Ухвала суду № 32149917, 01.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/4184/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2018/770/2012 Божко В.В.

Категорія: договірні Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Бобровського В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Зелт-Ф»

на рішення Київського районного суду м.Харкова від 17 травня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Зелт-Ф», ОСОБА_3 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «НВФ «Зелт-Ф», ОСОБА_3 про стягнення суми.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказувала, що вона працювала в ТОВ «НВФ «Зелт-Ф» на посаді директора з 03.08.2006 року по 09.06.2009 року, звільнилася за власним бажанням. За вказаний період вносила на рахунок підприємства безвідсоткову фінансову допомогу за умови повернення, однак товариство не повернуло значну частину коштів у сумі 19046,67 грн., а звернення щодо повернення коштів залишені поза увагою.

Тому, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ТОВ «НВФ «Зелт-Ф», ОСОБА_3, як генерального директора товариства, на її користь суму кредиторської заборгованості у вигляді безвідсоткової фінансової допомоги підприємству в розмірі 19 046,67 грн.

У судовому засідання представник відповідачів позов не визнав, посилався на відсутність договорів для підтвердження наявності цивільно-правових відносин сторін, а також вказував, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі, оскільки засновник товариства не відповідає за зобов'язаннями останнього.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 17 травня 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «НВФ «Зелт-Ф» на користь позивача суму заборгованості фінансової допомоги підприємству в розмірі 19 046,67 грн. В задоволенні позову до ОСОБА_3- відмовлено. Стягнуто з ТОВ «НВФ «Зелт-Ф» судовий збір на користь позивачки в сумі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «НВФ «Зелт-Ф» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні спірні правовідносини між сторонами виникли із договору позики, а зобов'язання мають виконуватися належним чином, солідарна відповідальність не доведена позивачкою.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_2 працювала директором у ТОВ «НВФ «Зелт-Ф» з 03 серпня 2006 року по 09 червня 2009 року.

Починаючи з 20 червня 2006 року по 13 серпня 2008 року на рахунок ТОВ «НВФ «Зелт-Ф» з каси підприємства у різних сумах надходила фінансова допомога на зворотній основі через ОСОБА_2, загальна сума внеску від неї склала 48 876 грн. 67 коп. (а.с.63).

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин, а саме тих, які виникають з договору позики.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, повернення вказаної фінансової допомоги здійснювалось за касовою книгою підприємства, кошти отримувала позивач (а.с.66-71).

Надані договори безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі між ОСОБА_2 та ТОВ «НВФ «Зелт-Ф», свідчать, що сукупна сума наданої допомоги складала 48 876,67 грн., повернуто позивачці відповідачем було тільки 29 830 грн. (а.с. 24-28, 84).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що статутом товариства відповідача не передбачена заборона керівнику підприємства(директору) укладати договори про надання безпроцентної фінансової допомоги товариству на зворотній основі шляхом внесення коштів через касу товариства.

Представник відповідача про застосування строку позовної давності щодо виконання зобов'язань за договорами в ході судового розгляду не просив.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи із наведеного, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачем не надано належних доказів повернення суми позики позивачці в повному обсязі у відповідності до вимог передбачених ст.ст.11,57-61,64 ЦПК Ураїни.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.1ч.1ст.307,ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Зелт-Ф» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 17 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: