Постанова № 32148002, 19.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/3495/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Маслова Л.К., відповідача - Тарана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПрАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія», звернувся до суду з позовом до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272211, № 0000282211 від 11.04.2013р., якими визначено суми грошового зобов'язання зі сплати ПДВ та податку на прибуток. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту від 28.03.13 № 1053/22.1-07/02470187 про результати планової документальної виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (код ЄДРПОУ 02470187) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.12, було встановлено порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139, п.144.1.ст 144, п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями (надалі - Кодекс). В акті перевірки ці висновки обґрунтовувалися інформацією про порушення податкового законодавства контрагентом позивача, яка була отримана відповідачем від іншого органу державної податкової служби та міститься у відповідному акті перевірки, та тим, що позивач, під час перевірки, не довів економічну вигоду від робіт (послуг) виконаних партнерами позивача та факт використання таких робіт (послуг) у власній господарській діяльності, неналежним документальним підтвердженням витрат зі страхування майна, неправильним нарахуванням позивачем амортизації.

Позивач зазначив, що на час укладання угод контрагенти позивача були належним чином включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Реальність виконання угод з контрагентами підтверджена первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Розрахунки з контрагентами проведені у безготівковій формі у повному обсязі. З огляду на наведені у позові факти позивач вважає висновки акту перевірки, а разом із ними - спірні податкові повідомлення-рішення № 0000272211 від 11.04.13, № 0000282211 від 11.04.13 безпідставними та такими, що порушують майнові права і законні інтереси позивача.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 04.12.2001, види діяльності за КВЕД - інша поліграфічна діяльність, оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям, роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярськими товарами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, перебуває на обліку в Західній МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №200026128 від 17.02.12.

У період з 01.01.12 по 31.12.12 позивач здійснював діяльність, яка згідно п.6 п. 2 р. ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняється від оподаткування податком на додану вартість - операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

Фахівцями відповідача проведена планова документальна виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (код ЄДРПОУ 02470187) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.12. Висновки перевірки оформлені актом від 28.03.13 № 1053/22.1-07/02470187, яким зафіксовано порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139, п.144.1.ст 144, п.198.1, 198.3 ст.198 Кодексу.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000272211 від 11.04.13, яким визначив податок на прибуток державних підприємств у сумі 483 580,00 грн та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 558 486,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000282211 від 11.04.13, яким визначив ПДВ у сумі 16 424,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 106,00 грн.

Висновок про наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності з ПП «Баварія-Ф» відповідач обґрунтовує інформацією про порушення податкового законодавства контрагентом позивача ПП «Баварія-Ф», яка міститься в акті від 13.03.12 №427/23-30/31635757. За висновками цього акту у ПП «Баварія-Ф» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності (стор. 14 акту перевірки позивача).

Висновок про безпідставне віднесення позивачем до витрат у бухгалтерському та податковому обліку суми по послугам, сформованим від ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс» відповідач обґрунтовує тим, що «…ПРАТ «ХКФ «Глобус» не підтвердило придбані (оформлені) послуги від названих контрагентів документально, а саме пов'язаність даних витрат зі своєю господарською діяльністю, які замовлення виконувалися на даному обладнанні, які фактично надавалися послуги з ремонту, їх реальність та яким чином ці витрати включені до ціни виготовленої реалізованої продукції по видам замовлень…». Також відповідач вважає, що акти приймання здачі виконаних робіт оформлені з порушеннями, не вказано обов'язкові дані про господарські операції, а саме не вказано зміст та обсяг ремонту обладнання.

Висновок про завищення сум нарахованої амортизації основних засобів (обладнання) відповідач обґрунтовує тим, що позивач відносив на зменшення оподаткованого прибутку суми амортизації обладнання у повному обсязі, у той самий час коли це обладнання мало не стовідсоткову навантаженість, тобто, на думку відповідача, обладнання позивача у такі періоди не було повністю пов'язано з виробництвом (виготовленням) та або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з іншими діями спрямованими на отримання доходу (стор. акту перевірки 20-21).

Висновок про завищення витрат зі страхування майна відповідач обґрунтовує тим, що позивач не надав під час перевірки акти виконаних робіт, через це витрати не є компенсованими доходами.

Проте суд не погоджується з такими висновками, зазначеними в акті перевірки ПрАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія», виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» та ПП «Баварія-Ф» було укладено договори №54 від 19.04.11, №38 від 19.04.11 та №40 від 19.04.11 щодо техобслуговування та сервісного обслуговування обладнання, яке належить позивачу на праві власності, а саме:

- системи Турнікет «Бизант» інв. № 2553, система відеоспостереження (37 камер) інв. №2572 (за договором № 40 від 19.04.11);

- холодильників ЗИЛ інв. №785, Дніпро інв. №25, Апшерон інв. № 2279, ДАЕ інв. № 2573, Дніпро інв. № 1323, Норд 431-7-010 інв. № 2639, холодильного агрегату ФВК-1.1 інв. № 2474, прилавка низкотемпературного ПХН-03 інв. № 2041 (за договором № 37 від 19.04.11).

- машини для шитва книжкових блоків «Aster El» (за договором № 54 від 19.04.11).

- компресорів СБ-4/Ф 850 Т/16 інв. № 2252, СБ-4/Ф 850 Т/16 iнв № 2306, СПИ/Ф 500 Т/16 iнв. № 2251, СБ4/С-50 ДР20-22 iнв. № 2426, пневмоагрегатів ротаційного пластинчатого ППА-60 iнв № 2361, ППА-60 iнв № 2362, ППА-60, iнв № 2565, ППА-60 iнв № 2566, повітряного агрегату ПАВ-60 iнв № 2395, ПАВ-60 iнв № 2447, ПАВ-60 iнв № 2448, компресорних установок КУ22 iнв № 2250, РМ 3138 iнв № 2633, компресорних станцій ПКС 5.25А iнв. № 1978, ПКС 5.25А iнв № 1977, ВК 40-Е, iнв. № 2588, компресорного гаража СК-7 iнв № 2045, компресора детального ДК - 50.2 інв. № 2225, компресора з перехідником мод. ТМ-392 iнв № 2536 (за договором № 38 вiд 19.04.11).

Факт отримання послуг за угодами на загальну суму 144 414,00 грн. підтверджується податковими накладними №105 від 07.12.11 на суму 46500,00 грн., №5 від 01.12.11 на суму 36180,00 грн, №6 від 01.12.11 на суму 13350,00 грн., № 7 від 01.12.11 на суму 48384,00 грн., актами прийому-передачі робіт (послуг) № ОУ-07/12-1 від 07.12.11, № ОУ-01/12-1 від 01.12.11, № ОУ-01/12-2 від 01.12.11, № ОУ-01/12-3 від 01.12.11, платіжними дорученнями №2146 від 12.12.11 на суму 46500,00 грн, №2147 від 01.12.11 на суму 36180,00 грн, №2148 від 01.12.11 на суму 13350,00 грн, № 2149 від 01.12.11 на суму 48384,00грн, письмовими звітами про проведені роботи, рахунками-фактурами №СФ-512122 від 02.11.11 на суму 46500,00 грн, №СФ-512121 від 02.11.11 на суму 36180,00 грн, №СФ-512123 від 02.11.11 на суму 13350,00 грн, №СФ-512124 від 04.11.11 на суму 48384,00 грн

Між ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» та ТОВ «Бізнес-Метал» укладено договір без номеру від 01.03.12 з діагностиці та ремонту аркушевої офсетної друкувальної 4-х фарбної машини Planeta varimat 46 інв. № 259, лінії Колбус Компакт 40 інв. № 1556, рулонної офсетної друкарської машини «Циркон форта 660» 40 інв. № 1381, автоматичної дротошвейної машини «Aster» інв. № 2640, ролевої офсетної машини «Zirkon Forta 660 » інв. №1458, ремонту ролевої офсетної машини «Zirkon Forta 660 » інв. № 1381, які належать позивачу на праві власності.

Факт отримання послуг за вказаною угодою на загальну суму 333 180,00 грн підтверджується податковими накладними № 41 від 28.04.12 на суму 40200,00 грн, №38 від 24.04.12 на суму 58290,00 грн, № 37 від 19.04.12 на суму 57900,00 грн, №40 від 30.03.12 на суму 59460,00 грн, № 39 від 27.03.12 на суму 58200,00 грн., актами прийому-передачі робіт (послуг) № ОУ-0330/01 від 30.03.12, № ОУ-0327/01 від 27.03.12, № ОУ-0305/01 від 06.03.12, № ОУ-042801 від 28.04.12, № ОУ-0424/01 від 24.04.12, № ОУ-0419/01 від 19.04.12, платіжними дорученнями №782 від 27.03.12, № 850 від 02.04.12, № 986 від 19.04.12, № 1031 від 24.04.12, № 1105 від 04.05.12, та специфікаціями №1, №2, №3, №4, №5 від 01.03.12.

Також судом встановлено, що позивач на витрати звітного періоду за жовтень 2012 року відніс суму 688 291,00 грн, яку було сплачено за роботи з діагностиці, техобслуговування та ремонту поліграфічного обладнання аркушевої офсетної друкувальної 4-х фарбної машини Planeta varimat 46 інв. № 259, ролевої печатної офсетної машини «Ультрасет 72-111» інв. № 1363 відповідно до укладеного договору № 683 від 05.10.12 з ПП«ІНСТАЛЛ ПЛЮС».

Факт отримання послуг за вказаною угодою підтверджується податковою накладною № 363 від 10.10.12 на суму 298000,00 грн, № 894 від 23.10.12 на суму 390291,00 грн, актом прийому-передачі робіт (послуг) від 23.10.12, платіжними дорученнями № 610 від 10.10.12, №693 від 23.10.12, №694 від 23.10.12, відомостями дефектів №1/10/2, №2/10/2, зведеною відомістю витрат на ремонт, придбання запасних частин і витратних матеріалів для ремонту обладнанням від 05.10.12.

Судом також було встановлено, що для проведення документальної перевірки ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» відповідачу було надано виключно всі первинні документи, які є в наявності на підприємстві і ведення яких є обов'язковим у відповідності до законодавства України. Калькуляція собівартості продукції не надавалась відповідачу через те, що за своїм призначенням вона не відповідає ознакам первинного документа, оскільки не фіксує факт про будь-яку господарську операцію, чи про розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати позивачем визначались з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 -140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Податкового Кодексу України. Розподіл витрат у бухгалтерському обліку позивач веде за відповідними бухгалтерськими рахунками, про що свідчать матеріали судової справи. Суд зазначає, що ведення обліку собівартості у розрізі кожного замовлення не передбачено нормами чинного законодавства, тим більше, що наявність або відсутність такого обліку жодним чином не впливає на об'єкт оподаткування. Натомість, позивач довів факт того, що у деяких окремих випадках (як, наприклад, виготовлення підручників) облік собівартості ним ведеться.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд зазначає, що всі отримані позивачем податкові накладні від ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс», ПП «Баварія-Ф» не мають недоліків, отже відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки названі контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, зареєстрованими відповідно до Податкового кодексу України.

Статус контрагентів позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем в ході розгляду справи.

Як підтверджено матеріалами справи, угоди позивача з контрагентами виконані належним чином.

Представник відповідача не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача, та по яких позивач скористувався правом на податковий кредит.

Право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту.

Аналіз норм Податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, суд зазначає, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні отриманих послуг за належно оформленими податковими накладними, виданих йому контрагентами - ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс», ПП «Баварія-Ф».

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Проте суд зазначає, що відповідач не надав докази того, що згідно детальної інформації по деклараціям з ПДВ відповідно до «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», станом на час розгляду справи, відсутні розбіжності між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та задекларованими його контрагентами ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс», ПП «Баварія-Ф» сумами податкових зобов'язань.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем також встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України, внаслідок віднесення до складу витрат суми за операціями щодо придбання робіт (послуг) від ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс», ПП «Баварія-Ф».

Однак, суд не погоджується з таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності закріплене і в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз. 1 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції, позивач займається видавничою діяльністю, виготовленням видавничої продукції, розповсюдженням видавничої продукції серія ДК №3985 від 22.02.11.

Суд бере до уваги пояснення позивача про те, що для здійснення господарської діяльності позивачу потрібне спеціальне друковане обладнання та його обслуговування. У позивача таке обладнання є в наявності, і воно постійно використовується в роботі підприємства. Проте обладнання вимагає періодичного технічного обслуговування та проведення ремонтних робіт. Працівники позивача, що працюють на поліграфічному обладнанні, не мають спеціальних знань у проведенні ремонт робіт, також у позивача відсутні спеціальні інструменти, за допомогою яких може бути здійснений вказаний ремонт і технічне обслуговування. Крім того, технічна документація до обладнання написана іноземною мовою (Німеччина), а технічна документація, викладена російською або українською мовою, призначена для вибору запасних (ремонтних) частин, і короткий опис введення в експлуатацію. Через це позивач звертається за кваліфікованою допомогою з обслуговування та ремонту устаткування до сторонніх організаціям.

Так, 19 квітня 2011 року ПРАТ «ХКФ «Глобус» уклало з ПП «Баварія-Ф» угоду № 54 з сервісного обслуговування Машини для шитва книжкових блоків «Aster EL» імпортного виробництва. Згідно Акту виконаних робіт були проведені наступні роботи - діагностика технічного стану машини, регулювання механізму подачі листів, технічного обслуговування, настройка та регулювання машини. Загальна вартість проведених робіт склала з ПДВ 48384,00 грн. Усі роботи були виконані в повному обсязі.

Також, ПП «Баварія-Ф» проводило інші роботи по обслуговування технічного обладнання позивача, а саме - згідно Договору № 38 від 19 квітня 2011р. та Додатків до нього були проведені роботи з технічного обслуговування установок (компресорів, пневмоагрегатів ротаційних, компресіних станцій), які знаходяться на підприємстві та необхідні для функціонування фабрики. Згідно Акту виконаних робіт було проведено технічне обслуговування вище вказаного обладнання та загальна вартість робіт склала з ПДВ 36180,00грн. Усі роботи були виконані в повному обсязі.

Згідно Договору № 40, ПП «Баварія-Ф» проводило технічне обслуговування системи контролю доступу (турнікет «Бізант») та відео спостереження (37 камер). Згідно Акту виконаних робіт, усі роботи були виконані в повному обсязі та вартість склала за ПДВ 46500,00грн.

Згідно Договору № 37, ПП «Баварія-Ф» проводило технічне обслуговування холодильного обладнання (підготовка приміщення згідно з вимогами безпеки, діагностика, перевірка його комплектності, а також стани - наявність зовнішніх пошкоджень, порушення верхнього покриття, а також наявність корозії. перевірка міцності кріплення складальних одиниць холодильника, чи щільно прилягає гумовий ущільнювач і чи є масляні плями, перевірка герметичності холодильника за допомогою течєїськателя, опір електро-ізоляції, стан електричних ланцюгів, а також рівень потужності, яку споживає компресор). Вказане обладнання знаходиться у позивача у приміщеннях столової, цехах, заводоуправління. Згідно Акту виконаних робіт, усі роботи були виконані в повному обсязі та вартість склала за ПДВ 13350,00грн.

Усі вище наведені роботи з боку ПП «Баварія-Ф», були оплачені ПРАТ «ХКФ «Глобус», що підтверджується виставленими рахунками та платіжними дорученнями з відміткою банків.

У березні 2011 року ПРАТ «ХКФ «Глобус» уклало з ТОВ «Бізнес-Метал» угоду № Б/Н з сервісного обслуговування поліграфічного обладнання. Згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору були проведені роботи з діагностиці та ремонту друкарської машини «Циркон Форта 660» імпортного виробництва, друкарської лінії «Колбус Компакт 40» імпортного виробництва, друкарської машини «Planeta Varimat46» імпортного виробництва, друкарської машини «Циркон Форта 660» імпортного виробництва, друкарської машини «Aster EL» імпортного виробництва. Згідно Актів виконаних робіт були проведені роботи вказані у специфікаціях. Усі роботи були виконані в повному обсязі та сплачені.

У жовтні 2012 року ПРАТ «ХКФ «Глобус» уклало з ПП «Інстал Плюс» угоду № 683 з діагностики та обслуговування поліграфічного обладнання . Згідно зведеною таблицією, яка є невід'ємною частиною Договору були проведені роботи по діагностиці та ремонту друкарської машини «Ультрасет 72» імпортного виробництва, друкарської машини «Planeta Varimat46» імпортного виробництва. Сторонами підписані акти виконаних робіт за якими вбачається, що всі роботи наведені у специфікаціях виконанні.

Позивач повністю розрахувався з ПП «Інстал Плюс», що підтверджується виставленими рахунками та платіжними дорученнями з відміткою банків.

Під час слухання справи суд з'ясував, що для проведення документальної перевірки ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» надало відповідачу виключно всі первинні документи, які є в наявності на підприємстві і ведення яких є обов'язковим у відповідності до законодавства України, а саме податкові накладні; акти прийому-передачі робіт (послуг), договори, платіжні доручення, які свідчать про сплату ПРАТ «ХКФ «Глобус» контрагентам коштів за отримані послуги та інші документи. Вказані документи доводять фактичність операцій та законність і обґрунтованість віднесення їх до складу витрат.

Суд приймає в якості доказів подальшого використання придбаних послуг у ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс», ПП «Баварія-Ф» в господарської діяльності позивача документи за якими вбачається, що за допомогою обладнання, яке обслуговувалося та ремонтувалося названими контрагентами, було вироблено поліграфічну продукцію в кількості 5 698 357 тис. Відповідач під час слухання справи не заперечував проти достовірності цього факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Також матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладені і виконанні угод взаємоузгоджених зловмисних дій спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали судової справи свідчать про те, що податковий орган не подав до суду жодного доказу на підтвердження висновків того, що акти прийому-передачі робіт (послуг) по виконаним роботам (діагностиці, ремонту та обслуговуванню обладнання) не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996від 16.07.99, не довів правомірність твердження про відсутність економічної вигоди підприємства від послуг, які йому надавали контрагенти та не довів того, що вказані послуги позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ позивачем були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з контрагентами.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 Цивільного кодексу України).

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст.228 Цивільного кодексу України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс», ПП «Баварія-Ф» та ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» відповідачем не надано.

Вивчивши зміст акту перевірки від 28.03.13 № 1053/22.1-07/02470187, суд зазначає, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України як ознаки нікчемного правочину.

Також, відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами - ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс», ПП «Баварія-Ф» були укладені договори про надання робіт (послуг), що зазначені вище.

Вказані договори, відповідно до їх умов, є двосторонніми договорами, згідно з ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України, де встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів між позивачем та ТОВ «Бізнес-Метал», ПП «Інстал плюс», ПП «Баварія-Ф» не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договорів вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Щодо твердження відповідача, які відображені в п. 3.1.2 акту перевірки про те, що у підприємства за даними бухгалтерської звітності Звіт про фінансові результати за 2012 рік рахується збиток рядок 195, рядок 225 у сумі 1896 тис. грн. і що на його думку витрати, які не включені до ціни виготовленої та реалізованої продукції, не пов'язані з господарською діяльністю ПрАТ «ХКФ «Глобус» суд зазначає, що позивач здійснюючи витрати, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва не мав іншої мети, ніж отримання доходу (прибутку), хоча його діяльність в окремих випадках продажу товару за ринковою ціною могла не давати очікуваного результату з незалежних від нього причин.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від них. Таку саме правову позицію сформував Верховний Суд України в постанові у справі № 21-13а11 за позовом дочірнього підприємства «Пілснер Україна» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення .

Отже, суд дійшов до висновку, про те, що позивач обґрунтовано включив до складу витрат витрати на виробництво продукції та «адміністративно-збиткові» витрати.

З висновком про завищення витрат, які пов'язані з амортизаційними відрахуваннями суд не погоджується, оскільки підпункти 145.1.2 ст.145 і 146.2 ст.146 Кодексу визначають, що амортизація об'єкта призупиняється «на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації», починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації. При цьому перелік причин призупинення амортизації є вичерпним.

Виведення з експлуатації у зв'язку з консервацією здійснюється на підставі наказу керівника підприємства (п.146.18 ст.146 Кодексу). В матеріалах справи такий наказ відсутній, більше того, в акті перевірки відповідач зазначає, що всі об'єкти основних засобів у відповідному періоді увесь час використовувались у виробництві, хоча і не на повну потужність.

Будь-якого пропорційного зменшення сум амортизації, часткового віднесення сум амортизації до складу витрат у таких випадках закон не передбачає.

Тому, незважаючи на те, що виробничі потужності підприємства протягом 2012 року не були повністю завантажені, амортизаційні відрахування суд вважає правомірно включеними до складу витрат в повному обсязі.

Суд відхиляє твердження відповідача про завищення витрат зі страхування майна через відсутність у позивача актів виконаних робіт за укладеними договорами страхування № 640/05 від 07.05.12, № 638/05 від 07.05.12, № 6391/05 від 07.05.12, через те, що договір страхування відповідно до глави 67 Цивільного кодексу України не відносяться до видів договору підряду (глава 61 Цивільного кодексу України), тому вимоги, висунуті чинним законодавством до договору підряду, зокрема наявність актів виконаних робіт, не можуть пред'являтися до договору страхування. Доказами того що позивач поніс витрати за вказаними договорами є платіжні доручення №1132 від 08.05.12, №1134 від 08.05.12, №1133 від 08.05.12, №1319 від 11.06.12, №1371 від 19.06.12, №32 від 24.07.12, №1439 від 10.07.12, №1181 від 17.05.12, №1233 від 25.05.12, які наявні в матеріалах судової справи та свідчать про сплату позивачем коштів за страхування майна, що належить товариству.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивач не занизив об'єкт оподаткування ПДВ за період, що перевірявся, та за цей період правильно задекларував суму витрат, а тому податкові повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000272211 від 11.04.13, № 0000282211 від 11.04.13 прийняті відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000272211, №0000282211 від 11.04.2013 року, винесені Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія" (код 02470187) з Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2013 року.

Суддя Шевченко О.В.