Постанова № 32149057, 01.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 5015/4823/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С. (доповідача у справі),суддів:Бернацької Ж.О., Дерепи В.І.,за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Постінтур"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013у справі№ 5015/4823/12 господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Постінтур"доНовокропивницької сільської радипростягнення суми,

Розпорядженням В.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 27.06.2013 року №05-05/557 у зв'язку з відпусткою судді Капацин Н.В. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Дерепа В.І. для розгляду касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 зі справи № 5015/4823/12.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Постінтур" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Новокропивницької сільської ради додаткових витрат (інших судових витрат) в розмірі 2953,80грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року (суддя Т.Рим), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року (судді: Михалюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.), провадження у справі припинено; повернуто Приватному підприємству "Постінтур" сплачений ним судовий збір в розмірі 1677грн.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою Приватне підприємство "Постінтур" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову у справі скасувати. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, п.1 ч.1 ст.12, п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з хворобою директора підприємства.

Враховуючи, що юридична особа у відповідності до приписів ст.28 Господарського процесуального кодексу України не позбавлена можливості уповноважити іншу особу на представництво її інтересів у суді, явка повноважних представників обов'язковою не визнавалась, додаткові матеріали не витребовувались, а також враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 зазначеного Кодексу, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між сторонами у справі тривали два господарські процеси, за результатами розгляду яких були прийняті постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. у справі №20/7 та рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012р. у справі 5015/2062/12.

При цьому позивачем в окремому позовному провадженні заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2963,80грн. додаткових витрат (інших судових витрат), які він поніс у зв'язку з розглядом вищезазначених справ і які полягають у витратах на відрядження повноважних представників.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач зазнав певних витрат в ході розгляду господарськими судами справ у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав під час розгляду певної справи в порядку господарського судочинства. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому окремому позовному провадженні. Таким чином, вимога про стягнення судових витрат не може бути розглянута в іншому позовному провадженні, ніж те, в якому такі витрати виникли.

Враховуючи, що провадження у даній справі було порушено за вимогою про стягнення судових витрат, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж провадження, в якому повинно було розглядатись таке питання, що є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення господарського процесу в цьому випадку, апеляційний господарський дійшов висновку щодо обґрунтованості припинення провадження у цій справі місцевим господарським судом на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивач мотивує заявлені ним вимоги ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені норми процесуального права визначають склад судових витрат та порядок їх розподілу.

Разом з тим, розподіл судових витрат, за змістом вищевказаних норм та інших норм зазначеного Кодексу, які встановлюють порядок розгляду господарських спорів, відбувається у межах провадження у відповідній справі. При цьому, якщо такі витрати не були розподілені під час розгляду справи, чинне законодавство, передбачає право на подачу заяви про розподіл судових витрат у межах провадження у такій справі і після закінчення її розгляду (ст.88 ГПК України). Отже, чинне законодавство встановлює для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи у господарському суді, особливий порядок, який визначений нормами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи, що судові витрати - це обов'язково похідне від позовної вимоги, а не самостійна вимога, і з огляду на обґрунтований висновок судів щодо неможливості розгляду зазначених вимог в окремому позовному провадженні, враховуючи встановлений чинним законодавством інший порядок їх розгляду, колегія не вбачає порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства і спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Постінтур" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5015/4823/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Д.Кривда

Судді Ж.Бернацька

В.Дерепа