Постанова № 32153570, 17.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 р. Справа № 804/3201/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Хапатько Євгенії Владиславівни, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 28 лютого 2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Хапатько Є.В., третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення від 19 лютого 2013 року №458811 державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Хапатько Є.В. щодо відмови в реєстрації права власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення №66, (поз. 1-17) загальною площею 226 кв.м. (основна 180,7 кв.м., допоміжна 45,3 кв.м.), розташоване на цокольному поверсі житлового комплексу літ А-8,9 по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2011 року по справі №2 2608/2011 та на сходи вхід в цокольний поверх а15 та вхід в цокольний поверх а1 в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі додаткового рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2012 року по справі 2-2608/2011;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати право власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення №66, (поз.1-17) загальною площею 226 кв. м. (основна 180,7 кв.м., допоміжна 45,3 кв.м.), розташоване на цокольному поверсі житлового комплексу літ А-8,9 по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2011 року по справі №2-2608/2011 та на сходи вхід в цокольний поверх а1 та вхід в цокольний поверх а18 в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі додаткового рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2012 року по справі 2-2608/2011.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2011 року по справі №2-2608/2011 за ОСОБА_4 було визнано право власності на нежитлове приміщення № 66, (поз.1-17) загальною площею 226 кв. м. (основна 180,7 кв.м., допоміжна 45,3 кв.м.), розташоване на цокольному поверсі житлового комплексу літ А-8,9 по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію, а 29 жовтня 2012 року було ухвалене додаткове рішення, відповідно до якого за ОСОБА_4 було визнано право власності на сходи вхід в цокольний поверх а15 та вхід в цокольний поверх а18 в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію. Проте, 19 лютого 2013р. рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Хапатько Є.В. №458811 позивачу було відмовлено у реєстрації права власності. Позивач вважає таке рішення суб'єкта владних повноважень протиправним зазначаючи, що відмовляючи у реєстрації права власності державний реєстратор фактично провів правовий аналіз законності та обґрунтованості рішення суду, що є неприпустимим, оскільки не відноситься до компетенції державного реєстратора, а також необґрунтованого посилався на відсутність введення об'єкту в експлуатацію.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, посилаючись на підстави, які викладені у позовній заяві.

Представник Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Державний реєстратор Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Хапатько Є.В. в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, 29 квітня 2013 року надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та заперечення проти позовних вимог.

Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на те, що відповідачі та третя особа були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, проте, до суду не прибули, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2011 року по справі №2-2608/2011 за ОСОБА_4 було визнано право власності на нежитлове приміщення № 66 (поз.1-17) загальною площею 226 кв.м. (основна 180,7 кв.м., допоміжна 45,3 кв.м.), розташоване на цокольному поверсі житлового комплексу літ А-8,9 по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію /а.с. 8/.

КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради 12 березня 2012 року виготовлений технічний паспорт на нежитлове приміщення № 66 /а.с. 11-13/.

Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 29 жовтня 2012 року було ухвалене додаткове рішення, відповідно до якого за ОСОБА_4 було визнано право власності на сходи вхід в цокольний поверх а15 та вхід в цокольний поверх а18 в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію /а.с. 9/.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Хапатько Є.В. №458811 від 19 лютого 2013 року ОСОБА_4 було відмовлено у реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_1, приміщення 66 /а.с. 10/.

З наданої копії оскаржуваного рішення судом встановлено, що державний реєстратор відмов позивачу з підстави відсутності у об'єкта факту введення в експлуатацію та наявності описки в додатковому рішенні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2012 року по справі №2-2608/2011, а саме в резолютивній частині суд посилається на судове рішення Кіровського районного суду с. Дніпропетровська від 25 червня 2011 року, замість 24 червня 2011 року.

В ході розгляду справи представником позивача було надано суду копію ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2012 року про виправлення описки в додатковому рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2012, щодо заміни у резолютивній частині рішення дати з 24.06.2011 на 25.06.2011 /а.с. 58/.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі - Порядок №703).

Статтею 6 Закону №1952 визначена система органів державної реєстрації прав, яку становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації відноситься до повноважень органів державної реєстрації прав, що утворені Міністерством юстиції України (стаття 8 Закону №1952).

Згідно із пунктом 2 Порядку №703 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Згідно статті 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1592 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону №1592 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є обов'язковість рішення суду.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження державного реєстратора Реєстраційної служби щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду, тощо.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначений Порядком №703, відповідно до пункту 7 якого для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно з пунктом 27 Порядку №703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку. Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно пункту 16 Порядку №703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Рішення про відмову в державній реєстрації прав приймається державним реєстратором виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі №1952.

Так, згідно статті 24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Проаналізувавши письмові докази, які наявні в матеріалах справи судом встановлено, що на момент винесення рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Хапатько Є.В. №458811 від 19 лютого 2013 року, ще не існувало ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2013 року про виправлення описки в додатковому рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2012 року, тобто це підтверджує факт того, що надані позивачем державному реєстратору документи не відповідали вимогам закону, оскільки з резолютивної частини рішення не можливо було встановити приналежність його до рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2011 року по справі №2-2608/2011.

Отже, суд вважає, що отримавши ухвалу суду про виправлення описки позивач повинен був повторно звернутися із заявою до державного реєстратора для державної реєстрації прав.

З приводу ж посилань державного реєстратора на відсутність прийняття об'єкту в експлуатацію, то суд зазначає наступне.

За змістом п.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі - Порядок №461) у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком. Між тим, означений нормативно-правовий акт визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, питання Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно ним не врегульоване. Проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна після прийняття такого об'єкту в експлуатацію в установленому законодавством порядку визначено законодавцем в ч.2 ст.5 Закону в редакції Закону України від 04.07.2012 № 5037-VI, який набрав чинності 08.08.2012, тобто після визнання за позивачем рішенням суду від 24.06.2011 права власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна без вводу до експлуатації. Крім того, суд звертає увагу, що відсутність декларації про готовність об'єкта до експлуатації не визначена в ст.24 Закону як підстава для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відтак наведені законодавчі положення не можуть бути застосовані при вирішенні відповідачем питання державної реєстрації за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, визнаного за ним рішенням Кіровського райсуду м. Дніпропетровська від 24.06.2011 без вводу до експлуатації.

Таким чином, оскільки рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна належить до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, з огляду на положення ч.1 ст. 14 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами, суд зазначає, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2011 по справі №2-2608/2011, яке набрало законної сили, є достатньою підставою для проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд вважає, що оскільки на час прийняття оскарженого рішення відповідачем ухвала суду про виправлення описки ще не була ухвалена, то відповідач не мав можливості взяти до уваги цю обставину, у зв'язку з чим діяв на підстав та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відносяться за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Дніпропетровського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Хапатько Євгенії Владиславівни, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_4 при поданні позовної заяви - віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 червня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко