Рішення № 32150966, 01.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/42/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 Справа № 908/1951/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», м.Бердянськ, Запорізька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Бережко С.І., дов. № 14-65 від 22.03.2013р.

Від відповідача: не з'явився

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» до Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» про стягнення з відповідача 2384 грн. 91 коп. за договором купівлі-продажу № 572-2012-ПР від 14.07.2012р., яка складається з 349 грн. 46 коп. 3% річних, 288 грн. 16 коп. суми індексу інфляції та 1747 грн. 29 коп. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України 17 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, компанія, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Азовські мастила і оливи» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №572-2012-ПР купівлі-продажу природного газу (далі - договір). В зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань по своєчасній оплаті за поставлений природний газ, позивачем були нараховані 3% річних, сума індексу інфляції та пеня.

Ухвалою суду від 05.06.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/42/13, судове засідання призначено на 01.07.2013р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві та отримана сторонами, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 (v5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 1.3/6-49/5710).

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України" (далі-Постанова), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що, у відповідних випадках, такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК (1798-12 ), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) (1798-12), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 28 ГПК, керівник підприємства зобов'язаний направити, повноважного, компетентного представника для участі в судовому процесі або особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов'язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 01.07.2013р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, компанія, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Азовські мастила і оливи» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №572-2012-ПР купівлі-продажу природного газу (далі договір).

Згідно умов договору, позивач передав у власність покупця, протягом серпня -

грудня 2012 року, імпортований природний газ в обсязі 410 374 куб. м. (чотириста десять

тисяч триста сімдесят чотири куб. м.) на загальну суму 1 913 055,25 грн. (один мільйон

дев'ятсот тринадцять тисяч п'ятдесят п'ять грн. 25 коп.), що підтверджується актами

прийому - передачі природного газу (від 31.08.2012, 30.09.2012, 31.10.2012, 30.11.2012,

31.12.2012).

Таким чином, позивачем передано відповідачу природний газ в обсязі 410 374 куб. м. (чотириста десять тисяч триста сімдесят чотири куб. м.) на загальну суму 1 913 055,25грн. (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч п'ятдесят п'ять грн. 25 коп.).

Пунктами 6.1 договору встановлено, що оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не вчасно здійснював оплату по договору за поставлений природний газ.

Станом на 05.04.2013 року заборгованість за договором за використаний природний газ була погашена відповідачем.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

На підставі ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідачем не виконано договірні зобов'язання належним чином, внаслідок чого позивачем, за період з 15.11.2012р. по 29.01.2013р., нарахована пеня у розмірі 1 747,29 грн. (одна тисяча сімсот сорок сім грн. 29 коп.)

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає заявлену суму пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивачем, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем, нарахована сума індексу інфляції в розмірі 288,16 грн. та сума 3% річних в розмірі 349,46 грн.

Перевіривши надані суду розрахунки, суд встановив, що сума індексу інфляції та 3% річних пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» задовольнити

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», 71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2 (р/р 2600108299 АБ «Кліринговий дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 00152365) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України», 01001, м. Киїів, вул.Б.Хмельницького, 6 (р/р 26002301921 в АТ «Ощадбанк», м. Києва, МФО 300465, ЄДРПОУ 20077720) 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн. 29 коп. пені, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 16коп. суми індексу інфляції, 349 (триста сорок дев'ять) грн. 46 коп. 3% річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет