Постанова № 32153966, 14.06.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2013 р. Справа № 809/1759/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.,

представників сторін:

позивача - Михайлюк О.Б.,

відповідача - Матіїва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області

до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції

про визнання дій неправомірними, скасування постанови від 16.05.2013 року у виконавчому провадженні №37945970 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2013 року управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції (надалі - відповідач) про визнання дій неправомірними, скасування постанови від 16.05.2013 року у виконавчому провадженні №37945970 та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.05.2013 року позивачем направлено до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції вимогу про сплату боргу ОСОБА_3 за №Ф259/83 від 02.09.2010 року на суму 835,08 грн. Державним виконавцем 16.05.2013 року винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання вищевказаної вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області. Причиною відмови у відкритті виконавчого провадження, як зазначено в оскаржуваній постанові, є невірно вказана дата набрання чинності виконавчого документа, у зв'язку з чим порушено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Позивач вважає ці підстави щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними, оскільки державним виконавцем застосовано Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року. Дана вимога винесена щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому необхідно застосовувати Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.2003 року за №21-1. Оскільки, до пенсійного органу лист з вимогою від 02.09.2010 року за №Ф259/83, адресований ОСОБА_3, повернувся 13.05.2013 року, то датою набрання чинності вимоги є 13.05.2013 року. Крім того, до повноважень державного виконавця не входить визначення правильності чи неправильності дати набрання чинності виконавчого документа. Тому, просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, скасувати постанову від 16.05.2013 року у виконавчому провадженні №37945970 та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції прийняти до виконання вимогу про сплату боргу за №Ф259/83 від 02.09.2010 року і відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання цієї вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив. Вважає правомірною постанову від 16.05.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесену ним у виконавчому провадженні №37945970 на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі від 02.09.2010 року за №Ф259/83 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 835,08 грн. При цьому, посилається на норми Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року. У зв'язку з цим, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

02.09.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області винесено вимогу за №Ф259/83 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 835,08 грн. (а.с. 8, 29).

Дану вимогу позивачем направлено на адресу ОСОБА_3 у встановлені законом строки. Однак, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося лише 13.05.2013 року з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 9).

У зв'язку з цим, листом від 13.05.2013 року за №4121/04 управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області вищевказану вимогу направлено до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції для примусового її виконання (а.с. 10).

16.05.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання вимоги позивача від 02.09.2010 року за №Ф259/83 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 835,08 грн. у виконавчому провадженні 37945970. Причиною відмови, як зазначено в постанові, є невірно вказана дата набрання чинності виконавчого документа, у зв'язку з чим порушено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. При цьому, в оскаржуваній постанові державний виконавець посилається на норми Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року (а.с. 11-12, 27-28).

Основні засади, організацію і порядок провадження виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV в редакції від 04.11.2010 року за №2677-VI (надалі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами частини 2 цієї ж статті встановлено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до вимог статті 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Частиною 1 статті 18 Закону встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною 1 статті 25 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 (надалі - Інструкція №21-1) визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 8.3 Інструкції №21-1 вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Якщо страхувальник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі коли неможливо вручити страхувальнику вимогу поштою у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб страхувальника за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб страхувальника прийняти вимогу, вимога вважається врученою страхувальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Державним виконавцем у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.05.2013 року у виконавчому провадженні №37945970 зазначено, що позивачем невірно вказана дата набрання чинності виконавчого документа, у зв'язку з чим порушено строк пред'явлення виконавчого документа. Разом з тим, такий висновок відповідача суперечить нормам закону, виходячи з наступного.

Вимога про сплату боргу ОСОБА_3 за №Ф259/83 від 02.09.2010 року в сумі 835,08 грн., відповідно до пункту 6 частини 2 статті 13 Закону є виконавчим документом та набирає законної сили з моменту її узгодження.

У судовому засіданні встановлено, що вимога №Ф259/83 набирала законної сили 13.05.2013 року, тому строк пред'явлення виконавчого документу до виконання не пропущено. Норма Закону щодо пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання позивачем також дотримана.

Крім того, відповідачем щодо спірних правовідносин невірно застосовано норми Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року. Оскільки, вимога про стягнення недоїмки стосується боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування слід застосовувати норми Інструкції №21-1.

Окрім вказаного, суд зазначає, що державним виконавцем в порушення вимог статей 6, 11, 17 Закону дано оцінку щодо дати набрання чинності виконавчого документа - вимоги від 02.09.2010 року за №Ф259/83. Хоча, на думку суду, це відноситься до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні не спростовані доводи позивача про те, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» та безпідставно.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом установлено, що дії держаного виконавця порушують законні права та інтереси управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Оскільки, дата набрання чинності виконавчого документа, поданого позивачем до відділу ДВС вказана вірно, а строк пред'явлення виконавчого документа не пропущено, тому, дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Матіїва Андрія Васильовича щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф259/83 від 02.09.2010 року є протиправними, а постанова відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції від 16.05.2013 року за №37945970 про відмову у відкритті виконавчого провадження - такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне зобов'язати відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції прийняти до виконання вимогу про сплату боргу №Ф259/83 від 02.09.2010 року та відкрити виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) боргу в сумі 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн. 08 коп. на підставі вимоги від 02.09.2010 року за № Ф259/83.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні вказані вище фактичні обставини даної справи та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158- 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Матіїва Андрія Васильовича щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф259/83 від 02.09.2010 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 16.05.2013 року, винесену відділом державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції у виконавчому провадженні №37945970.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції прийняти до виконання вимогу про сплату боргу №Ф259/83 від 02.09.2010 року та відкрити виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) боргу в сумі 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн. 08 коп. на підставі вимоги від 02.09.2010 року за № Ф259/83.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 19.06.2013 року.