Ухвала суду № 32147307, 27.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6386/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Андріюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Державної виконавчої служби України про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 10.05.2011 року ВП № 20693079.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 серпня 2010 року позивач отримав за вх. №4972/0/1-5/10 постанову державного виконавця Департаменту ДВС від 10 серпня 2010 року про відкриття виконавчого провадження, винесену на підставі виконавчого листа №2а-8418/10/0570 від 23 липня 2010 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом. Вказаною постановою державного виконавця, зокрема, встановлено семиденний строк для виконання рішення суду.

На виконання зазначеної постанови наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22 вересня 2010 року №417 «Про надання, продовження строку дії, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами», переоформлено дозволи на користування надрами публічним акціонерним товариством «Хельдельберг Цемент Україна».

Про винесення вказаного наказу Мінприроди повідомило Департамент ДВС листом №1410/07/10-11 від 24 січня 2011 року, до якого долучено його копію.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 10 травня 2011 року ВП №20693079, у зв'язку з невиконанням постанови державного виконавця від 10 серпня 2010 року №20693079 у встановлений для добровільного виконання строк, стягнуто з Мінприроди виконавчий збір у розмірі 1360грн. 00коп.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений для добровільного виконання строк не виконав постанову Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження, а також вимоги Закону України № 606, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане рішення відповідача про стягнення виконавчого збору видане згідно з чинним законодавством.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачем виконано постанову Департаменту ДВС від 10 серпня 2010 року, отриману 25 серпня 2010 року, шляхом видачі наказу від 23 вересня 2010 року №417 «Про надання, продовження строку дії, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами», тобто - з порушенням встановленого статтею 24 Закону України №606 та державним виконавцем семиденного строку.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта не заперечувала проти того, що позивачем порушено вимоги ст. 24 Закону України №606 та не виконано постанову державного виконавця Департаменту ДВС в семиденний строк.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень представника позивача про неможливість виконання судового рішення в добровільному порядку, оскільки останній не звертався до відповідача з заявою про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 30 Закону України №606 (в редакції, яка діяла на момент виконання постанови про відкриття провадження) передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Частиною 6 даної статті встановлено, що, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України №606, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. Водночас, згідно з частиною 6 зазначеної норми, у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України №606 у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач у встановлений для добровільного виконання строк не виконав постанову Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження, а також вимоги Закону України №606, тобто, вказане рішення відповідача про стягнення виконавчого збору видане згідно з чинним законодавством.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.