Постанова № 32147346, 29.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 804/4304/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - Гнатюк К.В. та представників відповідача - Волошиної В.В. та Федорової А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсплав»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової

служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000271502 від 13.03.2013 року, яким визначено ТОВ «Укрсплав» суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25970123 грн. 00 коп. та податкове повідомлення - рішення № 0000281502 від 13.03.2013 року, яким ТОВ «Укрсплав» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11515295 грн. 00 коп., які прийняті на підставі Акту № 433/22/31646224 від 29.01.2013 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Укрсплав» (код ЄДРПОУ 31646224) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року», (надалі за текстом - Акт перевірки).

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що докази викладені в Акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях посадових осіб податкового органу, які проводили перевірку та не відповідають нормам діючого законодавства. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань нереальність здійснення операцій, а також визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а формування податкового кредиту за такими операціями оформлене підприємством із чітким дотриманням податкового законодавства. Формування первинних документів за господарськими операціями з контрагентами постачальниками мало реальний характер, згідно яких були виконані договірні обов'язки, що підтверджується первинними документами (договорами, накладними, податковими накладними, актами приймання передачі товару).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, зазначаючи про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», ПП «Енергосталь, ТОВ «Лє Пломб» та визнання їх такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків у зв'язку з відсутністю доказів транспортування товару, на підставі Актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. У зв'язку з чим, заперечували проти факту придбання товарів за вищевказаними договорами саме в зазначених контрагентів позивача, зробили висновок, що дані товари придбані в невстановлених осіб, а тому отримані позивачем безоплатно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступні обставини.

На підставі направлень № 1055, 1053, 1054, 1056, 1057, 1052, 1051, 1050 від 10.12.2012 р. та № 01 від 02.01.2013 р. та відповідно до графіку проведення плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Укрсплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., про що складено Акт № 433/22/31646224 від 29.01.2013 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Укрсплав» (код ЄДРПОУ 31646224) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року». На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення - рішення № 0000271502 від 13.03.2013 року, яким визначено ТОВ «Укрсплав» суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25970123 грн. 00 коп., та податкове повідомлення - рішення № 0000281502 від 13.03.2013 року, яким ТОВ «Укрсплав» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11515295 грн. 00 коп.

Між ТОВ «Укрсплав» (покупець) та ТОВ «Альфа Інвест Плюс» (постачальник) було укладено договір поставки № 215 від 07.05.2012 р.

Між ТОВ «Укрсплав» (покупець) та ПП «Енергосталь» (постачальник) були укладені договори поставки № 455 від 15.08.2011 р. та № 125 від 04.01.2012 р.

Між ТОВ «Укрсплав» (покупець) та ТОВ «Лє Пломб» (постачальник, покупець) були укладені договір поставки брухту свинцю № 20У-10 від 04.01.2011 р., договір поставки свинцево-сурмянистих сплавів в чушках № 02/2011 від 04.01.2011 р., договір купівлі-продажу брухту свинцю № 10/01 від 01.01.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Наказ № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктами 198.1, 198.3. ст.198 ПК України, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, для підтвердження законності формування об'єкту оподаткування позивачем за господарськими операціями з його контрагентами необхідно підтвердження реальності даних господарських операцій відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема податковими та видатковими накладними, документами на оплату отриманого товару.

Актом перевірки підтверджено та відповідач не заперечував використання товарів отриманих позивачем за вищезазначеними договорами у власній господарській діяльності (а.с. 18, а.с. 24, а.с. 35), підтверджено факт наявності податкових та видаткових накладних за вищезазначеними договорами, факт оплати за отриманий товар за вищезазначеними договорами (додаток № 4 Акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які були використані при проведені перевірки ТОВ «Укрсплав»). Також, для підтвердження реальності господарських операцій за договорами позивача з ТОВ «Лє Пломб» були надані наступні документи: картки складського обліку матеріалів, договори поставки, видаткові накладні, паспорти, посвідчення про вибухову та радіаційну безпеку, акти приймання-передачі за 2011-2012 р., пояснення старшого комірника ТОВ «Укрсплав» Стельмащука О.О. (т.с. 8-12)

На підставі зазначеного судом встановлено правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вищевказаними договорами.

Згідно Акту перевірки та в судовому засіданні представники відповідача, зробили висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», ПП «Енергосталь, ТОВ «Лє Пломб» та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків у зв'язку з відсутністю доказів транспортування товару, на підставі Актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. У зв'язку з чим заперечували проти факту придбання товарів за вищевказаними договорами саме в зазначених контрагентів позивача, зробивши висновок, що дані товари придбані в невстановлених осіб, а тому отримані позивачем безоплатно.

Суд не погоджується з висновками відповідача у зв'язку з наступним.

Стосовно використання в Акті перевірки Актів № 428/225/33906304 від 14.08.2012 р. та № 935/22-5/33906304 від 10.09.12 р про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», Акту № 1131/226/34059958 від 09.10.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енергосталь», суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вищезазначені Акти про неможливість проведення зустрічних звірок, виходячи з їх юридичної природи, були прийняті без дослідження первинних документів ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» та ПП «Енергосталь».

Актом перевірки та в судовому засіданні були досліджені первинні документи по договорам позивача з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» та ПП «Енергосталь», які в розрізі положень ПК України підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивачем.

Відтак суд встановив необґрунтованість посилання відповідачем в Акті перевірки на Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Аналогічної позиції дотримується також ВАСУ в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., згідно якого оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стовно висновків відповідача, що позивачем не були надані документи, що підтверджують факт транспортування товару за договорами позивача з ТОВ «Лє Пломб» (приймання, перевезення, здавання, розрахунки за транспортні послуги; а.с. 32, 37), суд зазначає наступне.

Відповідно до інформаційного листа ВАСУ № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є питанням дотримання правил перевезення вантажів, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про нереальність господарських операцій. Відсутність документів щодо транспортування товару не позбавляє платника податків формувати валові витрати та податковий кредит у випадку наявності інших документів, необхідність яких для формування валових витрат та податкового кредиту, передбачена ПК України. Відповідно до вимог ПК України, позивачем для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту надавалися податкові накладні, видаткові накладні, банківські документи оплати за товар, документи використання товару у власній господарській діяльності.

Згідно договору поставки брухту свинцю № 20У-10 від 04.01.2011 р. між ТОВ «Укрсплав» (покупець) та ТОВ «Лє Пломб» (постачальник) поставка згідно Інкотермс (редакція 2000 р.) здійснюється на умовах DDU - склад покупця за адресою: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 36, згідно яких продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Відтак, в позивача відсутні зобов'язання по транспортуванню товару, позивач не несе додаткових витрат щодо транспортування меблів за договором поставки брухту свинцю № 20У-10 від 04.01.2011 р.

Згідно договору поставки свинцево-сурмянистих сплавів в чушках № 02/2011 від 04.01.2011 р. між ТОВ «Укрсплав» (покупець) та ТОВ «Лє Пломб» (постачальник) поставка згідно Інкотермс (редакція 2010 р.) здійснюється на умовах DAP - за адресою: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 36, згідно яких продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці. Відтак, в позивача відсутні зобов'язання по транспортуванню товару, позивач не несе додаткових витрат щодо транспортування меблів за договором поставки свинцево-сурмянистих сплавів в чушках № 02/2011 від 04.01.2011 р.

Згідно договору купівлі-продажу брухту свинцю № 10/01 від 01.01.2010 р. між ТОВ «Укрсплав» (покупець) та ТОВ «Лє Пломб» (продавець) поставка згідно Інкотермс (редакція 2000 р.) здійснюється на умовах CPT - за адресою: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 36, згідно яких продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Відтак, в позивача відсутні зобов'язання по транспортуванню товару, позивач не несе додаткових витрат щодо транспортування меблів за договором купівлі-продажу брухту свинцю № 10/01 від 01.01.2010 р.

Таким чином, суд встановив необґрунтованість посилання відповідачем в Акті перевірки на відсутність документів, що підтверджують факт транспортування товару (приймання, перевезення, здавання, розрахунки за транспортні послуги; а.с. 20, 32, 37).

Також суд додатково зазначає наступне.

Позивачем були надані до суду документи, які підтверджують передачу товарів контрагентами ТОВ «Лє Пломб» на його користь за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р.: договори купівлі продажу вторинних полімерів, договори купівлі-продажу брухту свинцю, виписки банку, зведений реєстр видаткових накладних по вторинним полімерам з видатковими накладними, зведений реєстр видаткових накладних та актів приймання-передачі брухту свинцю (т.с. 1-8).

Згідно пояснень позивача контрагенти ТОВ «Лє Пломб» за вказаними договорами купівлі продажу вторинних полімерів та брухту свинцю поставляли даний товар на адресу ТОВ «Укрсплав», оскільки зазначений товар є предметом купівлі-продажу за договорами ТОВ «Укрсплав» з ТОВ «Лє Пломб».

Відповідачем зазначене спростовано не було.

Відповідно до змісту частини договорів купівлі-продажу між ТОВ «Лє Пломб» та його контрагентами умовами поставки згідно Інкотермс (редакція 2010 р.) встановлено DAP - за адресою: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 36, що, згідно Акту перевірки, відповідає юридичній адресі та фактичному місцезнаходженню ТОВ «Укрсплав». Відтак, частина товару за договорами між ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «Лє Пломб» транспортувалася контрагентами ТОВ «Лє Пломб» на адресу ТОВ «Укрсплав», тому позивач не був вантажоодержувачем даного товару за вказаними договорами ТОВ «Лє Пломб» і не мав відношення до його транспортування.

Стосовно висновків відповідача про визнання договорів позивача з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», ПП «Енергосталь» та ТОВ «Лє Пломб» нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (а.с. 16, 39), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, для кваліфікації правочину, як нікчемного, слід з'ясувати: чи був намір сторін порушити публічний порядок при укладенні договорів, чи є вирок суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами за договорами між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», ПП «Енергосталь», ТОВ «Лє Пломб» вимог, встановлених ч. 5 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними. Недійсність даних правочинів в судовому порядку не визнано.

Також, відповідачем не надано доказів щодо визнання нікчемними договорів між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», ПП «Енергосталь», ТОВ «Лє Пломб».

Відповідно до п.1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, повинні бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підставі встановлених судом обставин, суд доходить висновку про протиправність висновків відповідача в Акті № 433/22/31646224 від 29.01.2013 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Укрсплав» (код ЄДРПОУ 31646224) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року» про нікчемність правочинів позивача та визнання їх такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, про заниження позивачем доходів та завищення витрат, завищення податкового кредиту, на підставі яких, були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000271502 та № 0000281502 від 13.03.2013 року. За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000271502 від 13.03.2013 року, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25970123 грн. 00 коп.( із них основний платіж - 23589177 грн. 00 коп. та штрафна санкція 2380946 грн. 00 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000281502 від 13.03.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11515295 грн. 00 коп.(із них основний платіж - 9212236 грн. 00 коп. та штрафна санкція - 2303059 грн. 00 коп.).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 03.06.2013 р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 03.06.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко