначення терміну, на який земельну ділянку передано в оренду, оскільки відповідно до копії договору позивача такий термін визначено в 10 років, тоді коли в копії договору відповідача він взагалі не зазначений.

Посилання відповідача на те, що під час підписання договору сторони усвідомлювали всі його умови, погодилися з ними та розуміли всі наслідки договору є неспроможними та не заслуговують на увагу суду. Доводи апеляційної скарги не підтверджуються жодними доказами по справі.

Таким чином, фактичні обставини місцевим судом встановлені повно та об'єктивно, які підтверджуються матеріалами справи. Вказаним обставинам та наданим сторонами доказам судом першої інстанції надано належний правовий аналіз, що обґрунтовано відображено у мотивувальній частині судового рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 - 215 ЦПК України та є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а матеріали справи не дають підстав вважати, що суд при розгляді даної справи допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, які у відповідності до вимог ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України є підставами для скасування рішення.

Апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське» - відхилити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : /підпис/ Л.М. Хіль

Судді: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

/підпис/ С.Ю. Мартєв

Копія

Згідно: суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.М. Хіль