Вирок № 32151085, 22.05.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/154/2013 справа № 200/4622/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року травня 22 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Коляда В. В.,

з участю: прокурора Козинець А. І.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640000147, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з професійно-технічною освітою за кваліфікацією маляра-штукатура, розведеного, який має нерегулярний дохід з підрядних робіт до 2 000 гривень на місяць, постійно мешкає за зареєстрованим місцем проживання у АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ще з підліткового віку відрізнявся образливістю, дратівливістю, запальністю, нестриманістю, егоцентричністю в поєднанні з емоційно-вольовою неврівноваженістю, і здатності до навчання не проявляв, здобувши професійно-технічну освіту без достатнього запасу знань для досягнення необхідного рівня культури особистості. Під час проходження військової служби в армії через дисгармонійні особистісні особливості ОСОБА_2 відчував труднощі в адаптації, ставав об'єктом глузувань інших військовослужбовців, переживав їх словесні і фізичні образи. Скупість мотиваційної сфери ОСОБА_2 призвела до набуття ним шкідливих побутових звичок і традицій з послабленням на фоні пияцтва позитивних соціальних зв'язків. Проводячи дозвілля у мікросередовищі осіб з неповноцінними і примітивними інтересами, ОСОБА_2 через закиди до його поведінки зважився самоствердитися у вирішенні конфлікту, що спонукало його до скоєння злочину проти здоров'я людини за наступних обставин.

У м. Дніпропетровську восьмого січня 2013 року близько 19 год. 30 хв. за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних стосунків, що раптово виникли, ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, посварився з малознайомим приятелем ОСОБА_3 і, реалізуючи невизначений умисел, з помсти завдав йому один удар кухонним ножем в область черевної порожнини, заподіявши небезпечне в цей момент для життя проникаюче колото-різане поранення черева з ушкодженням великого сальника та бриджі товстого кишечника, яке потягло виникнення внутрішньочеревної кровотечі і малокрів'я організму, що відноситься до тяжких тілесних пошкоджень, які безпосередньо спричинили смерть ОСОБА_3.

Підсудний ОСОБА_2, будучи допитаним в судовому засідання, визнав себе винуватим повністю, засудив ним вчинене, щиросердно розкаявся і докладно розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що він давно розлучений та після смерті батьків усамітнився, згодом близько трьох років тому у своєму житлі надав притулок ОСОБА_4, а з ОСОБА_3 приятелював, проте тісно спілкуватися почав лише останні півроку, знав його мало і лише у зв'язку з випадками проведення дозвілля, інколи через спільний підробіток. Зі слів підсудного, зранку 08.01.2013 на похмілля він з ОСОБА_4 зустрів ОСОБА_3, якого вони запросили до себе до застілля у квартиру за місцем мешкання, де в ході вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 почав в грубій формі сваритися з ОСОБА_4 через згадки про армійське минуле з використанням словесних образ. Як далі пояснював підсудний, він сидів за столом навпроти ОСОБА_3 і вирішив заступитися за товариша, зробивши в ультимативній формі зауваження ОСОБА_3 про припинення чвари, на яке той не відреагував. За власним зізнанням підсудного, коли в наступну мить він побачив, що ОСОБА_3, лаючись, схопився за виделку, він підхопився впритул до потерпілого, схватив зі столу у праву руку перший, що потрапив, кухонний ніж і наніс ним один удар ОСОБА_3 в черево, гадаючи через непослух потерпілого, що той калічитиме виделкою його і товариша. Підсудний стверджував, що відразу витягнув ніж, кинув його на підлогу, а ОСОБА_3 підхопив на руки, побачивши в нього кров, і вмостив на подушках біля столу на підлозі. Після поранення потерпілий замовк і не рухався, на прохання підсудного сусіди викликали швидку медичну допомогу, до приїзду якої він намагався надати потерпілому невідкладну допомогу.

Окрім зізнання підсудного, його вина у вчинені злочину підтверджується сукупністю достатніх даних, отриманих за допомогою зібраних доказів, достовірність яких сторонами обвинувачення і захисту не заперечується, на підставі чого фактичні обставини у судовому засіданні з'ясовані згідно з істиною у встановленому порядку за частиною третьою статті 349 КПК України.

Зокрема, сторони судового провадження не оспорюють дані протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього (т. 1 а.с. 10-14), які вказують на виявлення в квартирі АДРЕСА_1, у входу в одну з кімнат столу із залишками їжі та кухонним приладдям, в тому числі ножа зі слідами бурої речовини, біля якого лежали дві подушки з плямами бурої речовини невиразної форми. За підсумками описаного судово-цитологічного дослідження групової приналежності крові експерт дійшов висновку № 231 від 26.03.2013 (т. 1 а.с. 202-206), що ці сліди на ножі утворилися від крові, походження якої від ОСОБА_3 категорично не виключено, а так само у висновку № 115 від 07.02.2013 (т. 1 а.с. 176-178) експерт категорично не виключив походження від ОСОБА_3 крові, від якої утворилися сліди на подушках, що вбачається з описаного судово-імунологічного дослідження.

Виходячи з висновку № 232-МК від 03.04.2013 (т. 1 а.с. 210-215) про ідентичність ушкоджень шматків шкіри трупа клинку ножа, до якого експерт дійшов за підсумками описаного медико-криміналістичного дослідження, вилучений з квартири ОСОБА_2 ніж, на якому виявлені вищезазначені сліди крові, і є знаряддям злочину.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 25Л-Е/3 від 23.01.2013 (т. 1 а.с. 133-137), при дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлене ?горизонтальне проникаюче колото-різане поранення черева з ушкодженням великого сальника і бриджі товстого кишечника та виникненням внутрішньої кровотечі, малокрів'я організму з шоковою реакцією, що стало безпосередньою причиною смерті, яка настала о 06 годині 30 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 За висновками експерта, рана нанесена за життя плоским колючо-ріжучим знаряддям з вістрям, після чого загиблий міг активно діяти короткий проміжок часу, та мало місце не менше шести контактів з тупим предметом за відсутності ознак боротьби. Також, за висновками експерта, в крові трупа виявлено 2,17 ‰ етилового спирту.

Перевіркою показань ОСОБА_2 і свідчень ОСОБА_4 в ході слідчих експериментів під протокол (т. 1 а.с. 223-229, 237-242) встановлена механіка заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, яка у підсумку описаних судово-медичних досліджень, за висновками експерта № 25/Л-Е/31 від 25.03.2013, № 25/Л-Е/27 від 14.03.2013 (т. 1 а.с. 234-235, 247-248) об'єктивно відповідає характеру і локалізації колото-різаного поранення черева.

ОСОБА_2 на час події злочину мав давні легкі тілесні ушкодження, які загоювалися, і будь-яких інших ушкоджень протягом доби 08.01.2013 не отримав, що випливає з висновку експерта № 121е від 10.01.2013 (т. 1 а.с. 118-119), до якого він дійшов за підсумками описаного судово-медичного дослідження. Речовими доказами визнані після огляду під протокол від 09.01.2013 светр і брюки, вилучені у ОСОБА_2, який був в них одягнутий (т. 2 а.с. 50-51). Відповідно, на лицьовій стороні цих речових доказів збереглися не просочуючі тканину сліди нашарування речовини, яка за висновком експерта № 117 від 11.02.2013 (т. 1 а.с. 158-162) відноситься за груповою приналежністю до крові ОСОБА_3, до чого експерт дійшов у підсумку описаного судово-імунологічного дослідження про зміст в цих слідах антигену А крові людини.

За підсумками комплексного психолого-психіатричного дослідження, описаного в акті судової експертизи № 51 від 04.04.2013 (т. 2 а.с. 38-41), за висновками експертів ОСОБА_2 виявив емоційно нестійкий розлад особистості, якому не характерні тимчасові чи хронічні хворобливі розлади психіки, він зберігав здатність правильно сприймати навколишнє оточення, присутніх і діяти цілеспрямовано. Як зазначили експерти, стан сп'яніння не мав ознак патологічного, і підсудний міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними, а в його примусовому лікування потреби немає.

Суд, оцінивши показання ОСОБА_2 сукупності з відомостями про причину тілесного ушкодження і про знаряддя злочину, які його викривають, дійшов до стійкого внутрішнього переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних підсудним добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що виключає будь-які сумніви у свободі його самовикриття згідно зі ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України.

У з'ясованій обстановці підсудний переслідував своєю метою заподіяти тілесне ушкодження будь-якої тяжкості, не уявляючи собі фактичної шкоди у підсумку, але допускаючи настання такого роду суспільно небезпечних наслідків, що свідчить про його невизначений умисел. У своїй уяві внаслідок своїх дисгармонійних особистісних особливостей підсудний на ґрунті армійського минулого неправильно оцінив словесні закиди і жести потерпілого під час сварки як виражені в грубій, образливій для нього формі. В поведінці потерпілого не було наявних дій, які в обстановці запеклої сварки могли б бути оцінені, хоч би і помилково, як безпосередньо спрямовані проти здоров'я присутніх, а підсудний з переляку без будь-якого підґрунтя припустив можливість у найближчому майбутньому такого роду суспільно небезпечне посягання з боку потерпілого, що виключає обстановку уявної оборони. Посилання ж підсудного на те, що він діяв з метою випередити потерпілого на захист від непристойної поведінки останнього, зайвий раз вказує на мотив помсти за образу, який його спонукав вдатися до насильства.

Разом з тим, за характером і локалізацією заподіяного поранення, його механіки інтелектуальна ознака вини ОСОБА_2 з урахуванням хронології перебігу конфлікту і стосунків з покійним характеризується усвідомленням створюваної небезпеки для життя з обов'язком і фактичною можливістю передбачати настання смерті. При цьому підсудний вважав, що його дія буде несуттєво відрізнятися від належної поведінки і буде нездатна привести до такого фатального кінця, що характеризує його вину за вольовою ознакою відсутності передбачення ним смерті особи.

Таким чином, дії ОСОБА_2, що виразилися у нанесенні умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, яке з необхідністю в ході закономірного розвитку причинно-наслідкового зв'язку безпосередньо спричинило смерть особи, можливість настання якої він не передбачав, хоча повинен був і міг передбачити, підлягають кваліфікації умисним тяжким тілесним ушкодженням за ч. 2 ст.121 КК України як таке, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, відповідно до ст. 65 КК України враховує вчинення умисного злочину, віднесеного кримінальним Законом за формальними ознаками до категорії тяжких злочинів, який посягає на життя і здоров'я особи, визнаних державою за ст. 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю. За матеріальною ознакою суспільної небезпеки ступінь тяжкості злочину належить визначати, виходячи з його етіології у сфері дозвілля, криміногенним фактором якої слугував особистісний ситуативний конфлікт з погано знайомою особою одного кола спілкування, заснованого на збігу примітивних інтересів. Відзначається, що вчинення злочину проти себе потерпілий спровокував віктимною поведінкою, використавши нікчемний привід для прояву агресії з ініціюванням сварки з метою обстоювання свого особистісного престижу і способу життя, незважаючи на перебування в житлі підсудного на гостині.

Також суд бере до уваги особу підсудного, який за місцем постійного проживання характеризується посередньо, мешкаючи після смерті батьків на самоті. Він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах, робив спроби до отримання доходів із законних джерел, займаючись суспільно корисною працею з виконанням простої некваліфікованої роботи, хоч і перебуває на обліку у лікаря нарколога через розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю із синдромом залежності.

Отже, зважаючи на вік і сімейний стан ОСОБА_2, здебільшого орієнтованого в своїх інтересах на побутову сферу, на його освітньо-кваліфікаційний рівень і дисгармонійні особистісні особливості, споживання спиртних напоїв за характером злочину і стосунків з потерпілим у встановленій конкретній життєвій ситуації організації дозвілля не мало значення фактора з підвищеною криміногенною дією та істотно на ступені суспільної небезпечності застосованого насильства не позначилося, на підставі чого згідно з ч. 2 ст. 67 КК України вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння обтяжуючою покарання обставиною суд визнати не може у відповідності з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 3 постанови № 7 від 11.10.1985 «Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння».

При повному визнанні підсудним своєї вини у зв'язку із змінами в його особистості, проявленими під виховним впливом притягнення до кримінальної відповідальності і, в цілому, судового процесу, до пом'якшуючих покарання обставин суд згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України відносить активне сприяння в суді розкриттю злочину і проявлене в судовому засіданні щире каяття. Вжиття підсудним заходів до виклику швидкої медичної допомоги суд оцінює не інакше, як надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, що має пом'якшувати покарання згідно з п. 21 ч. 1 ст. 66 КК України.

Відповідно, наслідуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 8 постанови № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за стійким внутрішнім переконанням суд знаходить, що ступінь тяжкості злочину за ч. 2 ст. 121 КК України з урахуванням особи ОСОБА_2, його майнового та сімейного стану, мотивів, що його спонукали, та обстановки скоєння істотно знижена зазначеними пом'якшуючими покарання обставинами, на підставі чого в силу ст. 65 КК України необхідно призначити основне покарання у вигляді позбавлення волі, визначивши його строк згідно з ч. 1 ст. 69 КК України нижче нижчої межі санкції ч. 2 ст. 121 КК України, що буде достатнім для його виправлення з досягненням цілей покарання за ст. 50 цього Кодексу.

З метою запобіганням процесуальним ризикам для забезпечення належної поведінки підсудного відповідно до ст. 177 КПК України доцільно продовжити згідно з ст. 331 цього Кодексу застосовувати до підсудного запобіжний захід, обраний за ст. 183 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим. Належить звернути увагу на фактичне перебування ОСОБА_2 приміщенні міського відділку міліції-1 з 08.01.2013, куди він був доставлений після отримання о 22 годині повідомлення від бригади швидкої медичної допомоги, про що наявний рапорт, зареєстрований під № 325 (т. 1 а.с. 6). Проте, через внесення до ЄРДР лише 09.01.2013 відомостей про злочин із вказівкою на особу, якій повідомлено про підозру в його вчиненні, для виправдання часу, протягом якого ОСОБА_2 змушений був залишатися в приміщенні підрозділу органу внутрішніх справ, у нього була відібрана розписка від 08.01.2013 (т. 1 а.с. 16) про обов'язок з'явитися на 11 годину 00 хвилин 09.01.2013, тоді як протокол затримання ОСОБА_2 оформлений 09.01.2013 об 11 годині 10 хвилин (т. 1 а.с. 60), а про підозру його повідомлено о 15 годині 20 хвилин (т. 1 а.с. 77). Відповідно, за ст. 209 КПК України ОСОБА_2 належить визнати фактично затриманим 08.01.2013.

Керуючись ст.ст. 331, 368, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчинені передбаченого за ч. 2 ст. 121 КК України умисного тяжкого тілесного ушкодження з призначенням покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у шість років позбавлення волі.

Зарахувати до відбуття покарання попереднє ув'язнення ОСОБА_2 під варту, обчислюючи початок строку відбування покарання з восьмого січня 2013 року.

Речові докази:

передані в камеру зберігання речових доказів Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанціями №№ 164238, 164196: спідню білизну і речі з одежі, що належали покійному ОСОБА_3, спідню білизну та речі з одежі ОСОБА_2, постільну білизну зі слідами бурої речовини; за квитанцією № 164239: стакани з стекла і пластика; за квитанцією № 164258: два кухонні ножі з білою рукояткою з пластмаси; за квитанцією № 164257: посмертну дактилоплівку зі слідами лодонь рук і нігтьові зрізи з рук ОСОБА_3, нитки марлі зі слідами хімічних речовин, - знищити.

куртку і пару темно-коричневих напівчеревиків з калошами, передані за квитанцією № 164238 в камеру зберігання речових доказів Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, - повернути за належністю у законне володіння ОСОБА_2;

DVD-R диск з написом «сл.експер. ОСОБА_4», DVD-R диск з написом «сл.експер. ОСОБА_2.», зразки крові, протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати покласти на ОСОБА_2 (ІПН не відомий), стягнувши з нього на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НІЕК Центром при ГУМВС України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) у ГУГКС України в Дніпропетровській області (МФО 805012), 392 гривні з призначенням платежу: «за експертні послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 62/01-19».

Тримання підсудного ОСОБА_2 під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги, за виключенням підстав заперечення обставин, дослідження яких під час судового розгляду визнано недоцільним. Копію вироку після його проголошення вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий