Рішення № 3215151, 13.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/152-12/97(13)

13.01.09

За позовом

Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат”

Про

стягнення 71920,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача:

Від відповідача:

не з?явився

Джамгуров Р.Б. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення з останнього 71920,00 грн. штрафних санкцій за неправильне зазначення коду одержувача вантажу у накладній на перевезення № 41864264.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2008 було порушено провадження в справі та призначено її до розгляду на 10.12.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2008 розгляд справи було відкладено до 18.12.2008, а ухвалою від 18.12.2008 –до 13.01.2009.

Позивачем через канцелярію господарського суду міста Києва 05.01.2009 було подано заяву про подальший розгляд справи без представника позивача за наявними у справі доказами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у провізному документі –накладній на перевезення № 41864264 відповідачем було невірно зазначено код та поштову адресу отримувача вантажу, що було зафіксовано актом загальної форми № 4578 від 24.04.2008, що згідно статті 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з відповідача штрафу у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення –71920,00 грн.

Відповідач у письмовому відзиві на позов та представник відповідача в судовому засіданні 13.01.2009 зазначав про те, що у накладній на перевезення № 41864264 дійсно невірно зазначено коду та адреси отримувача вантажу, що є підставою для застосування санкцій, передбачених статтею 122 Статуту залізниць України. Але відповідач посилаючись на те, що ним згідно статті 218 Господарського кодексу України було вжито усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення (надіслання телеграм про отримувача вантажу для недопущення простою вагонів), не завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, розмір штрафу є значним, скрутне фінансове становище відповідача, просив суд в порядку статті 233 Господарського кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій до однократного розміру провізної плати - 14384,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно накладної на перевезення № 41864264 від 24.04.2008, відповідачем - ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», як вантажовідправником, зі станції відправлення Нікель-Побузький Одеської залізниці до станції призначення: Кривий Ріг Придніпровської залізниці було відправлено 31 вагон (порожні), одержувачем яких зазначено ТОВ «Метхімснаб», код 2386; перевізна плата –14384,00 грн. Правильність всіх вищенаведених внесених в накладну відомостей засвідчив працівник вантажовідправника.

Відповідно до календарних штемпелів на накладній на перевезення № 41864264, 24.04.2008 вантаж (31 порожній вагон) відбув зі станції відправлення Нікель-Побузький Одеської залізниці і прибув до станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці у той же день –24.04.2008.

Відповідно до Акту загальної форми, складеного станцією призначення: Кривий Ріг Придніпровської залізниці № 4578 від 24.04.2008, складеного за результатами перевірки правильності відомостей зазначених у накладній на перевезення № 41864264 від 24.04.2008, було вставлено, що у перевізному документі –накладній на перевезення № 41864264 відповідачем було невірно зазначено код та поштову адресу одержувача вантажу ТОВ «Метхімснаб», про що надіслано телеграму на № 222 на станцію відправлення - станцію Нікель-Побузька Одеської залізниці.

Як зазначав відповідач у письмових поясненнях по справі, та що підтверджується листом № 01-17-1268 від 25.04.2008, ним протягом доби з 24.04.2008, тобто з моменту відправлення по накладній на перевезення № 41864264 31 вагону, було повідомлено на станцію відправлення про зміну одержувача вантажу, вказавши іншого одержувача та його код, а саме: ВАТ «Південний ГОК», код отримувача –5343, право як вантажовідправника згідно статті 43 Статуту залізниць України, а також просив повідомити зазначені відомості і на станцію призначення: Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Відповідно до виписки із журналу вихідних документів станції Нікель-Побузький Одеської залізниці, 25.04.2008 та 26.04.2008 позивачу були направлені телеграми про те, що одержувачем вантажу по накладній на перевезення № 41864264 слід вважати ВАТ «Південний ГОК», код одержувача –5343.

Позивачем для долучення до матеріалів справи було додано Дорожню відомість № 41864264 відповідно до якої одержувачем вантажу по накладній на перевезення № 41864264 від 24.04.2008 зазначено ВАТ «Південний ГОК», код одержувача –5343, і вантаж по якій було вивантажено та оформлено до видачі 26.04.2008 зазначеному товариству, що представником відповідача не заперечувалось.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України”, було затверджено Статут залізниць України (далі - Статут) статтею 105 якого, визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право (але не зобов’язана) перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Далі Правила) - Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажовідправником заповнюються (в обов’язковому порядку) визначені цим пунктом графи комплекту перевізних документів, зокрема щодо "Одержувача вантажу", де зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код.

Відповідно до 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту, а факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до статті 122 Статуту –за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача саме –з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту і при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту –за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно до Роз’яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 року, а саме п. 3.15 за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі, передбаченому статтею 118 Статуту і даний штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно п. 3.23 названого Роз’яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року, передбачений статтею 122 Статуту штраф за неправильно зазначені відомості про масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача стягується з відправника і підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

Згідно статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, куди, зокрема, включаються додаткові витрати ((штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо)), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною).

Ст. 549 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вимогами статті 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем, як вантажовідправником, у перевізному документі - накладній на перевезення № 41864264 від 24.04.2008 був неправильно зазначений цифровий код одержувача вантажу, що підтверджується Актом загальної форми, складеного станцією призначення: Кривий Ріг Придніпровської залізниці № 4578 від 24.04.2008 про невідповідність цифрового коду, внаслідок чого порушено вимоги п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) щодо належного оформлення перевізного документа, що згідно ст.ст. 118, 122 Статуту є підставою для застосування до відповідача штрафу у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення –71920,00 грн.

Але суд, беручи до уваги те, що відповідачем вжито заходів для недопущення господарського правопорушення (повідомлення позивача про зміну вантажоодержувача), порушення відповідачем вимог п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) щодо належного оформлення перевізного документа не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на коліях, а були отримані вантажоотримувачем протягом однієї доби на тій же станції призначення, яка зазначена у перевізному документі –накладній на перевезення № 41864264 від 24.04.2008, що не суперечить вимогам Статуту, таким чином, позивачу не було необхідно за власні кошти здійснювати перевезення вагонів на інші станції, враховуючи те, що належна до сплати сума штрафу (71920,00 грн.) є за даних обставин справи, на думку суду, надмірно великою, а відповідач наголошує на скрутному фінансовому становищі та зупинці виробництва на підприємстві зі звільненням працівників, суд застосовуючи своє право при прийнятті рішення на зменшення, у виняткових випадках, розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що передбачено частиною третьою статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшує розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, як сторони, яка допустила порушення зобов?язання, і присуджує до стягнення з відповідача штраф у однократному розмірі провізної плати, тобто 14384,00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат” (код ЄДРПОУ 31076956, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, кв. 3; р/р № 26007312355001 в Кіровоградському РУ Приватбанку, МФО 323583), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(код ЄДРПОУ 01073828, місцезнаходження: 49600 м. Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 108; р/р 26006000012 в ДФ АБ «Експрес Банк», МФО 306964) штраф у розмірі 14384 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп., а також 719 (сімсот дев?ятнадцять) грн. 20 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік