Постанова № 32150828, 11.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року (14 год. 40 хв.)Справа № 2а-851/10/0870 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

секретаря Кретові К.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод мелітопольської міської ради »

до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод мелітопольської міської ради » (далі - позивач, або КП «МАБЗ» ММР ЗО) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області(далі - відповідач, або Мелітопольська ОДПІ), в якому просить скасувати податкове - повідомлення рішення 31.08.2009 №0001732301/0.

В судове засідання з'явився представник позивача Станков Є.Ю.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, проте направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача, зазначив про заперечення проти позову з урахуванням наявних у справі письмових заперечень.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи зазначеної вище норми, відсутності в судовому засіданні відповідача суб'єкта владних повноважень, яким надано письмові пояснення по суті спору, відстуності потреби заслуховування свідків або експертів, наявність достатніх матеріалів та відсутність перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних у справі доказів, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

З урахуванням приписів статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

17.08.2009 року Мелітопольською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод мелітопольської міської ради » з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено акт №996/23/32298150 від 17.08.2009р.

На підставі акту перевірки Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.08.2009р., № 0001732301/0 про сплату донарахованої перевіркою суми 46926,00 грн. податку на додану вартість та 23463,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість.

Вважаючи, що податкове повідомлення - рішення від 31.08.2009р., № 0001732301/0 прийнято незаконно через невідповідність його нормам діючого законодавства, позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р. Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області встановлені наступні порушення: порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Комунальним підприємством «Мелітопольський асфальтобетонний завод мелітопольської міської ради» завищено податковий кредит внаслідок отримання матеріалів від підприємств, які мають ознаки «фіктивності». Комунальне підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод мелітопольської міської ради » придбало ТМЦ у:

ПП «Торгова компанія Раджа», паливо котельне по накладним: № 115 від 22.10.2007р. на суму 32000,00 грн., в т. ч. ПДВ 5333,33 грн. (без ПДВ 26666,67 грн.), № 36 від 15.10.2007р.на суму 25600,00 грн., в т. ч. ПДВ 4266,66 грн. (без ПДВ 21333,34 грн.), № 309 від 12.11.2007р. на суму 33280 грн., т. ч. ПДВ 5546,67 грн. (без ПДВ 27733,33 грн.),ТОВ «Хай-тек Сервіс», паливо котельне по накладній №195/116 від 10.12.2007 року на суму 18600 грн., в т. ч. ПДВ 3100 грн.(без ПДВ 15500,00 грн.); ПП «Укртрансзвязок», битум по накладній №7846 від 24.10.2007 року на суму 18433,96 грн., в т. ч. ПДВ 3072,33 грн. (без ПДВ 15361,63 грн.); ТОВ «Леора», паливо котельне та цемент по накладній № 911 від 18.08.08 року на суму 53300,00грн., в т. ч. ПДВ 8883,33 грн. (без ПДВ 44416,67 грн.); послуги перевезення згідно актів від 22.09.2008р. на загальну суму 23040 грн., в т. ч. ПДВ на суму 3840,00 грн. (без ПДВ 19200, грн.) та від 30.10.2008 р. на загальну суму 28800,00грн., в т.ч. ПДВ 4800,00грн.(без ПДВ 24000,00 грн.); сіль кам'яну по накладній №1125 від 17.10.08 р. на загальну суму 8500,00 грн., в т. ч. ПДВ 1416,67 грн. (без ПДВ 7083,33 грн.)

При дослідженні грошового потоку встановлено, що КП «МАБЗ» ММР ЗО проведено повний розрахунок з ПП «ТК Раджа» на рахунок №26005000600288, МФО 353575, банк «Демарк» м. Київ у сумі 90880 грн. з ТОВ «Хай-тек Сервіс» на рахунок №2600200600311 МФО 353575, банк Демарк м. Київ у сумі 18600,00грн., з ПП «Укртрансзвязок» на рахунок №26001000600215, МФО 353575, банк «Демарк» м. Київ у сумі 18433,96 грн., з ТОВ «Леора» на рахунок 32600300600321, МФО 353575, банк Демарк м. Київ.

Відповідно листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №9485/7/23-0910 від 18.05.2009року ПП «ТК Раджа» за жовтень 2007 року та листопад 2007 року звітувало без показників фінансово - господарської діяльності.

Відповідно листа ДПІ у Печерському районі м. Київа ТОВ «Леора» за серпень 2008 року та вересень 2008 року звітувало до ДПІ з нульовими показниками, за жовтень 2008 року звіти до ДПІ не надавалися.

Згідно до системи автоматизованої бази даних ТОВ «Хай-тек Сервіс» звітувало за грудень 2007р. до ДПІ у Шевченківському районі з нульовими показниками, ПП «Укртрансзв язок» звітувало за жовтень 2007 року до ДПІ у Печерському районі м. Києва з нульовими показниками.

Також судом встановлено, що згідно листа заступника начальника сектора державної служби боротьби з економічною злочинністю Мелітопольського МВ ГУМВС №41/8123 від 05.08.2009 року, порушені карні справи відносно підприємства ПП «Торгівельна компанія Раджа» слідчим СВ БМ ДНІ в Шевченківському р-ні м. Києва Лисенко О.О. за статтями 205 ч.2, 209 ч.3 КК України, к/с №60-2762, ТОВ «Леора», слідчим СВ Голосіївського РУ в м. Києві Воробей О.П., за статямі 205,209 КК України, к/с №01-10528, ПП «Укртрансзв'язок», слідчим управління СБУ в м. Києві Животовим за статтею 365 КК України.

Крім того, отримання виробничих запасів від ПП «ТК Раджа», ПП «Укртрансзв'язок» та ТОВ «Хай-тек Сервіс» здійснювалося без довіреностей. Відповідно до роз'яснень наданих Міністерством фінансів України листом від 29.08.2005 року №31-04200-30/23-7454/6784, оформлення накладної здійснюється після подання довіреності. Отже, накладна на відпуск цінностей, в якій має бути зазначено за якою довіреністю і через кого відпущено цінності, свідчить про недотримання «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99.

Також у підприємства відсутні товаро-транспортні накладні на перевезення матеріалів, отриманих від ПП «ТК Раджа», ПП «Укртрансзв'язок», ТОВ «Хай-тек Сервіс», ТОВ «Леора».

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.02.98 року за №128/2568 (із змінами, внесеними наказом Міністерством транспорту та зв'язку від 22.05.06р. №493), товаро-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV зі змінами та доповненнями та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобілю» Відповідно до пункту 2 вище вказаного наказу застосування вказаних форм первінного обліку усіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Але на підприємстві відсутні будь які документи, що свідчили б про транспортування товару.

Крім того, відповідно до товаро-транспортних накладних перевезення відсіву з Токмацького гранітного кар'єру у періоді з 03.09.2008 по 29.10.2008 здійснювалося автомобілем НОМЕР_1. Мелітопольським МРЕР УДАІ УМВС України, відділом Державної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Мелітополя Мелітопольського району та автомобільно - технічної інспекції УДАІ УМВС України в Запорізькій області надана інформація, що державні номерні знаки АС....АТ повинні мати чотири цифри, номер АС 94451АТ не існує.

Вищезазначене дає підстави стверджувати про відсутність поставок товарів від ТОВ «Раджа», ТОВ «Хай-тек Сервіс», ПП «Укртрансзв'язок», ТОВ «Леора» на адресу КП «МАБЗ» ММР ЗО, зазначені операції знайшли відображення в податковому обліку Позивача без настання реальних наслідків.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до п.п. 1,2 ст.215, п.п. 1,5 ст.203 Цивільного кодексу України договори поставки товарів ТОВ «Раджа», ТОВ «Хай-тек Сервіс», ПП «Укртрансзвязок», ТОВ «Леора» є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Щодо віднесення Позивачем в IV кварталі 2008 року до податкового кредиту 6 666,66 грн., у зв'язку з не підтвердженням факту виконання ПП «ВРГіК» робіт з капітального ремонту дорожнього покриття у сумі 33333,33 грн. суд зазначає наступне:

Відповідно договору підряду від 01.11.2008 року №102, укладеного між КП «МАБЗ» ММР ЗО замовник) в особі директора ОСОБА_4 та ПП «ВРГіК» (підрядник) в особі Агінян В. Г-Н., підрядник зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи по капітальному ремонту дороги по вул. Тельмана (від пров. Річного до вул.. Бердянської). Термін виконання робіт-листопад 2008 року. Вартість робіт-40000 грн, в т. ч. ПДВ 6666,66 грн. (без ПДВ 33333,33 грн.).

До перевірки надано акт виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2В за листопад 2008 року №5 та довідка про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 від 28.11.2008 року, підписані від імені замовника директором КП «МАБЗ» ММР ЗО ОСОБА_4 та від підрядника Агінян В.Г-Н. За вказаним актом, директором КП «МАБЗ» ММР ЗО ОСОБА_4 прийнято до оплати роботи по капітальному ремонту дороги по вул. Тельмана (від пров. Річного до вул. Бердянської) на загальну суму 40000,00 грн. (з ПДВ).

Оплата по акту виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в за листопад 2008 року №5 Кп МАБЗ проведено платіжними дорученнями: -від 22 грудня 2008 року №475 перераховано 20000,00 грн. на р/рахунок ПП «ВРГіК» за №26001431243410, МФО 323293 АКБ Укрсоцбанк; -від 02 лютого 2009 року №475 перераховано20000,00 грн. на р/рахунок ПП «Сервер» за №26005300475701, МФО 305062 в АКБ «Новий» м. Дніпропетровськ. Оплата на рахунок ПП «Сервер» проведена відповідно до договору про відступлення права вимоги від 20.01.2009 року, за яким ПП «ВРГіК» передано ПП «Сервер» право вимоги боргу КП «МАБЗ» ММР ЗО.

В ході ревізії працівниками КРВ в м. Мелітополі та Мелітопольському районі при проведенні контрольного обміру по вул. Тельмана (від пров. Річного до вул. Бердянської) не підтверджено факт виконання ПП «ВРГіК» в листопаді 2008 року робіт з капітального ремонту дорожнього покриття, про що складено акт №130/0006 від 02 березня 2009 року. Матеріали перевірки передані до Мелітопольської міжрайонної прокуратури.

Мелітопольською міжрайонною прокуратурою порушено відносно директора КП «МАБЗ» ММР ЗО ОСОБА_4 кримінальну справу за ст.ст. 364 ч.І, 366 ч.І КК України.

Таким чином, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року встановлено його заниження у сумі 46926 грн., в тому числі: в жовтні 2007 р. на суму 12672 грн. ПДВ,в листопаді 2007 р. на суму 5547 грн. ПДВ, в лютому 2008 р. на суму 1006 грн. ПДВ, в квітні 2008 року у сумі 2094 грн., в серпні 2008 р. на суму 8883 гри. ПДВ, в вересні 2008 р. на суму 3840 грн. ПДВ, в жовтні 2008 р. на суму 6217 грн. ПДВ, і в листопаді 2008 р. на суму 6667 грн. ПДВ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №1-314 від 27.07.2010 року директор КП «МАБЗ» ММР ЗО ОСОБА_4 визнав себе винним в підробці документів. Постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили,

є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, слідчими під час розслідування зазначеної вище кримінальної справи відносно директора позивача ОСОБА_4 встановлено, що директор позивача по вказаних у акті перевірки відповідача господарських операціях складав документи та вносив до них завідомо неправдиві відомості з метою завищення показників, що підтверджено судом при розгляді зазначеної кримінальної справи в суді. Директор ОСОБА_4 визнав себе винним, постановою суду кримінальну справу відносно останнього закрито, та звільнено від кримінальної відповідальності, оскільки злочин невеликої тяжкості вчинений вперше, змінилась обстановка вчиненого нею діяння та діяння втратило суспільну небезпечність.

В силу вимог ст. 72 КАС України, вказані обставини є встановленими, а тому не потребують повторного доведення.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод

людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.07.2010 у справі № №1-314 доведено вину посадової особи - директора Комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод мелітопольської міської ради » ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 366 ч. 1 КК України по відношенню до господарських операцій, що відображені у акті перевірки відповідача.

Діяльність платника податків пов'язана із економічною складовою безпеки держави, а тому свідоме та умисне вчинення діянь, з метою надання можливості інших суб'єктам права ухилятися від сплати податків, занижуючи свої зобов'язання дійсно посягає на встановлений в державі публічний порядок, економічні інтереси тощо.

З огляду на це, укладений між КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод мелітопольської міської ради » та ПП «ВРГіК» договір по суті є нікчемним.

Пунктом 19 статті 2 Бюджетного кодексу визначено, що доходи бюджету - це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, стягнення яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи бюджету класифікуються за наступними розділами: податкові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (с таття 9 Бюджетного кодексу).

Згідно частини другої статті 9 вказаного кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями визначено, що у випадках, коли платник податків згідно законів з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, в тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються із джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх ім'я.

Згідно з підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України від 03.04.1997р №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (робіт, послуг), яка оформляється з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (в редакції наказу ДПА України від 30.06.2005р. №244), в якому зазначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціпи па такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із внесеними змінами і доповненнями, визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями Даними подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 та зареєстрованого в Мін'юсті України від 06.06.1995р. за №168/704, забороняється приймати до. виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181- III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункт) 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний шатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, па який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення податкового повідомлення рішення 31.08.2009 №0001732301/0.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко